27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 215/4286/20
провадження № 61-8956ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвиненко І. В. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Ухвалою від 04 липня 2024 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням виняткових підстав пропуску строку на касаційне оскарження, відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України, а також надання інформації про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету.
26 серпня 2024 року суддею отримано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвиненко І. В. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 215/4286/20, в обґрунтування якої заявник посилається на те, що, на її переконання суддя Литвиненко І. В., залишивши касаційну скаргу без руху, порушила норми процесуального права внаслідок власної неналежної професійної спрямованості, зацікавленості у кінцевому рішенні і не вважає деліктом правопорушення, встановлене постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 215/3481/14-а. Заявник вважає, що суддя не має достатнього рівня компетентності, а тому відсутні підстави довіряти такому судді, який гарантії статті 56 Конституції України не захищає, не вказує дату підписання позову, використовує, на її думку, хибні підстави для залишення касаційної скарги без руху, не зважає на відсутність адреси електронної поштової скриньки, а отже, і на відсутність зареєстрованого електронного кабінету, не знає, що строк на касаційне оскарження слід визначати шляхом дослідження зворотних поштових повідомлень та реєстрів поштових відправлень. Позивач наполягає на тому, що суддя не знає про факт порушення її суб'єктивного права, який встановлений постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 215/3481/14-а, а отже, не підлягає доказуванню. Такі обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчать про упередженість та зацікавленість судді у кінцевому судовому рішенні, завчасне вирішення справи на користь відповідача та упередженість до позивача. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що суддя-доповідач Литвиненко І. В. не може брати участь у розгляді касаційної скарги та підлягає відводу.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на такі підстави.
У статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Зміст заяви про відвід дає підстави для висновку про те, що на переконання заявника суд, залишаючи касаційну скаргу без руху, упереджено ставиться безпосередньо до неї, оскільки використовує надумані підстави.
Проте такі доводи не є підставою для відводу в розумінні частини четвертої статті 36 ЦПК України, за змістом якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Питання щодо прийняття касаційної скарги врегульовані приписами Глави 2 Розділу V «Перегляд судових рішень».
Зазначений розділ містить імперативні вимоги щодо строку подання, форми та змісту касаційної скарги.
Касаційна скарга у разі невідповідності приписам процесуального закону не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2024 року роз'яснив заявнику необхідність надання інформації про наявність чи відсутність електронного кабінету, оскільки саме зазначення в касаційній скарзі таких відомостей визначено імперативною нормою пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України. Крім того, Верховний Суд також наголосив заявнику на необхідності подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням та обґрунтуванням доказами виключних обставин відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України, роз'яснивши неможливість дослідження таких доказів самостійно, оскільки матеріали справи надходять до суду касаційної інстанції лише після відкриття касаційного провадження у справі.
Оскільки підставою для відводу фактично є незгода заявника з процесуальним рішенням судді, то в контексті частини четвертої статті 36 ЦПК України суд визнає заяву про відвід необґрунтованою.
Досліджуючи підстави на предмет упередженості судді та порушення принципу безсторонності, суд керується такими міркуваннями.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, Верховний Суд констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя Верховного Суду Литвиненко І. В. виявляє особисту упередженість до позивача, чим порушує принцип безсторонності суду. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Водночас такі докази до суду заявник не надає, а її доводи зводяться до надання судді особистісних характеристик та власної суб'єктивної оцінки діям особи, на яку покладено функції держави зі здійснення правосуддя, що не є безумовною підставою вважати доведеними факти упередженості судді та порушення нею принципу безсторонності суду.
За об'єктивним критерієм слід встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним, при цьому, є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Литвиненко І. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвиненко І. В. від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди.
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Литвиненко І. В. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко