26.10.2010 року Справа № 31/229-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Савін В.Ю.
За участю представників сторін:
від відповідача: Євдокимова О.С., довіреність № 78 від 18.01.10р., представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010р. у справі №31/229-10
за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 14 714 794 грн. 52 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010р. у справі № 31/229-10 (суддя -Єременко А.В.) позов дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ) до комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) про стягнення 14 714 794 грн. 52 коп. задоволено частково.
Присуджено до стягнення з комунального підприємства „Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 11 062 000 грн. 00 коп. боргу, 1 265 751 грн. 75 коп. пені, 889 178 грн. 86 коп. 3% річних, 1 496 686 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 25 500 грн. 00 коп. витрат на сплату держмита, 235 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010р. у справі № 31/229-10, комунальне підприємство “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга -частковому задоволенню, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.09.08р. між дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Постачальник) та комунальним підприємством “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради (Покупець) було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/08-1913БО-4, з урахуванням додаткових угод до договору, (далі -договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач у справі) природний газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі передбаченому умовами договору.
Відповідно до п. 4.4. договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3. договору, є підстаою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором у пунктах приймання-передачі.
Приймання-передача газу поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу відповідно до п. 6.1. договору здійснюється на підставі акта приймання передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.
На виконання умов зазначеного договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 14304860 грн. 35 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів (а.с. 12-16).
Відповідач, в свою чергу, не виконав свого зобов'язання щодо оплати природного газу в повному обсязі, а оплатив позивачу поставлений природний газ частково у розмірі 3 242 860 грн. 35 коп.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/08-1913БО-4 від 29.09.08р. у розмірі 11 062 000 грн. 00 коп. та 1 266 929 грн. 06 грн. нарахованої пені, 889 178 грн. 86 коп. 3% річних та 1 496 686 грн. 60 коп. втрат від інфляції., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого газу.
До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу природного газу, тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов'язань за договором № 06/08-1913БО-4 від 29.09.08р.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підтвердженням факту поставки природного газу та отримання його відповідачем є акти передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів, підписані представниками сторін та завірені печатками сторін.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 06/08-1913БО-4 від 29.09.08р. в сумі 11 062 000 грн. 00 коп., які не були сплачені відповідачем.
Крім того, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 265 751 грн. 75 коп., а в іншій частині щодо стягнення пені у позові слід відмовити.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність зменшення розміру пені є необґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У відповідності зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У даному випадку, враховуючи незначну ступінь виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати існуючої заборгованості, лише 22, 67%, не надмірно великий розмір пені порівняно зі збитками кредитора (11,45%), невжиття відповідачем заходів до негайного виконання зобов'язання, можна зробити висновок про недоведеність відповідачем винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо неправильності розрахунку інфляційних нарахувань, також не можуть бути прийнятті до уваги суду, з наступних підстав.
При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому платежі, які були здійснені в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексуються зі звітного місяця, оплати здійсненні з 16 по 31 число місяця, при розрахунку інфляційних збитків зараховуються до наступного місяця за звітним (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62/97р. “Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”).
З урахуванням вищезазначеного, позивачем було вірно здійснено розрахунок інфляційних збитків, які підлягають стягненню у розмірі 1 496686 грн. 60 коп.
Щодо стягнення 3% річних, позивачем було здійснено невірний їх розрахунок за період з 11.02.2009р. по 30.06.2010р., оскільки за 25.03.2010р. розрахунок 3% річних здійснюється від суми боргу у розмірі 11 412 000 грн. 00 коп., і 3% річних складають 937 грн. 97 коп. (11412000*3%/365*1).
Отже, загальний розмір 3% річних складає 489067 грн. 63 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарським судом було порушено приписи ст. 77 ГПК України та не відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, що лишило останнього можливості взяти участь у судовому засіданні, подати докази, взяти участь у досліджені доказів, заявити клопотання, навести свої доводи і міркування з усіх питань, що виникли у ході судового процесу, також не можуть бути прийняті до уваги суду.
Оскільки, відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляд справи, вирішити спір по суті.
В матеріалах справи № 31/229-10 було достатньо доказів для вирішення даного господарського спору без участі відповідача, і це ніяк не могло позбавити відповідача права на подачу ним до господарського суду відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач таким правом не скористався.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства “Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010р. у справі № 31/229-10 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства „Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 11 062 000 грн. 00 коп. боргу, 1 265 751 грн. 75 коп. пені, 489067 грн. 63 коп. 3% річних, 1 496 686 грн. 60 коп. втрат від інфляції, 24 804 грн. 59 коп. витрат на сплату держмита, 229 грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити”.
Стягнути з дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь комунального підприємства „Теплоенерго” Дніпропетровської міської ради 347 грн. 70 коп. витрат по апеляційній скарзі.
Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко