Справа №: 302/804/24 Провадження № 3/302/344/24
25.06.2024 рокусмт. Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ААД № 657868 від 09.06.2024 року), який надійшов з Відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уроджинця смт.Воловець Воловецького району Закарпатської області, зі слів працюючого електромонтером ТОВ «Теменерго», особи з інвалідністю ІІІ групи з терміном дії, одруженого, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.06.2024 року, біля 20 годин 40 хвилин, рухаючись в смт.Міжгір'я по вул. О.Ігнатишина, ОСОБА_3 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу алкотестер «Drager 6820» на місці та у медичному закладі відмовився, та своїми діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинена повторно протягом року.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не заперечував. Просить суд суворо не карати, у вчиненому щиро розкаюється, запевнив, що належні висновки для себе він зробив та подібного не повториться. Також просить суд у разі призначення стягнення у виді штрафу, розстрочити його розмір на шість місяців, посилаючись на важкий матеріальний стан.
Вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 , суд вважає, що вина останнього у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 657868 від 09.06.2024 року (а.с.2), постановою серії ЕНА № 2355018 від 09.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. на ОСОБА_3 за ст.126 ч.4 КУпАП (а.с.4), направленням на огляд водія ОСОБА_3 до закладу охорони здоров'я (а.с.5), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_3 , з якого вбачається що останній відмовився від проходження огляду (а..с.6); постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 07.12.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік (а.с.10); носієм інформації у виді DVD- R диску з відеозаписом подій, який відтворений в судовому засідання за участю ОСОБА_3 та з якого вбачається події за обставинами, які викладені у протоколі серії ААД № 657868 від 09.06.2024 року за ч.2 ст.130 КУпАП та проти яких ОСОБА_3 не заперечує (а.с.7).
З огляду на вищевикладене, суд вважає досліджені в судовому засіданні в ході розгляду справи докази, є послідовними, взаємопов'язаними та такими, що не суперечать одне одному.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_3 , дослідивши та оцінивши надані докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначені ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 1 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (в редакції станом на час складання протоколу про адміністративне правопорушення) (далі за змістом Інструкція) встановлює, що ця Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Пункт 3 розділу ІХ Інструкції передбачає, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп"яніння і проведення такого огляду здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до п.7 Порядку, поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Частина 4 ст.266 КУпАП передбачає огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до статті 266 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, який здійснюється в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Такий порядок був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 та діє зі змінами та доповненнями на даний час.
Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п.п.2,3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, вищезазначені нормативні акти чітко визначають, коли у поліцейського виникає право проводити огляд на стан сп'яніння водія транспортного засобу, а саме у поліцейського мають бути підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Отже, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом застосовані всі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі, враховуючи вимоги ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до приписів п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_3 вчинив суспільно - небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, та яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.
Разом з тим, згідно наданих в судовому засіданні документів, ОСОБА_3 є військовослужбовцем, має регулярний дохід, у ОСОБА_3 наявні стійкі соціальні зв'язки: він одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а саме постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 07.12.2023 року за ч.1 ст.130 КУпАП, якою він підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_3 належні висновки для себе не зробив та знову, повторно протягом року вчинив аналогічне, грубе, суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, що свідчить про систематичність порушення ним Правил дорожнього руху та відсутність належних для себе висновків та з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , його віку, матеріального та сімейного стану, а також визнання ним своєї вини та щирого каяття у вчиненому, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, що безпосередньо передбачено санкцією ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З приводу заявленого в судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання про розстрочку сплати штрафу, суд зазначає про наступне.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року (справа № 2-54/08) при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.
Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником.
Стаття 304 КУпАП передбачає, що питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до положень ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
З врахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 на теперішній час перебуває на військовій службі в ЗСУ, має регулярний дохід, проте на його утриманні знаходиться малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно на теперішній час сплатити накладений на нього штраф у визначеному судом розмірі та у передбачений Законом строк можливості ОСОБА_3 немає, що безпосередньо свідчить про об'єктивні причини неможливості виконання постанови суду у добровільному порядку у встановлений Законом строк, а тому суд вважає за необхідне відстрочити виконання постанови суду від 25.06.2024 року в частині адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. строком на шість місяці зі сплатою рівними частинами, а саме рівними платежами в сумі 5666,67 грн. щомісячно.
Разом з тим, витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави, оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", як учасник бойових дій, що підтверджується копією довідки в/ч НОМЕР_2 за №1024 від 05.09.2023 року.
Керуючись ст.ст.13, 31, 33, 40-1, 130 ч.2, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі - 34000 (тридцять чотири тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Адміністративний штраф сплачувати за наступними реквізитами: Отримувач - ГУК у Закарпатській області/Закарпатська обл. 21081300, код ЄДРПОУ - 37975895, рахунок - UA538999980313030149000007001, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 21081300.
Звільнити ОСОБА_3 від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій.
Відстрочити ОСОБА_3 виконання даної постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.06.2024 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень на строк 6 (шість) місяців з дня набрання цією постановою законної сили.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що він має право протягом шести місяців з дня набрання цією постановою законної сили добровільно сплатити накладений на нього штраф в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, зі сплатою штрафу рівними частинами, а саме щомісячно по 5666 (п'ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 67 копійок, до повного погашення заборгованості, тобто до 05.01.2025 р.
У разі невиконання ОСОБА_3 даної постанови суду без поважних причин, - звернути постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 25.06.2024 року до примусового виконання, відповідно до вимог ст.308 КУпАП.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області: Ю.В. СИДОРЕНКО