Справа № 347/1759/24
Провадження № 2/347/652/24
23 серпня 2024 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Драч Д.С.,
з участю секретаря Корбутяк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,
17.07.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який проживав у с.Великий Рожин Косівського району Івано-Франківської області та 31.08.2021 року зробив на випадок свої смерті заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідає своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До спадкової маси входить житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_3 при житті на зазначений житловий будинок не видавалося і право власності за ним не зареєстроване. Відсутні правовстановлюючі документи позбавляють можливості позивача оформити спадщину за заповітом в Косівському районному нотаріальному окрузі.
Так, після смерті батька позивач звернувся до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, але постановою нотаріуса від 02.02.2022 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Позивач в судове засідання не з'явився, у позові просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує повністю.
Представник відповідача - Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області - до суду не прибув, повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, заяви, що перешкоджають розгляду справи, та відзив на позовну заяву від нього не надходили.
У зв'язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання, що відповідає ч.13 ст.7 ЦПК України.
За правилами ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.09.2021 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15); згідно копії заповіту (а.с.21) від 31.08.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; згідно довідки виданої Кутською селищною радою №95 від 12.06.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю с.Великий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті належав житловий будинок АДРЕСА_2 , побудований ним у 1984 році (а.с.16); постановою від 02.02.2022 року нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із тим, що позивачем на подано правовстановлюючі документи на спадкове майно, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, є його син - ОСОБА_1 (а.с.7, 40); згідно виписки з інвенаризаційних матеріалів від 17.02.2022 року станом на 31.12.2012 року право власності на будинок АДРЕСА_1 не разеєстроване.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст.3 Конституції України встановлений принцип верховенства права, який зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Даний позов має бути розглянутий в аспекті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР, в якій зазначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України: право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом ст.ст.2, 20 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява про реєстрацію права подається власником, іншим право набувачем.
Стаття 25 ЦК України визначає, що правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Пунктом 3.1. Листа Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» регламентовано: право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р.).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_3 за свого життя не здійснив реєстрацію свого права власності на спірний житловий будинок, після його смерті неможливо здійснити вказану реєстрацію, а тому право власності позивача в порядку спадкування на належне спадкодавцеві господарство підлягає захисту у судовому порядку. Отже суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, враховуючи й те, що відповідач не висловив заперечень проти визнання за позивачем права власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом.
На підставі ст.ст. 1216, 1223, 1269 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.200, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок загальною площею 87,6 кв.м, житловою площею 56,2 кв.м, та господарські будівлі і споруди - стайню, літню кухню, сарай, вбиральню, гараж, погріб, що розташовані в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великий Рожин Косівського району Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складання.
Суддя: Д.С. Драч