справа № 361/4745/22
провадження № 2/361/1428/23
18.09.2023
Іменем України
18 вересня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який зареєстрований в реєстрі за № 10773, про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (далі - ТОВ "Алекскредит") суми заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року в розмірі 10942 грн. 23 коп. і витрат за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 1800 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 10773, про стягнення з неї на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року.
Позивач вважає, що цей виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, її розмір нею не визнається та є спірним, нотаріус безспірність суми заборгованості не перевірив, цей виконавчий напис вчинений на підставі наданого ТОВ "Алекскредит" нотаріусу розрахунку заборгованості, який є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків та не може бути доказом безспірності грошових вимог. Також зазначала, що вказаний вище виконавчий напис ґрунтується на кредитному договорі № 2693617 від 11 вересня 2019 року, який укладено між нею і ТОВ "Алекскредит", даний кредитний договір нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яким передбачено, що стягнення заборгованості у безспірному порядку може здійснюватися лише за нотаріально посвідченими кредитними договорами.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, її представник ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій зазначала, що позов вони підтримують, просила суд розглянути справу за відсутності сторони позивача та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.
Представник відповідача ТОВ "Алекскредит" Попудренко А.В. у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що для вчинення оскаржуваного позивачем виконавчого напису нотаріусу надано необхідний перелік документів відповідно до вимог законодавства, тому зазначена у цьому виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості ОСОБА_1 вважається безспірною. Просив суд відмовити у задоволенні позову та розглянути дану справу за відсутності сторони відповідача.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10773, про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ "Алекскредит" суми заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року за період із 21 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року в розмірі 10942 грн. 23 коп. та витрат за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 1800 грн.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис нотаріуса від 08 липня 2020 року за № 10773 є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
У ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами", Перелік доповнено новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідченні не були.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис за № 10773 про стягнення з неї на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений 08 липня 2020 року, тобто уже тоді коли діяла редакція Переліку № 1172, яка передбачала вчинення нотаріусом виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз'яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком № 1172 є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оспорювання виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач ТОВ "Алекскредит", заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , своїм правом на спростування цих заявлених вимог не скористалося, доказів на спростування доводів позовних вимог, зокрема, копії документів, на підставі, яких вчинений виконавчий напис, у тому числі, нотаріально посвідчений кредитний договір № 2693617 від 11 вересня 2019 року, що став підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису, та розрахунок заборгованості ОСОБА_1 суду не надавало, що позбавляє суд можливості встановити відповідність поданих нотаріусу Гораю О.С. документів для вчинення виконавчого напису, відповідність заборгованості тій, що зазначена у виконавчому написі, та перевірити дотримання строку для її стягнення, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 категорично заперечує розмір заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідачем ТОВ "Алекскредит" належних і допустимих доказів на обґрунтування того, що приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораю О.С. були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року суду не надано, не подано і доказів надсилання позивачу ОСОБА_1 досудових вимог про виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, що позбавило її процесуальної можливості реалізувати свої права щодо вирішення спору в добровільному порядку чи оскарження такої заборгованості, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості позивача ОСОБА_1 перед відповідачем ТОВ "Алекскредит", є безспірною.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вчинений 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. виконавчий напис за № 10773 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" суми заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року за період із 21 грудня 2019 року по 31 січня 2020 року в розмірі 10942 грн. 23 коп. та витрат за вчинення нотаріусом цього виконавчого напису в розмірі 1800 грн. не відповідає вимогам закону, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.
Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 08 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за № 10773, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", код ЄДРПОУ 41346335, заборгованості за кредитним договором № 2693617 від 11 вересня 2019 року в розмірі 10942 (десять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 23 коп. та витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису в розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", код ЄДРПОУ 41346335, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.