«20» серпня 2024 року
м. Харків
справа № 627/1056/23
провадження № 22ц/818/2515/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О. Ю.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Харківській області
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року в складі судді Каліберди В.А.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що її мати ОСОБА_2 працювала різноробочою та перебувала в членах колгоспу імені Горького в період з 1945 по 1975 роки, в подальшому перейменованого в Колективне сільськогосподарське підприємство «Мурафське» та реорганізованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив «Мурафський».
Вказала, що на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 23 січня 1996 року № 46 землі Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське» розпайовані, та підприємству виданий Державний акт на право колективної власності на землю, серія ХР-18-00-00700 від 23 січня 1996 року.
Зазначила, що як вбачається з додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське» серії ХР-18-00-0070 її мати ОСОБА_2 була включена до списку громадян - членів Мурафського Колективного сільськогосподарського підприємства, порядковий номер за списком №856, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) вона не отримала.
Вказала, що 04 лютого 1999 року її мати ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповідала їй.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, однак з урахуванням того, що мати не отримувала ніяких правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), вона не має змоги оформити за собою право на цю земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Просила визнати за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Іллічівка Охтирського району Сумської області, як членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське», право на земельну частку (пай) у розмірі 4,46 умовних кадастрових гектара із земель запасу чи резервного фонду Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області; визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 4,46 умовних кадастрових гектара із земель запасу чи резервного фонду Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Іллічівка Охтирського району Сумської області.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Її мати ОСОБА_2 була членом колгоспу імені Горького, реорганізованого у Колективне сільськогосподарське підприємство «Мурафське», стала його пенсіонером та включена до списку громадян - членів Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства за номером 856 згідно додатку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-18-00-00700. Особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акту, однак суд зробив помилковий висновок про те, що оскільки за життя її мати не отримала сертифікат на земельну частку (пай), то вона не реалізувала свого права на землю.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. 13 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру в Харківській області до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала доказів того, що її мати ОСОБА_2 як спадкодавець набула за життя право на земельну частку (пай), тож вимоги про визнання за нею такого права у порядку спадкування задоволенню не підлягають. Вимоги про визнання за померлою ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) не узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Крім того, позивачкою не надано доказів порушення її права на прийняття спадщини й оформлення спадкових прав, оскільки нотаріус не відмовляв їй у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 (а. с. 12, 13).
ОСОБА_2 працювала та перебувала в членах колгоспу імені Горького в період з 01 грудня 1945 року по 31 грудня 1949 року та з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1969 року, що підтверджується довідкою колгоспу імені Горького, виданою на підставі книги обліку трудоднів та розрахункових відомостей від 22 березня 1976 року (а. с. 14).
Як вбачається з архівної довідки архівного відділу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 17 грудня 2013 року за № 01-48/397, у документах архівних фондів колгоспу імені Горького, Мурафського Колективного сільськогосподарського підприємства, у розрахунково - платіжних відомостях є дані про роботу ОСОБА_2 за період з 1945 року по 1975 рік (а. с. 15).
ОСОБА_2 призначена пенсія по старості з 24 березня 1976 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 05 квітня 1976 року (а. с. 22).
На підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 23 січня 1996 року за № 46 Мурафському колективному сільськогосподарському підприємству видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-18-00-000700, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №11 від 29 жовтня 1997 року (а. с. 23-29).
З відповіді Відділу Держземагенства у Краснокутському районі Харківської області від 27 грудня 2013 року №1-15/3061 вбачається, що ОСОБА_2 не включена до списку - додатку до Державного акту на право колективної власності на землю, серія ХР-18-00-000700, по Колективному сільськогосподарському підприємству «Мурафське» (а. с. 151).
З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10 серпня 2023 року №29-20-11-3920/0/19-23 та виписки із списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське», додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю ХР-18-00-000700 вбачається, що до списку громадян - членів Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства за номером 856 включена ОСОБА_2 (а. с. 28, 30, 32).
З довідки Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мурафський» №78 від 17 вересня 2001 року вбачається, що при розпаюванні господарства ОСОБА_2 не надано земельного паю (а. с. 31).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 16).
ОСОБА_2 з 12 травня 1998 року та до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та на момент її смерті ОСОБА_1 фактично проживала без реєстрації разом з ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Сонячненського старостинського округу Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 11 січня 2022 року № 02-20/15 (а. с. 17).
Як вбачається з копії заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Сонячненської сільської ради Охтирського району Сумської області від 04 лютого 1999 року, ОСОБА_2 заповіла все майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не заключалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що по закону буде мати право, ОСОБА_1 (а. с. 19).
Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №75576753 від 26 січня 2024 року, виданою Другою охтирською державною нотаріальною конторою (а. с.130-132).
