Справа № 552/2383/24 Номер провадження 22-ц/814/2558/24Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
19 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тонконога Володимира Вікторовича
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2024 року, постановлену суддею Турченко Т.В., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -
18 квітня 2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Тонконог В.В. звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 822,07 грн матеріальної шкоди та 500 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2024 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди направлено за підсудністю до Оржицького районного суду Полтавської області.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Оржицької територіальної громади Лубенського району Полтавської області, тому є підстави для передачі справи за підсудністю до Оржицького районного суду Полтавської області.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тонконог В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції - скасувати, направити справу для продовження розгляду до Київського районного суду м. Полтави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 не проживає в АДРЕСА_1 , а проживає в АДРЕСА_2 . До позовної заяви в якості доказу було додано копію договору оренди квартири. Крім того, позивач ОСОБА_1 перебуває та працює у м. Полтава з 07.06.2019, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 11.04.2024. Таким чином, суд помилково прийшов до висновку про місце перебування позивача. Наполягає на тому, що місце роботи з 07.06.2019 та місце проживання позивача є Київський район м. Полтава, а тому позивач скористався своїм правом щодо розгляду справи за своїм місцем проживання. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми ст. 28 ЦПК України, обмеживши позивача у реалізації свого права на вибір місця пред'явлення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно матеріалів справи встановлено, що 18.04.2024 до Київського районного суду м. Полтави надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно позовної заяви місце проживання/перебування позивача ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_2 , місце проживання/реєстрації відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 .
На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, судом першої інстанції було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру. З відповіді з вказаного реєстру №553125 від 22.04.2024 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
Крім того, судом було зроблено запит щодо місця реєстрації відповідача ОСОБА_2
06.05.2024 на адресу Київського районного суду м. Полтави надійшла відповідь виконавчого комітету Хорольської міської ради від 26.04.2024 №02-22/2369, з якої вбачається, що в базі даних картотек реєстраційного обліку громадян Хорольської міської ради інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до Оржицької територіальної громади Лубенського району Полтавської області, суд першої інстанції дійшов висновку про передачу справи за підсудністю до Оржицького районного суду Полтавської області.
Колегія судів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загальний перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема визначено, що позови, що про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, встановлений Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265.
Згідно п.4 Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи; вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265; формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265; за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади (п.46 Правил).
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
З рахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на день вирішення питання про відкриття провадження у справі зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , а наданий позивачем договір оренди, не містить інформації про реєстрацію (декларування) його місця проживання чи реєстрацію його місця перебування за адресою АДРЕСА_2 , тому є підстави для направлення справи для розгляду за підсудністю до Оржицького районного суду Полтавської області.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
Так, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тонконога Володимира Вікторовича- залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 травня 2024 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2024 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов