79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.11.10 Справа№ 9/160 (10)
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.
При секретарі Козак І.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі
Позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ,
До відповідача: Фермерського господарства «Захід-Соя», смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область,
Про стягнення 25 492 грн. 30 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від прокурора: Яворський С. Т., посвідчення № 211.
Від позивача: Розмус О.С., довіреність від 10.04.2008 р.
Від відповідача: Дрелінський О.В., директор згідно наказу № 1 від 01.08.05 р.
Представникам роз»яснино права та обов»язки передбачені ст.ст. 22 та 29 ГПК України, зокрема, право відводу судді. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, до Фермерського господарства «Захід-Соя», смт. Щирець, Пустомитівського району, Львівської області, про стягнення 25 492 грн. 30 коп., в т.ч. пені в сумі - 2208,20 грн., інфляційних втрат - 22560,00 грн., 3% річних - 724,10 грн. та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 15.10.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.10.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 26.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2010 р.
Сторони у справі були належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Представник прокуратури прибув, позовні вимоги підтримав.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача суму в розмірі 25 492, 30 грн., в т.ч. пені у розмірі 2208,20 грн., інфляційних витрат в сумі 22560,00 грн. та 3% річних 724,10 грн.
Відповідач в судове засідання прибув, подав клопотання за вх. № 2145 від 04.11.10 р., де зазначив, що на даний час ФГ «Захід -Соя»знаходиться у скрутному фінансовому становищі та не має можливості вчасно сплатити борг, просить прийняти рішення про реструктуризацію основного боргу та зняти штрафні санкції нараховані в позовній заяві на суму 5492,30 грн.
Сторони подали акт звірки розрахунків станом на 03.11.2010 р., де сума за даним кредитом становить 20000,00 грн. підписаний двома сторонами та засвідчений «мокрими»печатками, оригінал акту знаходиться в матеріалах справи.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Між позивачем (Українським державним фондом підтримки фермерських господарств) та відповідачем (Фермерським господарством «Захід-Соя») 13.12.2005 року було укладено Договір № 15 про надання фінансової підтримки фермерському господарству.
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками підприємств, тобто відповідно до статті 207 ЦК України, відтак є правомірним правочином, стаття 204 ЦК України.
На час розгляду даної справи договір є чинним, не розірваний, не визнаний не дійсним, таких доказів сторони суду не представили.
Згідно ст. 10 ЗУ «Про фермерське господарство», Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі -Укрдержфонд) є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджений центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України (належним чином завірена копія Статуту знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до Розділу 1 Договору № 15 позивач (Укрдержфонд) зобов»язується надати фінансову підтримку на поворотній основі відповідачу (фермерському господарству «Захід-Соя») в сумі 48000 грн., а фермерське господарство зобов»язується використати ти її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.
Розділом 2 договору передбачено мету надання фінансової підтримки, фінансова підтримка на поворотній основі надається для здійснення виробничої діяльності.
Права та обов»язки сторін сторони передбачили у Розділі 3 договору.
Так, п.3.4.2 договору встановлено, терміни і в розмірі, в які слід повернути кошти фінансової підтримки позивачу.
Строк дії договору -розділ 4, відповідальність сторін -розділ 5 договору, обставини непереборної сили -розділ 6 договору.
Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі, надав у безготівковому вигляді платіжним дорученням, шляхом переказу, кошти поворотної фінансової підтримки в розмірі 48000,00 грн. на розрахунковий рахунок фермерського господарства «Захід-Соя», який відкритий у банківській установі, що підтверджується копією платіжного доручення від 03.12.2005 року № 374, належним чином завірена копія платівки -знаходиться в матеріалах справи.
Відповідач своїх зобов»язань за вказаним договором не виконав.
Так, відповідно до п.3.4 та п.3.4.2 договору, відповідач забов»язаний був повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі позивачу до 01.11.2008 р. в сумі 10000 грн. та до 01.11.2009 р. в сумі 10000 грн., проте дані зобов»язання ним своєчасно та у повному обсязі не виконані.
Позивачем, неодноразово, було попереджено відповідача про необхідність сплати коштів, що підтверджується листами-вимогами від 14.10.2008 р. за № 53-4/495, від 10.06.2009 р. за № 53-4/256 та від 26.10.2009 р. за № 53-4/443 (копії даних листів знаходяться в матеріалах справи.
Листи-вимоги позивача про сплату боргу залишені відповідачем без реагування.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов»язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України), в нашому випадку, п. 5.2 договору.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 2208,20 грн., яка нарахована відповідно до пунктів 5.2 вищевказаного договору, статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції ЗУ від 10.01.2002р. № 2921-111, частини 2 статті 343 ГК України, частини 6 статті 232 ГК України (даний розрахунок перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки, якими є: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 22560 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 724,10 грн., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України, даний розрахунок перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи.
Передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.
Розрахунок 3% річних становить 724 грн. 10 коп., даний розрахунок перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд, заслухав пояснення представника прокурора та позивача, відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, а саме: 25 492, 30 грн., в т.ч. пені - 2208,20 грн., інфляційних втрат - 22560,00 грн., 3% річних - 724,10 грн.
Позовна заява подана до господарського суду прокурором відповідно до статті 121 Конституції України, статті 36 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор, який заявив позов до суду відповідно дол. Статті 29 ГПК України, не сплачує судових витрат за своїми позовами на підставі статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-3 - 4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з боржника: Фермерського господарства «Захід-Соя»(81160, вул. Острівська, 203, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область, ідентифікаційний код 33648473) на користь стягувача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58 а, 58 б, 59, м. Київ, код ЄДРПОУ 20029342) пеню в сумі - 2208,20 грн., інфляційних втрати в сумі 22560,00 грн. та 3% річних в сумі 724,10 грн.
3. Стягнути з боржника: Фермерського господарства «Захід-Соя» (81160, вул. Острівська, 203, смт. Щирець, Пустомитівський район, Львівська область, ідентифікаційний код 33648473 ) в дохід Державного бюджету України судові витрати: 255 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
04.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 09.11.2010р. Рішення може бути оскаржено відповідно до статей 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя