«20» серпня 2024 року
м. Харків
справа № 635/49/14-ц
провадження № 22ц/818/2166/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
заінтересовані особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року в складі судді Пілюгіної О.М.
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Заява мотивована тим, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2016 року замінив в даній справі стягувача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Зазначив, що 14 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 1404ДФВ, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 110Ф-АК-ЦВ від 28 серпня 2008 року.
Просив замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у виконавчих листах, виданих на виконання рішення у справі № 635/49/14-ц.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони у виконавчому листі - задоволено, замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у виконавчих листах № 635/49/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суми заборгованості за кредитним договором № 110Ф-АК-ЦВ від 28 серпня 2008 року та суми понесених судових витрат.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у задоволенні вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з ним та здійснення оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення. Зазначив, що товариством надано копію договору про відступлення прав вимоги належним чином незасвідчену та належним чином незасвідчену копію витягу з додатку до договору, який не підписаний посадовою особою. Посилався на те, що заявником також не надано додатку № 1 до договору, з якого вбачається, що він набув права вимоги за кредитним договором, укладеним саме з ним.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договору купівлі-продажу майнових прав (відступлення прав вимоги).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до суду з заявою про заміну позивача, у зв'язку із укладенням 17 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» договору відступлення права вимоги, в тому числі і вимог до ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суму заборгованості за кредитним договором № 110Ф-АК-ЦВ від 28 серпня 2008 року в розмірі 571 084,32 грн та суму понесених судових витрат в розмірі 3 441,00 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 листопада 2014 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишено без задоволення.
Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 червня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року за нововиявленими обставинами - залишено без задоволення.
29 липня 2014 року та 10 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звертався з заявами до суду першої інстанції про видачу виконавчих листів та просив надіслати їх на поштову адресу (а.с.198,235 том 1).
З довідкового листа до справи вбачається, що міститься в томі № 1 27 квітня 2015 року про те, що виписано два виконавчих листа.
Як вбачається з матеріалів справи 18 травня 2014 року Харківський районний суд Харківської області направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» копію рішення та виконавчий лист у даній справі (а.с.14 том 2).
14 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір № 140ДФВ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників-фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників за кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру (додаток № 1) до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку. визначених цим договором.
За пунктом 2 за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, за пунктом 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Сторони погодили, що додаток № 1 містить інформацію щодо заборгованості боржників станом на 14 квітня 2022 року.
Як вбачається з пункту 4 цього договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 330 000,00 грн без ПДВ.
Також матеріали справи містять витяг з додатку до договору У 1404ДФВ від 14 квітня 2022 року, в якому зазначений кредитний договір № 110Ф-АК-ЦВ від 28 серпня 2008 року, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 525 351,88 грн. залишок позичкової заборгованості за тілом кредиту 378 850,70 грн, нараховані відсотки - 146 501,18 грн.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
За вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (частина перша статті 512 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги.
На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження № 14-181цс20.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття права вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договору купівлі-продажу майнових прав (відступлення прав вимоги).
Крім того, суд першої інстанції вказав лише те, що судом не встановлено, що договори відступлення права вимоги оспорюються або визнані у встановленому порядку недійсними і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник. Тобто діє презумпця правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
Як вбачається з договору № 1404ДФВ про відступлення права вимоги від 14 квітня 2022 року за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору.
За пунктом 4 цього договору сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 330 000,00 грн без ПДВ.
Проте, матеріали справи не містять та заявником не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належних та достатніх доказів обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» своїх зобов'язань за договором № 1404ДФВ про відступлення права вимоги від 14 квітня 2022 року та відповідно переходу до нього права вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі правонаступником у цій справі.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23).
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № 110Ф-АК-ЦВ від 02 вересня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому листі. У зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з відмовою в задоволенні позову позивачу.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за її подачу в розмірі 605,60 грн підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. ст.376, 381- 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 605, 60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Н. П. Пилипчук
О. Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 21 серпня 2024 року.