79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.11.10 Справа№ 9/163 (10)
Господарський суд Львівської області в складі судді Данко Л.С.
При секретарі Козак І.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Заступника прокурора м. Львова, поданого в інтересах держави в особі: Уповноваженого органу: Львівської міської ради, м. Львів,
Позивача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів,
До відповідача: Дочірнього підприємства «ТУл³дкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач», м. Львів,
Про стягнення 5752 грн. 05 коп.
За участю представників:
Від прокуратури: не прибув,
Від позивача: Охріменко В.В., довіреність у справі №1 від 04.01.2010 р.,
Від відповідача: не прибув,
Представнику роз”яснено права та обов”язки встановлені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі Уповноваженого органу: Львівської міської ради, м. Львів, Позивача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів, до Дочірнього підприємства «ТУР»ВАТ «Львівський завод автонавантажувач»про стягнення 5752 грн. 05 коп., в т.ч.: основного боргу в сумі 5663 грн. 24 коп., пені - 68 грн. 69 коп., 3% річних - 12 грн. 63 коп., інфляційних втрат - 7 грн. 49 коп.
Представник прокуратури не прибув.
Представник позивача прибув, в судовому засіданні уточнив періоди стягнення, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5663 грн. 24 коп., яка склалася за період з 01.05.2010 р. по 01.09.2010 р., пеню - 68 грн. 69 коп., 3% річних - 12 грн. 63 коп., інфляційні витрати - 7 грн. 49 коп., подав оригінал акту взаємних розрахунків між сторонами, станом на 01.10.2010 р., де зазначена суму боргу 5663 грн. 24 коп. за період з 01.05.2010 р. по 01.09.2010 р., акт підписаний двома сторонами та засвідчений мокрими печатками. Просить позов задовільнити повністю.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 -рекомендованою поштою.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Між сторонами був укладений договір № 1017 від 01.10.2009 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписаний сторонами за договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що в силу статей 207, 208 та 204 ЦК України є правомірним правочином.
Відповідно до п. 1 договору, позивач (Енергопостачальна організація) зобов»язувалася постачати Покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов»язувався отримати вказану у договорі послугу та оплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Умови і порядок постачання теплової енергії передбачено розділом 2 договору.
У розділі 3 договору сторони передбачили права та обов»язки Покупця.
Так, зокрема, п. 3.2.2. покупець зобов»язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Порядок обліку теплової енергії визначений у розділв 5 договору, а розділом 6 договору передбачено порядок розрахунків.
Пунктом 6.2. передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а відповідно до п. 6.3. договору, покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін.
Так, п. 7.2.3. передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Позивач свої зобов»язання за даним договором виконав, надав відповідачу послуги по виробленню теплової енергії за період з 01.05.2010р. по 01.09.2010р. на суму 5663 грн. 24 коп., що підтверджується матеріалами даної справи.
Відповідач в порушення умов даного договору -не своєчасно розраховувався за отриману ним теплову енергію.
Станом на час розгляду даної справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5663 грн. 24 коп. основного боргу, що підтверджується розрахунком вартості теплової енергії та визнано відповідачем, згідно Акту звірки розрахунків 01.10.2010 р., який знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору, що відповідає статті 174 ГК України.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Зокрема, ч. 2 ст. 217 ГК України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення, а відповідно до ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 68 грн. 69 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.2.3. договору, відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»в редакції Закону України від 10 січня 2002 р. № 2921-111 (Розрахунок пені перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).
Статтею 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 7 грн. 49 коп. інфляційних витрат за весь період прострочення (розрахунок -в матеріалах справи) та 12 грн. 63 коп. -3% річних, які нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо звернення з позовом до господарського суду заступника прокурора м. Львова, то слід зазначити наступне.
На органи прокуратури, відповідно до ст.121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»та ч. 2 ст. 2 ГПК України. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р., інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що „інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
Суд, заслухав пояснення позивача, оглянув та дослідив докази по справі оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально обґрунтований, підлягає до задоволення.
Судові витрати: прокурор за даним позовом державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не сплачував, відповідно до статті 4 Декрету КМ України “Про державне мито”, так як увільнений від сплати останнього за своїми позовами.
Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, та стягнути їх в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3 - 4-7, 12, 15, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44-49, 69, 75, 82 - 85, 116-117 ГПК України, господарський суд , -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з боржника: Дочірнього підприємства «ТУл³дкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(79069, м. Львів, вул. Шевченка, 392, а, ЄДРПОУ 25548101) на користь стягувача: Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго” (79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4 а, ЄДРПОУ 20784943) 5 663 грн. 24 коп. -основного боргу, пеню в сумі 68 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 12 грн. 63 коп., інфляційні витрати в сумі 7 грн. 49 коп.
3. Стягнути з боржника: Дочірнього підприємства «ТУл³дкритого акціонерного товариства «Львівський завод автонавантажувач»(79069, м. Львів, вул. Шевченка, 392, а, ЄДРПОУ 25548101) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Данко Л.С.
04.11.2010 р. прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, та підписано, 09.11.2010 року. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя