Провадження № 11-кп/803/885/24 Справа № 192/1931/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 серпня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,-
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Вказана ухвала обгрунтована тим, що засуджений не довів свого виправлення сумлінною поведінкою, а тому суд першої інстанції зробив висновок, що у задоволенні його заяви про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання необхідно відмовити.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року та застосувати до нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що він характеризується позитивно, має два заохочення, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, працевлаштований, займається духовним та фізичним розвитком, підтримує зв"язки з рідними.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 у Державній установі «Солонянська виправна колонія (№ 21)» знаходиться з 21 квітня 2022 року, працевлаштований днювальним відділення СПС, до праці ставиться добре. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться відповідально. Бере участь при виконанні робіт із благоустрою відділення СПС, дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці, бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, проявляє соціальну корисну активність в організації роботи самодіяльних організацій, підтримує соціальні зв'язки на волі шляхом отримання посилок, позову не має.
Разом з тим, засуджений не бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу та у роботі самодіяльних організацій.
Відповідно до характеристики, наданої засудженому Державною установою «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» у вересні 2021 року, він характеризувався посередньо.
Відповідно до характеристики, наданої ОСОБА_7 Державною установою «Солонянська виправна установа (№ 21)» у травні та листопаді 2022 року, березні 2023 він також характеризувався посередньо та задовільно, не приділяв уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійсненню за ними належного догляду, використанню тільки за призначенням, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставився не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставився до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачав суспільної необхідності у їх виконанні.
20.05.2022 комісією виправної установи відмовлено засудженому у застосуванні зміни умов тримання відповідно до ст.ст. 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України як особі, що не стає на шлях виправлення.
18.11.2022 комісією установи відмовлено у заміні не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України як особі, що не стала на шлях виправлення.
24.03.2023 комісією установи відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК України, як особі, що не довела свого виправлення.
За час відбування покарання до засудженого було застосовано п'ять стягнень (06.11.2020, 01.10.2021, 12.11.2021, 26.11.2021, 07.11.2022) та одне заохочення (20.07.2023).
Згідно з витягом із щоденника індивідуальної роботи із засудженим додержання ним правил поведінки, встановлених КВК та ПВР колонії, дотримання правил трудового розпорядку та дотримання вимог безпеки праці за ІІ, ІІІ, ІV квартал 2022 року, та І квартал 2023 оцінено як «задовільно», за ІІІ квартал 2023 року - «добре», за ІІ квартал 2023 року додержання правил поведінки, встановлених КВК та ПВР колонії, та дотримання правил трудового розпорядку оцінено як «добре», дотримання вимог безпеки праці - «задовільно» (за шкалою оцінювання: «незадовільно», «задовільно», «добре»).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суттєві позитивні зміни у поведінці засудженого мають місце лише останні декілька місяців та за вказаних обставин колегія суддів не може зробити висновок, що такі зміни є сталі та незворотні та що засуджений виправився.
Колегія суддів не приймає доводи засудженого щодо його виправлення, оскільки вказані доводи хоча і характеризують позитивно особу засудженого, проте не вказують на факт його виправлення, оскільки дотримання правил внутрішнього розпорядку є обов'язком засудженого, а наявність двох заохочень за весь період відбуття покарання не може свідчити про виправлення засудженого.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги засудженого.
Керуючись ст.ст. 407, 419, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4