Іменем України
28 жовтня 2010 року справа № 5020-2/227-11/256-2/330-7/111-12/201-9/063
За позовом Відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехніка” (99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 19)
до відповідача Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),
Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна, 10)
ОСОБА_2 (99038, АДРЕСА_1)
Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),
про визнання права оренди на вбудоване нежитлове приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3, основаного на договорі оренди № 482-99 від 12.10.1999, визнання права приватизації шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3, зобов'язання в порядку викупу укласти договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3,
Суддя Рибіна С.А.
За участю представників:
позивача (Відкрите акціонерне товариство „Побутрадіотехніка”) - явку уповноваженого представника не забезпечив;
відповідача (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) - явку уповноваженого представника не забезпечив;
третьої особи (Севастопольська міська державна адміністрація) - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила;
третьої особи (Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі) - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечила;
третьої особи (Фізична особа - підприємець ОСОБА_2) - не з'явився; третьої особи (Севастопольська міська Рада) - явку уповноваженого представника не забезпечила.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Побутрадіотехніка” (далі -ВАТ “Побутрадіотехніка”) звернулось до суду з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -ФКМ СМР) про визнання права оренди та права приватизації способом викупу нежитлового приміщення і зобов'язання відповідача в порядку викупу укласти з ВАТ “Побутрадіотехніка” договору купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення площею 45,3 кв.м. по вул. Гагаріна, 10 у м. Севастополі.
У процесі розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про визнання за ним права на приватизацію зазначеного майна шляхом викупу, відповідно до яких просить:
- визнати право оренди на вбудоване нежитлове приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3, основаного на договорі оренди № 482-99 від 12.10.1999;
- визнати право приватизації шляхом викупу вбудованого нежитлового приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3;
- зобов'язати в порядку викупу укласти договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщення (№ 35) площею 45,3 м2 по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.85-86).
Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Отже, зміна позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.
Позовні вимоги ВАТ “Побутрадіотехніка” з посиланням на статті 638-640, 764 Цивільного кодексу України, статті 181, 283 Господарського кодексу України, статтю 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пункт 51 Закону України “Про державну програму приватизації” мотивовані наявністю між сторонами договору оренди цього майна, здійсненням за згодою орендодавця невіддільних покращень майна вартістю понад 25% його залишкової вартості, а також тим, що об'єкт оренди включений у Перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації по конкурсу.
Ухвалою суду від 04.06.2007 до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольську міську державну адміністрацію, Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі, ОСОБА_2 (т.1 а.с.54).
Ухвалою суду від 28.03.2008 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольську міську Раду.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.07.2007 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 апеляційну скаргу ВАТ «Побутрадіотехника»задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 27.08.2007 у справі скасовано, прийнято нове рішення: позов ВАТ «Побутрадіотехника»задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2008 касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 та рішення господарського суду міста Севастополя від 28.07.2007 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 09.02.2009, на виконання розпорядження голови господарського суду міста Севастополя №18 від 02.02.2009, справа №20-2/227-11/256-2/330-7/111-12/201 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А. з привласненням номеру №20-2/227-11/256-2/330-7/111-12/201 -9/063.
Ухвалою суду від 09.06.2009 зупинено провадження у справі №5020-2/227-11/256-2/330-7/111-12/201-9/063 до розгляду господарським судом міста Києва справи №36/305 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехніка” до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним розпоряджень.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2009 по справі №36/305 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехніка” до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсними розпоряджень №666-р від 14.06.2006 та №424-р від 31.03.2006 у задоволенні позову відмовлено повністю (т.3 а.с.92-95).
Ухвалою суду від 01.10.2010 поновлено провадження по справі та призначено до розгляду.
Сторони та треті особи явку уповноважених представників у судові засідання не забезпечили, до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
встановив:
16.02.1971 виконавчим комітетом Севастопольської міської Ради депутатів трудящих було прийняте рішення №118 про надання Севастопольському підприємству “Побутрадіотехніка” для організації майстерні по ремонту кольорових телевізорів квартири, яка вивільнилась, АДРЕСА_3 (т.1 а.с.12).
Таким чином, для організації майстерні передавалось житлове приміщення (квартира), яке вивільнилось, тобто, в ньому на той час ніхто не проживав.
Згідно договору оренди даного приміщення №482-99 від 12.10.1999, укладеного Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації і ВАТ “Побутрадіотехніка”, зазначене приміщення площею 45,3 м2 вказується як вбудоване (т.1 а.с.71-72). Проте, ніякі рішення про переведення квартири АДРЕСА_3 із числа житлових у нежитлове не приймались.
12.10.1999 за актом прийому -передачі була здійснена передача відповідного майна (т.1 а.с.8).
Відповідно до пункту 9.6 договору оренди №482-99 від 12.10.1999, в разі припинення договору або його розірванні, орендар зобов'язаний в 3 - денний строк передати майно по акту орендодавцю.
