01.11.2010 року Справа № Б24/221-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Джихур О.В. (доповідач),
суддів: Лисенко О.М., Виноградник О.М.,
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.,
за участю представників сторін:
від кредитора: Бойко О.П., довіреність № 25312/10/10-1 від 28.07.10, представник;
представник боржника у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №Б24/221-10
за заявою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська
до приватного підприємства “Стимул”, м.Дніпропетровськ
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. (суддя Калиниченко Л.М.) провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Стимул”, м.Дніпропетровськ за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено на підставі п.1№ ст.80 ГПК України, оскільки грошове зобов'язання боржника складається із фінансових санкцій, які не можуть бути враховані при порушенні провадження у справі про банкрутство.
Не погодившись з вказаною ухвалою Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, неповним дослідженням обставин справи.
Скаржник вважає, що господарський суд не може застосовувати положення статті 1 Закону щодо визначення терміну “грошове зобов'язання” до зобов'язань щодо сплати податків і зборів, тому що у ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядковані однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Господарський суд не надав належної оцінки тій обставині, що в заяві про порушення справи про банкрутство МДПІ викладені обставини, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності та надані докази, що підтверджують зазначені обставини.
Скаржник просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. скасувати, справу передати господарському суду на розгляд.
Представник боржника в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.80-81).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Стимул” порушено господарським судом Дніпропетровської області 29.07.2010р. за заявою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).
Відповідно до ч.2 ст.4№ ГПК України провадження у справі про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні перед загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 52 Закону про банкрутство передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ч.3 ст.6 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону про банкрутство, яка має назву “Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі “інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч.3 ст.6 Закону про банкрутство, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону про банкрутство містить загальні норми, а ст.52 Закону про банкрутство передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Матеріали справи свідчать, що безспірність грошових вимог МДПІ обґрунтовує податковим боргом боржника в загальній сумі 3 227, 72 грн., який складається із фінансових санкцій (штрафу та пені з податку на прибуток), нарахованих на підставі повідомлень-рішень від 23.07.2007р. №0022651505/0; від 12.12.2007р. №0028681505/0; від 23.06.2008р. №0035401505/0.
Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.
Передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування”, не включені.
З огляду на наведене, закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
Ініціюючий кредитор надав докази відсутності боржника за місцезнаходженням, про останню дату подачі до податкового органу бухгалтерської звітності (2005 рік).
Але ці докази, які є необхідними для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, є недостатніми у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Стимул”, у зв'язку з чим господарський суд правомірно припинив провадження у справі згідно п.1№ ст.80 ГПК України.
Доводи скаржника з наведених підстав не можуть бути прийняті до уваги.
Керуючись ст.ст. 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010р. у справі №Б24/221-10 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий О.В.Джихур
Судді О.М.Лисенко
О.М.Виноградник
(Дата підписання постанови в повному обсязі 02.11.10р.)