ОСОБА_1 після смерті матері звернулася до Другої Охтирської державної нотаріальної контори, де на підставі її заяви про прийняття спадщини 05 квітня 2016 року відкрита спадкова справа № 87/2016. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися з заявами про прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину не видавалося, про що свідчить копія вказаної спадкової справи №87/2016 та супровідний лист Другої Охтирської державної нотаріальної контори від 30 січня 2024 року №5/01-16 (а. с. 20-21, 124-132).
Також зі спадкової справи №87/2016 вбачається, що ОСОБА_1 постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право за заповітом на земельну частку (пай) після смерті матері ОСОБА_2 . Другою Охтирською державною нотаріальною конторою не видавалася.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, третя особа: Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області, у задоволенні якого рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року відмовлено (а. с. 35-37).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року в справі № 573/813/19 (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року в справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року в справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року в справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року в справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року в справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року в справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року в справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.
У випадку, якщо особа не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, не зверталася до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку чи до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві, вважається, що за життя така особа не реалізувала свого права на земельну частку.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що її мати ОСОБА_2 , як пенсіонерка колгоспу імені Горького (у подальшому Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства), перебувала у складі його членів на період одержання підприємством державного акта на право колективної власності на землю від 23 січня 1996 року.
Доказів того, що цим підприємством вирішувалося питання надання ОСОБА_2 земельної частки (паю), матеріали справи не містять.
Зі списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське», додатку №1 до Державного акту на право колективної власності на землю ХР-18-00-000700 вбачається, що до нього за номером 856 включена ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 .
Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж самою особою, та що до списку внесена саме мати позивачки, судом не встановлювався.
До того ж, навіть сам факт внесення спадкодавиці до списку громадян - членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Мурафське», що є додатком №1 до Державного акту на право колективної власності на землю ХР-18-00-000700, не був би беззаперечним свідченням набуття нею такого права, адже лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки, що за її життя реалізовано не було.
23 січня 1996 року Мурафському колективному сільськогосподарському підприємству виданий державний акт на право колективної власності на землю, а ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_2 за життя не оскаржувала невнесення її до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката, або ж помилкове зазначення її імені у списку. Питання щодо надання їй земельної частки (паю) за життя не порушувала та про наявність такого права вона не заявляла. Відповідно питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.
Сертифікат на право на земельну частку (пай) у спадкодавиці відсутній.
Намір виділення ОСОБА_4 земельної частки (паю) не може бути об'єктом спадкування і входити до спадкової маси після її смерті, а тому і прав на отримання після її смерті цієї земельної частки (паю) її дочка, позивачка у справі, не набула.
За таких обставин, є обґрунтованими висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_5 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивачкою не надано доказів про те, що її мати ОСОБА_2 як спадкодавиця набула таке право за життя.
Висновки суду першої інстанції відповідають судовій практиці, зокрема, аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження №61-9879св19), від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц (провадження № 61-16716св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 30 червня 2021 року у справі № 283/187/19 (провадження № 61-1965св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 563/1407/19 (провадження № 61-510св21), від 05 жовтня 2021 року у справі № 563/623/19-ц (провадження № 61-5176св20), від 18 січня 2024 року у справі № 274/5789/22 (провадження № 61-15604св230).
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання за її матір'ю ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) задоволенню не підлягає, оскільки позивачка просила визнати право на земельну частку (пай) за померлою особою, правоздатність якої зі смертю припинилась.
Аналізуючи правові підстави набуття земельної частки (паю) у приватну власність, Верховний Суд неодноразово зазначав про неможливість наділення особи цим правом після її смерті. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 92/1660/16-ц (провадження № 61-24311св18), від 29 травня 2019 року у справі № 395/268/17-ц (провадження № 61-36639св18), від 15 квітня 2020 року у справі № 351/696/17 (провадження № 61-1387св17).
Визнання права власності за померлою не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. Належним способом захисту прав спадкоємця є подання позову саме про визнання права власності в порядку спадкування за нею. Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2020 року у справі № 394/328/17 (провадження № 61-37965св18), від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 12 листопада 2020 року у справі № 564/361/19 (провадження № 61-16837св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що її мати ОСОБА_2 була членом колгоспу імені Горького, реорганізованого у Колективне сільськогосподарське підприємство «Мурафське», стала його пенсіонером, включена до списку громадян - членів Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-18-00-00700, однак суд зробив помилковий висновок про те, що оскільки за життя її мати не отримала сертифікат на земельну частку (пай), то вона не реалізувала свого права на землю, судова колегія відхиляє, оскільки доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю Мурафського колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_5 не надано.
З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення та вона звільнена від сплати судового збору як особа з інвалідністю першої групи, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 15 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Н.П. Пилипчук
О. Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 21 серпня 2024 року.