91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
08.11.10 Справа № 15/5
За позовом
Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси», смт. Марківка Луганської області
про стягнення 357 371 грн. 26 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по щомісячним лізинговим платежам у сумі 282 452 грн. 10 коп., 3 % річних у сумі 12 337 грн. 83 коп., інфляційних втрат в сумі 36 522 грн. 06 коп., пені в сумі 26 059 грн. 27 коп., всього -357 371 грн. 26 коп.
Позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, де він виклав їх в наступній редакції:
- стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у сумі 282 452 грн. 10 коп., 3 % річних у сумі 12 337 грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 36 522 грн. 06 коп., пеню в сумі 29 548 грн. 89 коп., всього -360 860 грн. 88 коп.
Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.
Позивач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.
Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від відповідача на адресу суду надійшла телеграма про відкладення слухання по справі.
Дане клопотання судом відхиляється з наступних підстав:
- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника.
- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи.
- відкладення розгляду справи є неможливим через закінчення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку вирішення даного спору.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.
Між ЗАТ «Єврофінанс», як лізингодавцем, та ТОВ «Промресурси», як лізингоодержувачем, було укладений договір фінансового лізингу від 04.08.2008 № LA08000353 (далі за текстом -договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачеві, а останній -прийняти від позивача у платне користування на умовах фінансового лізингу майно (предмет лізингу), зазначене у специфікації (додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до умов договору загальна вартість предмета лізингу склала 1 036 260 грн. 00 коп.
Згідно з договором предмет лізингу передається Лізингоотримувачу на строк 60 місяців, починаючи з дати його приймання Лізингоотримувачем, тобто підписання сторонами Акту приймання-передачі майна у лізинг (п. 2.2 додатку № 2 до договору).
У розділі 8 додатку № 2 до договору «Платежі»сторони узгодили розмір та порядок сплати обумовлених договором лізингових платежів.
Відповідно до умов пункту 8.2 додатку № 2 договору лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця.
Згідно до пункту 8.8 додатку № 2 договору у разі прострочення сплати платежів за договором лізингоодержувач сплачує лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Пункт 10.2 додатку № 2 договору передбачає можливість лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача.
Позивач, у зв'язку із систематичним невиконанням відповідачем умов договору, направив на його адресу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу від 04.08.2008 № LA08000353 з 22.04.2009.
Предмет фінансового лізингу був повернений відповідачем позивачу за актом повернення предмету лізингу від 22.04.2009, відповідно до п. 5 якого було визначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочий день поточного місяця.
Заборгованість зі сплати відповідачем лізингових платежів заявлена позивачем за період з 01.09.2008 по 30.04.2009 в сумі 282 452 грн. 10 коп., що підтверджено наданим суду розрахунком суми позову.
Виходячи з вказаного періоду заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення грошового зобов'язання у розмірі 29 548 грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 12 337 грн. 83 коп., 36 522 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового Лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Матеріалами справи підтверджено факт передачі відповідачеві предмету лізингу та факт несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п. 8.2 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання грошових зобов'язань вчасно та у повному обсязі не надав.
Матеріалами справи доведено, що відповідач був повідомлений про розірвання договору фінансового лізингу від 04.08.2008 № LA08000353 з 22.04.2009, на підставі чого був складений акт повернення предмету лізингу від 22.04.2009.
Згідно ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право лізингодавця на відмову від договору лізингу передбачено положеннями п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», та п. 10.2. додатку №2 до договору.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення містяться і розділі 10 Загальних умов договору.
Об'єкт лізингу було повернуто 22.04.2009, що підтверджується актом.
Таким чином, договір лізингу є припиненим з моменту повернення об'єкту лізингу, тобто з 22.04.2009.
За таких підстав нарахування та стягнення лізингових платежів після 22.04.2009 є необґрунтованим.
При цьому, доводи позивача з посиланням на п. 5 акту повернення предмету лізингу судом відхиляються з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 вказаного акту визначено, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочий день поточного місяця.
Однак, по-перше: вказане положення не визначає, що сторони дійшли згоди до сплати відповідачем лізингового платежу за повний місяць. Йдеться лише про нарахування платежу в останній день місяця. Але такий платіж має бути розрахований за період дії договору та відповідно до закінчення користування відповідачем об'єктом лізингу.
По-друге: стягнення лізингового платежу за повний місяць, а саме після повернення майна, є необґрунтованим та суперечить вищенаведеним положенням законодавства.
Отже, за квітень 2009 року відповідач повинен сплатити 25 186 грн. 68 коп. (тобто до 22 числа).
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати передбачених договором лізингових платежів є обґрунтованими за період з 01.09.2008 по 22.04.2009.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають лізингові платежі за вказаний період в сумі 273 293 грн. 31 коп.
На підставі пункту 8.8 додатку № 2 нарахована пеня у сумі 29 548 грн. 89 коп.
Обґрунтований розмір пені (з урахуванням розміру боргу за квітень 2009 року у сумі 25 186 грн. 68 коп.) становить 28 538 грн. 75 коп.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
До стягнення з відповідача позивачем заявлено також 3% річних у сумі 12 337 грн. 83 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у сумі 36 522 грн. 06 коп.
Обґрунтований розмір 3% річних (з урахуванням розміру боргу за квітень 2009 року у сумі 25 186 грн. 68 коп.) становить 11 971 грн. 23 коп., інфляційних втрат - 35 778 грн. 43 коп.
Так, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг в сумі 273 293 грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 11 971 грн. 23 коп., інфляційні нарахування у розмірі 35 778 грн. 43 коп. та пеня в сумі 28 538 грн. 75 коп. (Всього -349 581 грн. 72 коп.). В решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача (пропорційно до задоволених вимог) у складі: 3 495 грн. 82 коп. державного мита, а також 228 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промресурси», смт. Марківка Луганської області, провул. Лермонтова, буд. 20, код за ЄДРПОУ 31816167, на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс», м. Київ, вул. І. Дубового, буд. 14, код за ЄДРПОУ 30726921, заборгованість у сумі 273 293 грн. 31 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у сумі 35 778 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 11 971 грн. 23 коп., пеню в сумі 28 538 грн. 75 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3 495 грн. 82 коп., витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 228 грн. 62 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 08.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.11.2010.
Суддя Є.Ю.Пономаренко