79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.10.10 Справа № 2/189
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Грицай-Липської Н.С., представника відповідача Слободяна В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Техносатсервіс”, м.Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автек-Захід”, м. Львів, відповідача-2: Приватного малого підприємства «Вітас», с.Малехів про стягнення 54 284 грн. 40 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Техносатсервіс”, м.Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автек-Захід”, м. Львів про стягнення 54 284 грн. 40 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 25.08.2009р. призначив розгляд справи на 15.09.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що згідно умов договору купівлі-продажу від 27.08.2008р. відповідач передав у власність позивача автомобіль МАЗ-533605-221 вартістю 247 000 грн. Згідно відмітки у сервісній книзі 29.09.2008р. вказаний автомобільь був введений в експлуатацію. Як стверджує позивач, у перший день експлуатації даного автомобіля було виявлено несправність, яка унеможливлювала подальшу експлуатацію автомобіля. 2 жовтня 2008р. позивач направив лист відповідачу з вимогою прийняти на гарантійний ремонт вказаний автомобіль. 8 жовтня 2008 р. позивачем отримано лист від відповідача про прийом на гарантійний ремонт вказаного автомобіля та про необхідність проведення технічної експертизи за участю представника заводу-виробника. 27 жовтня 2008р. по результатах проведеної експертизи за участю представника заводу-виробника було складено акт-рекламацію з зазначенням причини несправності -потрапляння масла в систему охолодження внаслідок тріщини в одному із елементів. 28.10.2008 р. автомобіль був відремонтований і повернутий позивачу.
Як зазначив позивач, вже 31.10.2008 р., після 2 днів експлуатації даного автомобіля, позивачем було направлено відповідачу повідомлення про несправність, причиною якої, згідно складеного рекламаційного акту від 10.11.08 р., було знову таки потрапляння масла в систему охолодження. 12.11.2008 р. після проведених гарантійних робіт автомобіль був переданий позивачу.
18.11.08 р. позивач направив чергове повідомлення відповідачу про усунення несправності - попадання масла в систему охолодження. Ремонті роботи були проведені 01.12.2008 р.
Позивач стверджує, що 03.02.2009р. черговим повідомленням останній зазначив про нову несправність автомобіля -підтікання тосолу в теплообмінник та непрацюючу форсунку. Однак відповідач не зміг усунути дані несправності. 07.04.2009 р. автомобіль знову вийшов з ладу, про що відповідача було повідомлено черговим повідомленням. Відповідач частково усунув наявні несправності, провівши гарантійні роботи, передбачені договором.
Як стверджував представник позивача в судових засіданнях, ним неодноразово направлялись усні та письмові звернення до відповідача про належне усунення несправностей автомобіля або про заміну товару на аналогічний належної якості, проте, всупереч положенням Закону України «Про захист прав споживачів», вимога покупця про заміну товару на аналогічний належної якості задоволена не була.
22.06.2009 р. придбаний позивачем автомобіль МАЗ знову вийшов з ладу. Спеціалістами ПМП «Вітас»було встановлено, що причина несправності автомобіля полягає в тому, що ослаблена втулка розподільного валу перекрила канали масла до розподільного валу ричажків привода клапанів, що призвело до «масляного голодування», в результаті якого погнулися штанги і вийшли з ладу коромисла. Для усунення вищевказаної несправності було проведено ремонт силового агрегату. Вартість запчастин та здійснених ремонтних робіт згідно актів виконаних робіт та накладних складає 5684,40 грн.
Претензію позивача з вимогою відшкодувати понесені витрати по ремонту автомобіля або про заміну товару на аналогічний належної якості відповідач залишив без задоволення.
Як стверджує позивач, неналежне виконання відповідачем взятих зобов'язань призвело до заподіяння майнових збитків позивачу в розмірі 28 600,00 грн., які обґрунтовуються наступним. 14 серпня 2008 року позивач уклав договір підряду на виконання будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Цюрупинськ, Херсонська область. Як зазначає позивач, з метою мінімізації витрат на автоперевезення було вирішено придбати власний вантажний автомобіль для поставки будівельних матеріалів на вищезгаданий об'єкт. Враховуючи тривалий час перебування автомобіля на ремонті, позивач був змушений укладати договори на перевезення та сплачувати за надані послуги кошти стороннім перевізникам, загальна сума яких, за підрахунками позивача, становить 28 600 грн.
Крім цього, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у приниженні ділової репутації позивача, в розмірі 20 000,00 грн.
Таким чином, як зазначає позивач, загальний розмір заборгованості відповідача становить 54284,40 грн., з яких:
5684,40 грн. -вартість ремонтних робіт;
28 600,00 грн. -заподіяна майнова шкода;
20 000,00 грн. -заподіяна моральна шкода.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на момент звернення позивача до ПМП «Вітас»гарантійний термін експлуатації автомобіля минув (п. 6.1 Договору), оскільки автомобіль проїхав вже понад 30 000 кілометрів. Крім того, всупереч п. 6.3 договору гарантійні зобов'язання з безкоштовного усунення дефектів втрачають силу, якщо їх виникнення сталось внаслідок наступних чинників, зокрема, проведення обслуговування та ремонту товару не на станції технічного обслуговування, погодженій з продавцем. Позивач порушив вимоги гарантії, провівши технічне обслуговування автомобіля на сервісі СПД ОСОБА_1, яка не є станцією технічного обслуговування, погодженою з продавцем.
Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів»відповідач вважає некоректним та таким, що не відповідає характеру відносин, що виникли між сторонами. Так Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між продавцем (суб'єктом господарювання) та споживачем, яким згідно цього закону може бути фізична особа, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Відповідач не є фізичною особою, а отже застосування норм даного закону для спірних відносин є неможливим.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням представників сторін ухвалою суду строк вирішення спору був продовжений.
Ухвалою суду від 22.10.2009р. судом залучено до участі у справі в якості іншого відповідача ПМП «Вітас».
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначив, що 22.06.2009р. ТзОВ «Техносатсервіс»звернулося до ПМП «Вітас»про ремонт автомобіля МАЗ-533605-221, державний реєстраційний НОМЕР_1, придбаний у ТзОВ «Автек-Захід». На дату звернення пробіг автомобіля МАЗ-533605-221 становив 41167 км, а тому вказаний ремонт ПМП «Вітас»провів у позагарантійний термін. Відповідач-2 нагалосив, що у гарантійний термін експлуатації вказаного автомобіля ПМП «Вітас» жодного разу не проводив його гарантійний ремонт, не проводив технічне обслуговування, жодного разу не оглядав даний автомобіль до моменту звернення позивача, тобто до 22.06.2009р.
Ухвалою суду від 17.11.2009р. провадження у справі було зупинено, призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Для вирішення експерту були поставлені наступні запитання:
1) чи попадання масла в систему охолодження могло спричинити перегрів двигуна автомобіля МАЗ-533605-221, в результаті якого порушено монтажні зазори газорозподільчого механізму (ГРМ) (між втулкою розподільчого валу і головкою блоку), внаслідок чого втулка розподільчого валу провернулася?
2) чи може вихід з ладу теплообмінника в автомобілі МАЗ-533605-221 бути наслідком порушення монтажних зазорів газорозподільчого механізму, внаслідок чого втулка розподільчого валу провернулася?
Листом №5249 від 22.12.2009р. Львівський НДІ судових експертиз повідомив про неможливість проведення автотехнічної експертизи у зв'язку з відсутністю експертів із знаннями у даній галузі.
Господарським судом Львівської області були надіслані відповідні запити про можливість проведення вищевказаної експертизи в одеський, Київський, Харківський та донецький науково-дослідні інститути судових експертиз, а також у відповідні філії вищевказаних інститутів, на що отримано відповіді про відсутність у жодній з вищеперелічених установ експертів із знаннями у даній галузі.
Ухвалою суду від 14.06.2010р. провадження у справі було поновлено.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 19.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2010р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Згідно умов договору купівлі-продажу №ДГ-239 від 27 серпня 2008 року ТзОВ «Автек-Захід»(відповідач) передав у власність ТзОВ «Техносатсервіс»(позивач) автомобіль МАЗ-533605-221, державний реєстраційний НОМЕР_1 (т.1, а.с.15, 16).
Відповідно до п.3.2 договору вартість автомобіля становить 247 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41166,67 грн.
Згідно п.5.1 договору 29 серпня 2008 року позивач платіжним дорученням №454 перерахував відповідачу повну вартість автомобіля, а саме 247 000,00 грн.
25 вересня 2008 року. позивач отримав від відповідача вказаний вище автомобіль по акту прийому-передачі № 2008/101.
Згідно відмітки у сервісній книзі 29 вересня 2008 року автомобіль МАЗ-533605-221 введений в експлуатацію.
2 жовтня 2008р. позивач направив повідомлення №1 про необхідність виконання гарантійного ремонту. 27 жовтня 2008р. по результатах проведеної експертизи за участю представника заводу-виробника було складено акт-рекламацію з зазначенням причини несправності -потрапляння масла в систему охолодження внаслідок тріщини в одному із елементів. Вищезазначений автомобіль був відремонтований і повернутий позивачу 28.10.2008р.
31.10.2008 р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення №2 про необхідність виконання гарантійного ремонту. Причиною даної несправності було визначено потрапляння масла в систему охолодження автомобіля. 12.11.2008р. після проведених гарантійних робіт автомобіль був переданий позивачу.
Судом встановлено, що 18.11.2008р. позивач направив відповідачу повідомлення №3 про усунення несправності -попадання масла в систему охолодження. Ремонті роботи були проведені відповідачем 01.12.2008р.
03.02.2009р. повідомленням №4 позивач довів до відома відповідача про несправність автомобіля, яка полягала в підтіканні тосолу в теплообмінник та не працювала форсунка.
04.02.2009 р. позивачем було направлено відповідачу повідомлення №5 про виявлені недоліки.
07.04.2009р. автомобіль МАЗ-533605-221 знову вийшов з ладу, про що відповідача було повідомлено повідомленням №6. Відповідач усунув наявні несправності, провівши гарантійні роботи передбачені договором.
03.07.2009р. комісією у складі працівників позивача при огляді автомобіля МАЗ-533605-221 д.н. НОМЕР_1, показник спідометра 41 167 км, складено технічне заключення (т.1.а.с.163), в якому встановлено, що внаслідок систематичного перегріву двигуна в результаті потрапляння мастила в систему охолодження через теплообмінник, що спричинило порушення монтажних зазорів деталей газорозподільчого механізму, відбулося провертання втулки розподільчого валу.
Як встановлено судом, 06.07.2009р. СПД ФО ОСОБА_1 було здійснено ремонт вказаного автомобіля, про що складено акт здачі-приймання робіт від 06.07.2009р. №1307 на загальну суму 3538 грн.(т.1, а.с.43). Крім цього, деякі ремонтні роботи даного автомобіля виконувались ПМП «Вітас», про що складено акт здачі-приймання робіт №ОУ-03/07 від 03.07.2009р. на суму 710 грн. Також позивачем понесено витрати на придбання запчастин згідно накладної №Е-2312 від 30.06.2009р. на суму 284,40 грн. та накладної№11 від 01.07.2009р. на суму 1152 грн.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог ст.675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Положеннями статті 676 ЦК України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2008 року відповідач отримав повідомлення №1 від позивача про необхідність виконання гарантійного ремонту автомобіля в зв'язку з потраплянням масла в систему охолодження.
Згідно п. 6.2 укладеного між сторонами договору безкоштовне усунення заводського дефекту проводиться продавцем протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання висновку технічної експертизи. Виїзд представника продавця для проведення технічної експертизи здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання заяви покупця.
Згідно результатів проведеної технічної експертизи за участю представника заводу-виробника, встановлена причина попадання мастила в систему охолодження, а саме: розгерметизація елемента теплообмінника.
На виконання взятих на себе гарантійних зобов'язань відповідач провів заміну теплообмінника та 28.10.2008 року повернув автомобіль позивачу, жодних претензій з приводу виконаного ремонту позивач не заявляв.
Судом встановлено, що наступні претензії позивача щодо виходу з ладу елементів теплообмінника відповідачем були задоволені, відповідні елементи були замінені по гарантії.
Відповідно до п.6.2 договору продавцем встановлено гарантійний термін експлуатації товару, який складає один рік з моменту підписання акту прийому-передачі товару або 30 000 км пробігу, у залежності від того, яка із подій наступить раніше.
22.06.2009р. ТзОВ «Техносатсервіс»звернулося до ПМП «Вітас»про ремонт автомобіля МАЗ-533605-221, державний реєстраційний НОМЕР_1, придбаний у ТзОВ «Автек-Захід». Як зазначив представник відповідача-2 у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, що не заперечується також і позивачем та підтверджується технічним заключенням відповідача від 03.07.2009р. (т.1, а.с.163), на дату звернення до відповідача-2 пробіг автомобіля МАЗ-533605-221 становив 41167 км. Враховуючи, що пробіг вищезгаданого автомобіля перевищив максимально допустимий, до досягнення якого на автомобіль поширюються гарантійні зобов'язання, вказаний ремонт відповідач-2 провів у позагарантійний термін. Вартість ремонту та необхідних запчастин була повністю оплачена позивачем.
Відповідно до п.2 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29.12.204р. гарантійні зобов'язання і гарантійний термін експлуатації дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) встановлюються виробником або продавцем.
Згідно п.3 вказаного вище Порядку гарантійні зобов'язання виробника (продавця), гарантійний термін експлуатації, а також умови, за яких вони втрачають силу, наводяться в експлуатаційній документації на ДТЗ або в Сервісній книжці, якщо інше не визначено в договорі купівлі-продажу ДТЗ.
Відповідно до п.4 Порядку гарантійний термін експлуатації ДТЗ відраховується від дати його продажу споживачеві. Гарантійний термін експлуатації визначається в місяцях і (або) в кілометрах пробігу ДТЗ.
Згідно п.5 Порядку закінчення гарантійного терміну означає вичерпання дії гарантійних зобов'язань виробника (продавця).
За таких обставин суд погоджується з твердженнями відповідача та відповідача-2, що на момент звернення позивача до відповідача-2 щодо ремонту автомобіля гарантійні зобов'язання продавця припинились у зв'язку із настанням однієї із умов, передбачених п.6.2 договору -пробіг автомобіля перевищив 30 000 км.
Також суд вважає за необхідне додатково зазначити, що характер несправностей, з якими позивач звертався до відповідача та несправності, виявлені відповідачем-2, носять різний характер. Відповідач проводив гарантійний ремонт елементів теплообмінника, в той час, як відповідач-2 усував технічні проблеми із втулкою розподільчого валу.
Таким чином, аргументи позивача щодо того, що технічні несправності втулки розподільчого валу викликані неякісним ремонтом елементів теплообмінника, останнім належними та допустимими доказами не доведені, позивачем не подано доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між цими несправностями автомобіля.
Також слід зазначити, що згідно п.6.3 договору гарантійні зобов'язання з безкоштовного усунення дефектів втрачають силу, якщо їх виникнення сталось внаслідок наступних чинників, зокрема, проведення обслуговування та ремонту товару не на станції технічного обслуговування, погодженій з продавцем. Всупереч даній нормі договору позивач провів технічне обслуговування автомобіля на сервісі СПД ФО ОСОБА_1, яка не є станцією технічного обслуговування, погодженою з продавцем, не зазначена в сервісній книжці автомобіля, чим порушив вимоги гарантії на автомобіль. Заперечення позивача щодо того, що СПД ФО ОСОБА_1 проводив лише підготовчі роботи із зняття/встановлення агрегату і з боку останнього не було жодного втручання в сам агрегат, судом до уваги не беруться, оскільки навіть технічне обслуговування автомобіля чи його окремих агрегатів повинно відбуватися на станції технічного обслуговування, погодженій з продавцем. При цьому посилання позивача на п.24 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України №721 від 29.12.204р., яким встановлено перелік дій та операцій, які проводяться особою, що здійснює гарантійний ремонт, є невірним, оскільки відповідач-2 проводив ремонт автомобіля в позагарантійний термін.
Твердження позивача щодо того, що ПП „Авто-Деталь-Сервіс” відсутнє в переліку сертифікованих станцій технічного обслуговування (згідно переліку в сервісній книжці на автомобіль), і, як наслідок, останнім проведено гарантійні роботи по усуненню недоліків теплообмінника неякісно та не в повному об'ємі, що, в свою чергу, спричинило поломку втулки розподільного валу, спростовується наступним. Відповідачем долучено до матеріалів справи договір на гарантійний ремонт та технічне обслуговування автотракторної техніки від 12.12.2007р. (т.1, а.с. 123-126), відповідно до умов якого ТОВ „Група підприємств Автек” (замовник) доручив, а ПП „Авто-Деталь-Запчастина” (виконавець) взяв на себе зобов'язання із виконання гарантійного ремонту за рахунок замовника та технічного обслуговування за рахунок клієнтів автотракторної техніки, проданої замовником.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є :
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доведення наявності збитків являється встановлення причинного зв'язку між протиправними діями боржника і збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони -наслідком такої протиправної поведінки (Постанова ВСУ № 42/266-6/492 від 30.05.2006р.).
Відтак, представником позивача в судових засіданнях не доведено та не надано доказів, що підтверджували б вину продавця, внаслідок якої позивач зазнав збитків, в сумі згідно розрахунку, наведеного в позовній заяві.
У відповідності з вимогами п.4 ст.611 ЦК України, у випадку порушення зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді збитків та моральної шкоди. Для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 22, 611, 673, 675, 676, 688 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя