26.10.2010 року Справа № 17/227-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,
від позивача: Кононович О.М,, довіреність №б/н від 18.06.10, представник;
від відповідача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Новомосковський трубний завод”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2010р. у справі №17/227-10
за позовом приватного підприємства “Ніка”, м.Дніпропетровськ
/вул.Воздухофлотська, 2-а, м.Дніпропетровськ, 49031/.
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Новомосковський трубний
завод”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області
/вул.Сучкова, 115, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, 51200/.
про стягнення 238 283,12 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2010р. (суддя Суховаров А.В.) у справі №17/227-10 позовні вимоги ПП “Ніка” задоволено частково.
З відповідача, ВАТ “Інтерпайп Новомосковський трубний завод”, на користь ПП “Ніка” стягнуто 158 327,10 грн. основного боргу, 9 007,17 грн. 3% річних, 34 829,50 грн. інфляційних, 18 730,09 грн. пені, 2 208,93 грн. державного мита та 218,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставами прийняття даного рішення стала достатність, на думку суду першої інстанції, наявних у справі доказів для визнання факту неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №301/08 від 11.02.2008р. документально доведеним.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині покладення на нього 9 007,17 грн. 3% річних та 34 829,50 грн. інфляційних втрат, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить дане рішення в зазначеній вище частині скасувати, поклавши на позивача судові витрати у справі.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник проти стягнення з нього 158 327,10 грн. основного боргу, а також, 18 730,09 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №301/08 від 11.02.2008р. не заперечує. Водночас, покладення на нього господарським судом першої інстанції 9 007,17 грн. 3% річних та 34 829,50 грн. інфляційних втрат вважає неправомірним, оскільки, на його думку, до суб'єкта господарювання, який порушив грошові умови договору, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, що передбачені умовами відповідного договору. Визначення ж сторонами таких санкцій, як “3% річних” та “відшкодування інфляційних втрат” в договорі купівлі-продажу №301/08 від 11.02.2008р. відсутнє.
Окрім того, безпідставним скаржник вважає відмову господарським судом Дніпропетровської області в задоволенні заявленого ним клопотання про узгодження наданих обома сторонами актів звірки взаєморозрахунків.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 11.02.2008р. між позивачем, ПП “Ніка” /Продавець/, та відповідачем, ВАТ “Інтерпайп Новомосковський трубний завод” /Покупець/, був укладений договір купівлі-продажу №301/08 /з урахуванням додаткової угоди №2 від 19.02.2008р./, на виконання умов якого відповідачем здійснено передоплату у розмірі 50% вартості обумовленої партії товару, а саме, 731 706,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Строк виконання поставки замовленої за даним договором продукції становив 90 календарних днів від дати здійснення передоплати. В свою чергу, строк кінцевого розрахунку сторонами визначено протягом 5 календарних днів з дати поставки.
На виконання даного договору та додаткової угоди №2 до нього, протягом періоду з 11.06.2008р. по 14.10.2008р. позивач на адресу відповідача поставив продукцію загальною вартістю 731 706,00 грн. Натомість, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, а саме, у сумі 671 466,50 грн., внаслідок чого за додатковою угодою №2 від 19.02.2008р. до основного договору купівлі-продажу у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 60 239,50 грн.
В подальшому, 08.04.2008р. до вищезгаданого договору купівлі-продажу сторонами було укладено додаткову угоду №6, за умовами якої загальну вартість товару, що постачається, визначено у розмірі 2 214 685,20 грн., строк поставки зменшено до 60 календарних днів від дати здійснення передоплати, термін кінцевого розрахунку збільшено до 10 календарних днів з дати поставки.
На виконання додаткової угоди №6 від 08.04.2008р., за наявними в матеріалах справи видатковими накладними, позивачем відповідачеві поставлено продукцію загальною вартістю 2 271 976,00 грн., тоді як розрахунок за даний товар підтверджено банківськими виписками на суму 2 173 889,38 грн. Тобто, вартість несплаченої відповідачем продукції за вищезгаданою додатковою угодою №6 становить 98 087,60 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу №301/08 від 11.02.2008р. сягає 158 327,10 грн.
Наведене стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Отже, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов -у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
Стаття 610 ЦК України порушенням зобов'язання визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України. правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, на підставі п.9.3. договору купівлі-продажу №301/08 від 11.02.2008р., відповідачеві нараховано пеню у розмірі 18 730,09 грн., розмір якої підтверджений обґрунтованим розрахунком позивача та відповідачем не заперечується.
Окрім того, ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом, у зв'язку з чим, на суму основного боргу позивачем відповідачеві нараховано також 9 010,21 грн. 3% річних та 34 829,50 грн. інфляційних втрат.
На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем первинних документів, як-то, договір купівлі-продажу, видаткові накладні з підтвердженням поставки продукції на спірну суму, банківські виписки з підтвердженням часткової оплати отриманого товару, а також, з огляду на відсутність з боку відповідача документального підтвердження погашення спірної заборгованості, колегія суддів погоджується із думкою господарського суду Дніпропетровської області про достатність наявних в матеріалах справи доказів для визнання позовних вимог доведеними та такими, що підлягають до стягнення, за винятком зайве нарахованих відповідачеві 3,04 грн. 3% річних.
Натомість, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, виявились необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, неспроможними виявились заперечення скаржника щодо неправомірного покладення на нього 9 007,17 грн. 3% річних та 34 829,50 грн. інфляційних втрат, з огляду на твердження останнього про те, що до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, передбачені умовами відповідного договору, оскільки, на думку судової колегії, передбачені статтею 625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні за своєю правовою природою неустойкою не являються, а відносяться до інших засобів захисту цивільних прав.
Таким чином, сплата боржником /у даному випадку -відповідачем/ трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання за договором жодним чином не дублює та не замінює сплату ним узгодженої умовами договору неустойки. /Аналогічна думку висловлена Верховним Судом України у постанові від 18.02.2002р./.
Що ж до заперечень скаржника з приводу безпідставного, на його погляд, незадоволення господарським судом першої інстанції клопотання відповідача про узгодження наданих сторонами актів звірки взаємних розрахунків, слід зауважити, що акт звірки бухгалтерів є лише документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, тоді як наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, зокрема, договором, накладними, рахунками та інше. /Постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2003р. у справі №21/308/.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2010р. у справі №17/227-10 судова колегія вважає обґрунтованим, винесеним за умов надання належної юридичної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2010р. у справі №17/227-10 -залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інтерпайп Новомосковський трубний завод”, м.Новомосковськ Дніпропетровської області, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у дванадцятиденний термін.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.В. Голяшкін
Повний текст постанови виготовлено 01.11.2010р.