печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48270/23-п
10 липня 2024 року суддя Печерського районного суду міста Києва Шапутько С.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Печерського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
- за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 266126, 02.10.2023 о 17 год. 50 хв. по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 організував просвітницьку акцію із встановленням стендів без отримання дозволу від місцевої влади, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 185-1 КУпАП.
В судове засідання з'явилася особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що проведена ним акція мала повідомчий, а не дозвільний характер, була просвітницькою, а не протестною, та мала на меті консолідацію українського народу навколо ЗСУ і протидію ІПСО. З огляду на викладене, останній просив закрити справу у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суддя, вислухавши позицію особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 266126 та додані до нього матеріали, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України у рішенні №1-30/200 1 N4 рп/2001 зазначив, що "тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань".
Також в означеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод і що лише судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових зібрань (частина друга статті 39), Конституційний Суд України дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.
Поряд із тим, на даний час немає жодного чинного нормативно-правового акту, який би встановлював конкретний строк завчасного повідомлення про мирне зібрання.
Статтею 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Венеціанська комісія у своїй доповіді від 04 квітня 2011 року "Верховенство права" вказала, що правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
На необхідності дотримання принципу правової визначеності неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.
Так, у рішенні «Вєрєнцов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначає, що «будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню. Отже, визначення мають бути не надто деталізованими і не надто широкими….» (пункт 30).
В цьому рішенні Європейський Суд з прав людини ствердив порушення щодо заявника пункту 2 ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода зібрань та об'єднання), з огляду на те, що парламентом України не було введено в дію жодного закону, який би регулював порядок проведення мирних демонстрацій, хоча статті 39 та 92 Конституції чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, тобто актом парламенту України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
В матеріалах справи наявні повідомлення від 28.08.2023 та 29.09.2023, відповідно до яких ОСОБА_1 повідомляє Київську міську державну адміністрацію про проведення мирних акцій громадян з 28.08.2023 по 28.09.2023 та з 28.09.2023 по 28.12.2023 за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 19.
Відповідно до копій вказаних повідомлень, останні були зареєстровані у Київській міській державній адміністрації 28.08.2023 за вх. № К-8823/1 та 29.09.2023 за вх. № К-8823/2.
Події, які стали підставою для складання протоколу, мали місце 02.10.2023.
За таких обставин, враховуючи досліджені докази щодо повідомлення КМДА про мирну акцію та відсутність законодавчої регламентації порядку проведення в Україні зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, зокрема неврегульованість на законодавчому рівні поняття та критерії «завчасності» повідомлення про їх проведення, вважаю відсутнім в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 185, 247, 252, 266, 280 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Суддя С. В. Шапутько