справа № 361/3739/22
провадження № 2/361/1279/23
19.10.2023
Іменем України
19 жовтня 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення сплаченого авансу, інфляційних втрат та пені,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, враховуючи зменшення позовних вимог (т. 1 а. с. 36-41), просила визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559, укладений 26 жовтня 2021 року між нею і Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" (далі - ТОВ "Авто Ролідас" або Товариство) та стягнути із відповідача на її користь аванс у розмірі 186959 грн. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі 57650 грн. 92 коп. та пеню в розмірі 964711 грн. 74 коп.
В обґрунтування позову зазначала, що у жовтні 2021 року вона для особистих потреб та потреб членів своєї родини вирішила придбати легковий автомобіль. Здійснюючи пошуки потрібної моделі в мережі Інтернет, вона знайшла оголошення про продаж ТОВ "Авто Ролідас" автомобіля потрібної марки. 26 жовтня 2021 року між нею і ТОВ "Авто Ролідас" дистанційно укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559, за умовами якого вона (Сторона-2) і відповідач ТОВ "Авто Ролідас" (Сторона-1) зобов'язувалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу на належний Стороні-1 транспортний засіб строком до 28 лютого 2022 року. На виконання умов зазначеного договору нею сплачено на користь ТОВ "Авто Ролідас" грошові кошти в розмірі 186959 грн. 64 коп. Однак, всупереч умовам укладеного попереднього договору, відповідачем ТОВ "Авто Ролідас" його умови не виконано, основний договір до 28 лютого 2022 року ним не укладено та прострочено виконання такого зобов'язання на 172 дні. Крім того, вказувала на те, що пізніше виявилося та стало очевидним, що за спірним договором відповідач фактично зобов'язувався надати їй послуги із викупу транспортного засобу за її ж кошти з аукціону в США, транспортування його до України та розмитнення. Про це свідчить п. 1.5 попереднього договору та розрахунок вартості автомобіля, який був наданий відповідачем. Вважає, що ТОВ "Авто Ролідас" не мало на меті здійснювати продаж транспортного засобу, його метою було надання послуг, які зазначені в розрахунку вартості як "Дилерські послуги", чим відповідач ввів позивача в оману, за таких обставин відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦК України цей правочин слід тлумачити як надання послуг дилера.
Позивач посилалася на те, що під час укладення нею попереднього договору відповідач ТОВ "Авто Ролідас" ввів її в оману, оскільки спонукав дати згоду на укладення правочину, на який в іншому випадку вона б не погодилася. ТОВ "Авто Ролідас" ввів її в оману стосовно основних характеристик товару, який вона бажала придбати, а саме щодо його належності відповідачу ТОВ "Авто Ролідас" та поставки в майбутньому. Також вказувала, що оскільки ТОВ "Авто Ролідас" прострочило виконання грошового зобов'язання і не повернуло сплачений нею аванс, тому Товариство зобов'язане сплатити їй суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року в розмірі 57650 грн. 92 коп. та пеню за 172 дні в розмірі 964711 грн. 74 коп.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, представник позивача адвокат Гончаров В.М. подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просив задовольнити позов у повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач ТОВ "Авто Ролідас" повторно у судове засідання не з'явилося, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином за місцезнаходженням, про причини неявки суд не повідомило, відзив на позов до суду не подавало.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 26 жовтня 2021 року між позивачем ОСОБА_1 (далі - Сторона-2) та відповідачем ТОВ "Авто Ролідас" (далі - Сторона-1) був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559 (далі - попередній договір). При цьому, сторони погодили всі умови договору, терміни його виконання та підписали цей договір.
За умовами п. 1.1 вказаного попереднього договору ТОВ "Авто Ролідас" і ОСОБА_1 зобов'язувалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (далі - основний договір) належного ТОВ "Авто Ролідас" транспортного засобу: марка: Mitsubishi, модель: Lancer ES, ріквипуску: 2014, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 (далі - транспортний засіб).
Згідно із п. 1.2 вказаного попереднього договору сторони зобов'язалися до 28 лютого 2022 року укласти основний договір.
У п. 1.3 попереднього договору зазначено, що Сторона-1 гарантує, що на момент укладання основного договору транспортний засіб, визначений у п. 1.1 даного договору, буде належати їй та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.
Згідно із п. 2.1 попереднього договору продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 186959 грн. 64 коп., у тому числі 31159 грн. 94 коп. -ПДВ, та сплачується ОСОБА_1 (Сторона-2) в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ "Авто Ролідас" (Сторона-1) у національній валюті України гривні.
За умовами п. п. 2.3, 2.4 спірного попереднього договору ОСОБА_1 сплачує у день підписання цього договору ТОВ "Авто Ролідас" в якості завдатку першу частину суми вартості транспортного засобу на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 186959 грн. 64 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 31159 грн. 94 коп. Наступні розрахунки за транспортний засіб здійснюються Стороною-2 на розрахунковий рахунок Сторони-1 відповідно до виставлених нею рахунків, але не пізніше строку, встановленого у п. 1.2 даного договору.
Згідно із умовами п. 3.1 попереднього договору після укладення основного договору транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України.
Відповідно до п. 4.1 попереднього договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме 26 жовтня 2021 року та діє до 28 лютого 2022 року або до укладення сторонами основного договору.
На виконання умов вказаного попереднього договору позивачем ОСОБА_1 внесено на рахунок відповідача ТОВ "Авто Ролідас" грошові кошти в загальній сумі 186959 грн. 64 коп., призначення платежу: оплата за автомобіль згідно із рахунком на оплату № 9559-АР0162 від 26 жовтня 2021 року
Таким чином, виходячи з умов укладеного 26 жовтня 2021 року сторонами попереднього договору позивачем ОСОБА_1 було сплачено повну вартість автомобіля, який вона бажала придбати у відповідача ТОВ "Авто Ролідас".
У ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1); завдання майнової шкоди (п. 2).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.
Судом встановлено, що основний договір купівлі-продажу транспортного засобу мав бути укладений сторонами до 28 лютого 2022 року, що визначено попереднім договором, також позивачем ОСОБА_1 за цим договором внесено плату за попереднім договором.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 свої зобов'язання за попереднім договором ПКП-9559 від 26 жовтня 2021 року виконала, сплатила визначену у п. 2.1 вказаного договору вартість транспортного засобу в розмірі 186959 грн. 64 коп., проте у порушення вимог закону та умов даного договору відповідач ТОВ "Авто Ролідас" своїх зобов'язань за цим договором належним чином не виконало, рухоме майно (транспортний засіб) не придбало та у власність позивача ОСОБА_1 автомобіль не передало, основний договір сторонами не був укладений, оспорений правочин є припиненим.
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 394/301/19 виклав правовий висновок та роз'яснив, що припинення договору не є перешкодою для визнання його недійсним у судовому порядку, за наявності для цього підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.
Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів" роз'яснив, що умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.
У ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-XII.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним, суд виходить із того, що відповідач ТОВ "Авто Ролідас", як суб'єкт господарювання, не спеціалізується на торгівлі колісними транспортними засобами, а спеціалізується, зокрема, на посередництві у торгівлі іншими товарами та товарами широкого асортименту, тому, укладаючи із позивачем договір, йменований як попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, вказуючи у ньому товариство, що власником майна не є, як продавця, ТОВ "Авто Ролідас" вчинило умисні дії із введення позивача ОСОБА_1 в оману щодо предмета договору; включивши до цього договору положення про умови щодо строку дії попереднього договору до 28 лютого 2022 року, відповідач ТОВ "Авто Ролідас" у такий спосіб отримало можливість користуватися грошовими коштами позивача ОСОБА_1 протягом тривалого часу, без будь-яких договірних правових наслідків для себе.
Введення позивача ОСОБА_1 як споживача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, та використання нечесної підприємницької практики є підставою для визнання судом попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559 від 26 жовтня 2021 року недійсним та задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача ТОВ "Авто Ролідас" на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 186959 грн. 64 коп., які були перераховані позивачем відповідачу на виконання умов вказаного договору.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ "Авто Ролідас" інфляційних втрат у розмірі 57650 грн. 92 коп., суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Чинне законодавство передбачає, що відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрат настає у разі невиконання або неналежного виконання саме грошового зобов'язання.
Натомість, під час розгляду даної справи не було встановлено існування у відповідача ТОВ "Авто Ролідас" грошового зобов'язання перед позивачем ОСОБА_1 .
Згідно із умовами укладеного сторонами 26 жовтня 2021 року попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559, відповідач ТОВ "Авто Ролідас" фактично зобов'язувалося укласти основний договір купівлі-продажу автомобіля та передати у власність позивача ОСОБА_1 обраний нею транспортний засіб, що не є грошовим зобов'язанням у розумінні вимог законодавства.
Умовами укладеного сторонами попереднього договору не передбачено також обов'язку Сторони-1 повернути грошові кошти Сторони-2 у разі прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача ТОВ "Авто Ролідас" на її користь інфляційних втрат у розмірі 57650 грн. 92 коп. на вимогах законодавства не ґрунтуються, тому задоволенню вони не підлягають.
У частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ТОВ "Авто Ролідас" пені в розмірі 964711 грн. 74 коп. за несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, а з моменту порушення являє собою міру відповідальності.
Згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Між сторонами у справі виникли правовідносини, пов'язані із придбанням автомобіля, а не з приводу виконання робіт (надання послуг), норми ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" на ці правовідносини не поширюються, тому суд вважає, що у цій частині вимог позов ОСОБА_1 задоволенню теж не підлягає.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач "ТОВ "Авто Ролідас" своїм правом на спростування заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог не скористалося, відзив на позов та будь-які докази на спростування заявлених позовних вимог до суду не подавало.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559 від 26 жовтня 2021 року та стягнення із ТОВ "Авто Ролідас" авансу в розмірі 186959 грн. 64 коп. ґрунтуються на вимогах законодавства та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл заявлених позивачем ОСОБА_1 , понесених судових витрат у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження отриманої правничої допомоги позивач ОСОБА_1 подала до суду ордер серії АА № 1226702 про надання їй правничої допомоги адвокатом Гончаровим В.М.; договір № 2 про надання правової допомоги, укладений 04 серпня 2022 року між нею та адвокатами Пікуліним Р.М. і Гончаровим В.М. , за умовами якого сторони погодили, що розмір гонорару є фіксованою сумою в розмірі 5000 грн.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що заявлена сума відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката пов'язана з розглядом судом цієї справи; цей розмір витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, підтверджений належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що з відповідача ТОВ "Авто Ролідас" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, споживачі звільняються.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена, суд вважає, що із відповідача ТОВ "Авто Ролідас" на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, який підлягав сплаті при подачі до суду позову пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1869 грн. 59 коп.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 89, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-9559, укладений 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" та ОСОБА_1 .
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" (код ЄДРПОУ 44015943) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аванс у розмірі 186959 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" (код ЄДРПОУ 44015943) на користь держави судовий збір у розмірі 1869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 59 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.