Строк дії договору встановлений з 12.10.1999 по 12.10.2004 (пункт 9.1 Договору).
Протоколом погодження змін від 12.10.2004 до договору були внесені зміни, відповідно до яких цей договір діє по 04.10.2005 (т.1 а.с.70).
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 21.03.2006 №424р “Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії по обстеженню технічного стану житлових будинків (приміщень)” квартира АДРЕСА_3 включена у житловий фонд (т.1 а.с.64).
Зазначене розпорядження було оскаржене ВАТ “Побутрадіотехніка”
Постановою господарського суду міста Севастополя від 23.10.2006 по справі №20-2/154 позовом відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехніка” до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 666 від 14.06.2006 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 постанова господарського суду міста Севастополя від 23.10.2006 змінена: доповнено резолютивну частину постанови пунктом 2: „У позові Відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехінка” про визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №424 від 31.03.2006 „Про затвердження актів міської міжвідомчої комісії з обстеження технічного стану жилих будинків (приміщень)” відмовити”.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2007 постанову господарського суду міста Севастополя від 23.10.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд із зазначенням, зокрема, що у випадку встановлення під час нового розгляду справи фактичних обставин, які свідчать про те, що предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності на квартиру, а саме з відновленням порушеного зі сторони третіх осіб права користування та права на приватизацію приміщення, судам слід закрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.10.2008 закрито провадження по справі у зв'язку з тим, що предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності на квартиру, а саме з відновленням порушеного зі сторони третіх осіб права користування та права на приватизацію приміщення на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач вважає, що він є належним орендарем приміщень, виконує свої обов'язки належним чином, має право на приватизацію об'єкту оренда.
Це стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 12.10.1999 між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації та ВАТ “Побутрадіотехніка” укладений договір оренди нерухомого майна із строком дії -до 0410.2005 (згідно внесених змін до договору).
Листом за №2321 від 17.10.2005 Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації повідомило ВАТ “Побутрадіотехніка” про те, що 04.10.2005 договір оренди №482-99 від 12.10.1999 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, та про необхідність у зв'язку з припиненням договірних відносин повернути орендоване майно (т.1 а.с.68).
Згідно пункту 9.6 договору оренди № 482-99 від 12.10.1999, в разі припинення договору або його розірванні, орендар зобов'язаний в 3 - денний строк передати майно по акту орендодавцю.
Відповідно до статті 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу. Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.
Рішення Севастопольською МДА про виключення із складу житлових приміщень двохкімнатної квартири АДРЕСА_3 не приймалось.
Рішенням Севастопольської міської Ради №637 від 04.03.2003 “Про програму оптимізації структури комунального майна і підвищення ефективності його використання на 2003-2006 роки у місті Севастополі” нежитлове приміщення площею 45,3 кв. м. по проспекту Гагаріна, 10, яке перебуває на балансі РЕП №5 і орендується ВАТ “Побутрадіотехніка” телерадіомайстерні, включене до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, спосіб приватизації - конкурс (т.1 а.с.13-20).
Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (стаття 7 Житлового кодексу УРСР).
У відсутності рішення відповідного виконавчого комітету перебування квартири в оренді у позивача та використання її для виробничих потреб не є доказом того, що квартира переведена в розряд нежитлових приміщень.
Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється статтею 8 Житлового кодексу УРСР, введеного в дію з 01.01.1984, та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 N189 “Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання”.
Сам факт надання квартири не для проживання, а в інших цілях, за відсутності порядку переведення житлових приміщень у нежитлові до введення в дію зазначених Кодексу та Постанови не може вважатися доказом того, що житлове приміщення перейшло в нежитлове.
Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Листом за №2321 від 17.10.2005 орендодавець повідомив про припинення дії договору, однак матеріали справи не містять доказів передачі майна по акту орендодавцю. Прийняття плати від відповідача за орендоване майно після закінчення строку дії договору, але під час фактичного користування орендованим майном, не свідчить про продовження договору оренди чи зміну висловленого позивачем ставлення щодо припинення договору оренди.
У зв'язку із зазначеним суд не приймає до уваги у якості доказів продовження договірних відносин по оренді цього приміщення рахунки та платіжні документи про оплату орендної плати.
З вищевикладеного вбачається, що позивач не має права на оренду даного приміщення та на його приватизацію як об'єкту оренди шляхом викупу.
На підставі вищевикладеного суд визнає вимоги Відкритого акціонерного товариства „Побутрадіотехніка” такими, що не підлягають задоволенню.
Що стосується зроблених орендарем за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна, то відповідно до положень статті 778 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” він має право на вилучення відокремлених поліпшень або відшкодування вартості поліпшень, які не можна відокремити від майна, або звернення до суду із відповідним позовом.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 02.11.2010