21.10.2010 року Справа № 31/208-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Білецької Л.М.-доповідача
суддів: Герасименко І.М., Пруднікова В.В.
при секретарі судового засідання: Коваль Ю.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Ішуткіна О.В., представник, довіреність № б/н від 06.07.10р.
від відповідача: Кучерева Н.В., представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 847 від 04.06.10р.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол”, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10р.
у справі № 31/208-10
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол”, м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
до: акціонерного комерційно-промислово-інвестиційного банку (публічне акціонерне товариство), м.Дніпропетровськ
про визнання договорів недійсними
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10р. (суддя Єременко А.В.) у справі № 31/208-10 в позові відмовлено.
Рішення господарського суду вмотивовано тим, що відповідач на підставі банківської ліцензії має право здійснювати операції з валютними цінностями, а вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач - товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол”
звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначене рішення та визнати недійсним кредитний договір № 159/02-05 від 27.01.2005р., а також договір від 29 червня 2006р. про внесення змін № 867/02-06 до кредитного договору № 159/02-05 від 27.01.2005р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (публічне акціонерне товариство) в особі керуючого Філією «Дніпропетровське Центральне відділення Промінвестбанку»та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями «Едпол».
Визнати недійсним іпотечний договір № 160/08/1-05 від 27.01.2005р., іпотечний договір № 2387/08/1-05 від 16.06.2005р., договір застави майнових прав № 164/08/1-05 від 27.01.2005р., договір про заставу обладнання №162/08-1-05 від 27.01.2005р., договір про заставу обладнання Хе 161/08/1-05 від 27.01.2005р., договір застави обладнання № 2617/08/1-05 від 04.07.2005р., договір застави № 163/08/1-05 від 27.01.2005р., договір поруки № 165/15-05 від 27.01.2005р., договір застави майнових прав № 148/08/1-09 від 30.06.2009р., договір застави майнових прав № 147/08/1-09 від 30.06.2009р.
Предмети іпотеки за іпотечним договором № 160/08/1-05 від 27.01.2005р., виключити з Державного реєстру іпотек, зняти заборону відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, запис № 206 від 27.01.2005р., вчинений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.И.
Предмети іпотеки за іпотечним договором № 2387/08/1-05 від 16.06.2005р. виключити з Державного реєстру іпотек, зняти заборону відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, запис № 2427, вчинений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибаком С.Й.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:
- при укладені спірного кредитного договору було допущено ряд суттєвих
порушень чинного законодавства, що є підставою для визнання вказаного договору в судовому порядку недійсним;
- надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії;
- судом помилково наведено твердження про достатність наявної у Відповідача Генеральної ліцензії для здійснення операцій в іноземній валюті, що суперечить нормам чинного законодавства України;
- проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті також потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.10р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вже встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області, згідно укладеного між сторонами у справі кредитного договору №159-02-05 від 27.01.05р., з урахуванням внесених змін до нього (надалі Договір), відповідач (Банк) надає позивачу (Позичальнику) кредит в сумі 18 500 000,00 доларів США, в тому числі на покриття акредитиву за контрактом з компанією „Delta Brands,Inc” (США) від 02.10.04р. за №09-29-04 від 02.10.04р. та додаткової угоди від 17.12.04р. №1 в сумі 14 155 135 доларів США відповідно до умов поставки обладнання, передбачених цим договором та виконання робіт по його мантажу.
Договором про внесення змін №867/02-06 від 29.06.06р. до кредитного договору було збільшено суму наданого кредиту до 22 500 000,0 доларів США, з них 19 370 000,0 дол. США на придбання металургійного обладнання імпортного виробництва запасних частин до нього за контрактом №09-29-04 від 02.10.04р.зі змінами та доповненнями до нього, укладеному з Компанією „Delta Brands,Inc” (США), відповідно до умов поставки обладнання, передбачених зазначеним контрактом, в тому числі на покриття акредитивів з лімітом в сумі 15 875 887,0 доларів США, обладнання вітчизняного виробництва і виконання робіт по монтажу обладнання, та на оплату монтажних та будівельних робіт ВАТ „Модуль” 3 130 000,0 дол.США.
Згідно п.2.2. даного договору повернення кредиту повинно здійснюватися позивальником частинами у відповідності до наступного графіку: червень 2007р. -3 750,0 тис. Дол.США; грудень 2007р. - 3 750,0 тис. Дол.США, червень 2008р. - 3 750,0 тис. Дол.США; грудень 2008р. - 3 750,0 тис. Дол.США; червень 2009р. - 3 750,0 тис. Дол.США; грудень 2009р. - 3 750,0 тис. Дол.США.
В подальшому, сторонами, договором про внесення змін №52/02-09 від 27.02.09р. було внесено зміни до кредитного договору, згідно якого встановлено дату остаточного повернення кредиту 30.12.2010р.
В забезпечення кредитного договору №159-02-05 від 27.01.05р., сторонами у справі було укладено іпотечний договір №160/08/1-05 від 27.01.05р., іпотечний договір №2387/08/1-05 від 16.06.05р., договір застави майнових прав №164/08/1-05 від 27.01.05р., договір про заставу обладнання №162/08-1-05 від 27.01.05р., договір про заставу обладнання №161/08/1-05 від 27.01.05р., договір застави обладнання №2617/08/1-05 від 04.07.05р., договір застави №163/08/1-05 від 27.01.05р., договір поруки №165/15-05 від 27.01.05р., договір застави майнових прав №148/08/1-09 від 30.06.09р., договір застави майнових прав №147/08/1-09 від 30.06.09р.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 вказаної статті визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним.
Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Отже, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним, позивач повинен довести суду наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, спростовуються наступним.
Згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
За приписами статті 35 Закону України "Про Національний банк України", статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Можливість використання в Україні іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, передбачено статтею 192, частиною 3 статті 533 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України.
За своєю правовою природою договір № 159-02-05 є кредитним договором.
Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян; кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції, зазначені у пункті частини 1 та у пунктах 3-7 частини 2 статті 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює
ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських
операцій. Приписи вказаної статті не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).
Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків.
Згідно листа Національного банку України №41-216/241-1221 від 06.02.07р. „Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмового дозволу на здійснення операцій, у тому числі, з валютними цінностями” відповідач на момент укладення спірного договору мав право здійснювати операції з валютними цінностями у вигляді залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Окрім того, відповідно до банківської ліцензії №1 від 31.10.01р. виданої Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закритому акціонерному товариству) з подальшим продовженням строку дії даної ліцензії, яка зареєстрована Національним банком України 26.08.1992р. за номером 125, дозволу №1-1 до банківської ліцензії №1 від 31.10.01.р. та додатків до такого дозволу, відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями.
Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що відповідач на підставі банківської ліцензії має право здійснювати операції з валютними цінностями, а вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, підстав для скасування рішення не встановлено, оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.10р. у справі № 31/208-10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол”, м.Кам'янець-Подільський -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.М. Герасименко
Суддя В.В. Прудніков