Справа № 541/3359/23 Номер провадження 22-ц/814/2533/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
19 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник ОСОБА_1 - адвокат Тимохіна Л.С.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року, постановлену суддею Городівським О.А., повний текст ухвали складено - 18 квітня 2024 року
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, -
29 вересня 2023 ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про визнання недієздатним його тестя (рідного батька дружини) ОСОБА_1 та встановлення опіки і призначення опікуна.
Заява мотивована тим, що його тесть, тобто батько покійної дружини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з ним. ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра поліклінічного відділення для дорослих КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, за своїм психічним станом не здатен сам себе обслуговувати, потребує стороннього догляду, який здійснює він як член його сім'ї. ОСОБА_1 не усвідомлює значення своїх дій та не може ними керувати. За таких обставин, заявник ОСОБА_2 просив суд визнати недієздатним його тестя ОСОБА_1 та встановити опіку над ним, призначивши його опікуном.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 заяву ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна - залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що суд, встановивши після відкриття провадження у справі, що заява подана особою, яка не може виступати заявником по такій категорії справ окремого провадження, повинен залишити заяву без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно положень ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Зазначає, що він проживає однією сім'єю з ОСОБА_1 і веде з ним спільне господарство вже більше 20 років, а останні кілька років після смерті його дружини - дочки ОСОБА_1 , вони проживають тільки удвох і він виконує обов'язки по догляду за ОСОБА_1 і утримує його. Саме тому, в зв'язку з погіршенням стану психічного здоров'я ОСОБА_1 , він як член його сім'ї подав заяву про визнання його недієздатним.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що заявник ОСОБА_2 є зятем ОСОБА_1 (рідного батька дружини заявника) (а.с. 9,10).
Норми права, які застосував суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості цих справ встановлені цим розділом.
Згідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до положень статей 2, 3 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини, щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. СК регулює сімейні, особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. СК регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України у рішенні № 5рп/99 від 03 червня 1999 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частини четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») вирішив, що близькими родичами є рідні брати, сестри, онуки, дід, баба, іншими родичами є неповнорідні брати, сестри; зять; невістка; вітчим; мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші.
З врахуванням встановлених обставин справи та системного аналізу норм Сімейного кодексу України та рішення Конституційного Суду України суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї чи близьким родичем ОСОБА_1 , стосовно якого ОСОБА_2 подано заяву про визнання недієздатним, встановлення опіки і призначення опікуна.
Крім того, судом першої інстанції враховано наступне.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 46, 47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Разом з тим, наука цивільного процесуального права виходить із того, що передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є правосуб'єктність, тобто специфічна властивість суб'єктів цивільного процесуального права, яка дозволяє їм бути носієм прав та обов'язків, вступати в цивільні процесуальні правовідносини. Остання закріплює коло осіб, які можуть бути суб'єктами прав та обов'язків, конкретизує тим самим коло правовідносин, що виникають на основі правосуб'єктності. У свою чергу, її зміст структурований і складається з двох елементів: а) можливості мати права і нести обов'язки (правоздатність) та б) можливості самостійного здійснення прав і обов'язків (дієздатність).
Для осіб, які можуть виступають заявниками в окремому провадженні правосуб'єктність є спеціальною, оскільки визначається окремою статтею, розміщеною у відповідній главі Розділу IV «Окреме провадження» ЦПК, а саме ч. 3 ст. 296 ЦПК України.
У зв'язку з цим, хоча особа, яка не входить до кола суб'єктів, зазначених у ч. 3 ст. 296 ЦПК, може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною особою, володіючи загальними цивільною процесуальною правоздатністю (ст. 46 ЦПК) та цивільною процесуальною дієздатністю (ст. 47 ЦПК), однак цивільні процесуальні правовідносини за її участі не можуть виникнути, оскільки вона не має правосуб'єктності заявника по такій категорії справ. Наведене пов'язане з тим, що її дієздатність, яка є складовою правосуб'єктності, у такій ситуації має «дефектність», обумовлену тим, що вона не відноситься до певної групи осіб, які наділяються правами та обов'язками заявників по таким категоріям справ. Таким чином, особа не має процесуальної дієздатності заявника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Оскільки, вищезазначена норма процесуального права є загальною і має застосовуватися внаслідок того, що в Розділі IV «Окреме провадження» не встановлені виключення або обмеження щодо цього, то суд першої інстанції визнав, що встановивши після відкриття провадження у справі, що заява подана особою, яка не може виступати заявником по такій категорії справ окремого провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 296 ЦПК України, заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім'ї, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Для підтвердження міри спорідненості ОСОБА_2 суду першої інстанції надано копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5-6), копію паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8), копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9), копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с. 11)
Залишаючи заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі ОСОБА_2 не має процесуальної дієздатності заявника, тобто заява подана особою, яка не може виступати заявником по такій категорії справ окремого провадження.
Згідно ст. 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Цивільної процесуальної дієздатності набуває також неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому цим Кодексом, надано повну цивільну дієздатність.
При цьому, колегія суддів враховує, що обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 30 ЦК України). Відповідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становища якої не вказано.
Стаття 255 ЦПК України закріпляє підстави закриття провадження у справі.
Але такої підстави, для закриття провадження у справі, як подання заяви особою, яка не має право її підписувати, вказана норма не має.
Стаття 257 ЦПК України також не містить такої підстави для залишення позову без розгляду, як подання заяви особою, яка не має право її підписувати.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у разі відкриття провадження за заявою, що за висновками суду підписана особою, яка не має право її підписувати, справу необхідно розглянути по суті та прийняти відповідне рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про залишення заяви без розгляду на стадії розгляду справи по суті, тому ухвала Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 квітня 2024 року - скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов