21.10.2010 року Справа № 6/561-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача -Кириченко Я.В., довіреність від 21 березня 2010 року б/н;
від відповідача -Рисін О.О., довіреність від 22 вересня 2010 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства “Аврора”, с.Чкаловка Криворізького району Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” м.Ржищів Київської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року у справі № 6/561-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт”, м.Ржищів
до Приватного підприємства “Аврора”, с.Чкаловка
про стягнення 7398676,14 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року у справі № 6/561-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” задоволено частково, стягнуто відповідача з ПП “Аврора” на користь позивача 49754,30 грн. -інфляційних, 17594,94 грн. -3% річних, 673,49 грн. -держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив із доведеності факту наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 833632,00 грн., який підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року у справі №41/176-09, та обов'язку відповідача сплатити інфляційні збитки та 3% річних за період з 01 лютого 2008 року по 14 жовтня 2009 року. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені, збитків по оренді залізничних цистерн, оплаті вартості послуг “Укрзалізниці”, штрафу та упущеної вигоди, судом, з посиланням на рішення у справі № 41/176-09, вказано, що сторонами не було визначено строків поставки продукції.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ПП “Аврора” та позивач -ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Відповідач -ПП Аврора”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити позивачу у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі та доповненнях /а.с.64-67 т.2/ відповідач зазначає, що він не мав грошових зобов'язань перед позивачем, за договором він зобов'язаний був поставити позивачу товар, суд безпідставно застосував приписи ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки грошових зобов'язань він не порушував. Також відповідач вказує про невірний розподіл судом господарських витрат у справі, які мають бути покладені на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Позивач -ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт”, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яки задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 7398676,14 грн. В апеляційній скарзі та доповненнях /а.с.83-86, 102-103, 119-122 т.2/ позивач зазначає, що строк поставки товару був визначений сторонами у додатковій угоді № 2 від 25 липня 2008 року до договору від 21 квітня 2008 року № 6, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2009 року у справі № 41/176-09. Також позивач вказує, що на виконання умов договору ним були орендовані 6 цистерн для отримання олії рапсової, про що повідомлено відповідача листом-вимогою № 27 від 25 липня 2008 року, проте останній зобов'язань з поставки не виконав, а скориставшись сумою отриманої передплати, а вподальшому і вказаними цистернами, реалізував олію іншим особам. При здійсненні 4-ї поставки жому рапсового експертизою була встановлена його невідповідність ГОСТу та сертифікату, у зв'язку з чим позивачу спричинені збитки щодо оплати послуг залізниці, ТехПД на суму 19365,48 грн.
Відповідач ПП “Аврора” проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить залишити її без задоволення. У поданому відзиві /а.с.104-107 т.2/ зазначає про правомірність відхилення судом вимог позивача.
Позивач ТОВ “Агрокінт” заперечує проти апеляційної скарги відповідача, вказує про порушення останнім договірних зобов'язань.
В порядку ст.77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладався з 09 серпня 2010 року до 05 жовтня 2010 року, у судовому засіданні оголошувались перерви до 19 жовтня 2010 року та до 21 жовтня 2010 року.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню у повному обсязі, а скарга позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
21 квітня 2008 року між відповідачем -ПП “Аврора” (постачальник) та позивачем -ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” (покупець) укладено договір № 6, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач -прийняти і оплатити масло та жом рапсовий (продукція), відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною вказаного договору /а.с.25-26 т.1/.
В п.3.1 договору сторонами встановлено, що кожна партія продукції, яку поставляє постачальник у відповідності зі специфікацією № 1 договору, оплачується покупцем по фактичному відвантаженому об'ємі і ціні, передбаченою додатковою угодою сторін у національній валюті України.
Відповідно до п.3.2 договору покупець проводить 100 % передплату партії продукції, що поставляється, на підставі рахунків постачальника, не менш як за три дні до запланованої дати відвантаження.
Умовами п.4.1 договору передбачено, що поставка продукції проводиться при отриманні 100 % передплати за відвантажену партію продукції у строки, обумовлені в Додатковій угоді сторін на умовах франко-склад або франко-залізнична станція постачальника. Станція відправлення: код № 458202, Ст.Пічугіно Придніпровської залізниці, гілка ДАК “Хліб України” Пічугінського ХПП.
Додатковою угодою № 1 від 21 квітня 2008 року до вказаного договору є Специфікація № 1, якою обумовлено поставку товару -олії рапсової нерафінованої 1 сорту ГОСТ 8988-77 у кількості 5000 тон та жому рапсового ГОСТ 11048-95 у кількості 7000 тон, всього у кількості 12000 тон /а.с.27 т.1/.
В п.8.1 договору сторонами встановлений строк його дії -до 31 грудня 2008 року.
На виконання умов договору позивач ТОВ “Агрокінт” на підставі виставленого відповідачем рахунку від 22 квітня 2008 року № 22 /а.с.107 т.1/ у період з 24 квітня 2008 року по 02 вересня 2008 року перерахував на користь ПП “Аврора” у якості передплати 1355000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /а.с.31-41 т.1/.
25 липня 2008 року сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору від 21 квітня 2008 року № 6, згідно якої сторони обумовили поставку партії рапсового жому у кількості 500 тон за ціною 1420 грн. за тону на загальну вартість поставки 710000 грн., та встановили строк поставки: липень -серпень 2008 року /а.с.6 т.2/.
За видатковими накладними від 14 серпня 2008 року № 164, від 19 серпня 2008 року № 165, від 02 вересня 2008 року № 166 /а.с.29-30 т.1/ відповідач ПП “Аврора” поставив позивачу ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” товару (жому рапсового) на загальну суму 483368 грн.
На решту суми передплати у розмірі 871631 грн. відповідач обумовлений договором товар позивачу не поставив.
29 грудня 2008 року сторонами укладено додаткову угодою № 2 до договору, якою доповнено п.8.1 та продовжено строк його дії до 31 грудня 2009 року /а.с.132 т.2/.
На вимогу позивача про повернення суми передплати відповідач перерахував позивачу 38000 грн. платіжними дорученнями від 17 лютого 2009 року № 171205 та від 20 лютого 2009 року № 171213.
23 березня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 3, якою доповнили п.1 договору наступним змістом: жом соняшниковий ГОСТ 80-96, код ТНВД 2306300000; олія соняшникова нерафінована, перший сорт, ДСТУ 4492:2005, ГОСТ 1129-93; код ТНВД 1512119100 (п.1.1); ціна тони жому соняшникового -570 грн. з урахуванням ПДВ (п.1.2); ціна тони олії соняшникової нерафінованої першого сорту -4600 грн. з урахуванням ПДВ (п.1.3); кількість товару: жом соняшниковий -7000 т.; олія соняшникова нерафінована першого сорту -5000 т. (п.1.4); кожна партія продукції сплачується покупцем по фактичній вазі, по узгодженим цінам, у відповідності з додатковим погодженням у національній валюті України на момент відвантаження (п.1.5) /а.с.133 т.1/.
Проте, відповідач поставки товару не здійснив, суму передплати у розмірі 833632 грн. позивачу не повернув.
Рішенням господарського суду Дніп ропетровської області від 11 вересня 2009 року у справі № 41/176-09 /а.с.15-18 т.1/, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2009 року /а.с.123-127 т.1/ та постановою Вищого господарського суду України від 18 лютого 2010 року /а.с.128-130 т.1/, за позовом ТОВ “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” з відповідача ПП “Аврора” стягнуто на користь позивача заборгованість з повернення передплати в сумі 833632 грн.
Доказів повернення суми передплати у розмірі 833632 грн. відповідачем не надано.
В листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача та просив стягнути з останнього 7398676,14 грн., в тому числі: інфляційні в сумі 49754,30 грн. та 3% річних у сумі 17594,94 грн. на підставі ст.625 ЦК України за період з 01 лютого 2008 року по 14 жовтня 2010 року; пеню в сумі 98004,49 грн. на підставі п.5.3 договору від 21 квітня 2008 року № 6 за порушення строків поставки; збитки в сумі 37416,60 грн. по сплаті орендної плати за договором оренди 6 залізничних цистерн, які не були завантажені відповідачем; збитки в сумі 19635,48 грн. по оплаті послуг “Укрзалізниці” за користування вагонами, у зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки; збитки в сумі 964698,90 грн. у вигляді курсової різниці, в сумі 779 093,66 грн. нарахованого штрафу та в сумі 5432477,76 грн. вартості упущеної вигоди за Контрактом від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1.
З рішенням господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних та про відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків, пов'язаних з орендною цистерн та оплатою послуг залізниці погодитись не можна.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено ч.1 ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у додатковій угоді № 2 від 25 липня 2008 року до договору від 21 квітня 2008 року № 6 встановлено строк поставки товару -липень-серпень 2008 року /а.с.6 т.2/.
При цьому судова колегія визнає недоведеним, таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, покладений в обґрунтування рішення про відмову у задоволенні позову висновок господарського суду про те, що сторонами не було визначено строків поставки продукції.
Додаткова угода № 2 від 25 липня 2008 року, оригінал якої був оглянутий судовою колегією, підписана сторонами та скріплена їх печатками. Докази недійсності вищевказаної угоди в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням вищенаведених обставин справи та положень закону додаткова угода № 2 від 25 липня 2008 року є чинною і обов'язковою для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
При цьому судова колегія визнає неправильним висновок господарського суду про те, що оскільки в постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2009 року та Вищого господарського суду України від 18 лютого 2010 року у справі № 41/176-09 вказано, що сторонами не встановлено строк поставки, ця обставина не підлягає встановленню і доказуванню.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті саме сторони.
Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду, є доведеними, проте підлягають встановленню і оцінці у сукупності всіх обставин справи на підставі всебічного, повного і об'єктивного їх дослідження.
Як встановлено ч.5 ст.35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в загальному порядку.
Факти, встановлені постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України № 41/176-09, щодо неузгодження сторонами строків поставки, не є беззаперечними.
Так, господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 11 вересня 2009 року у справі № 41/176-09 встановлено, що додатковою угодою № 2 від 25 липня 2008 року до договору № 6 від 21 квітня 2008 року сторонами узгоджений строк поставки товару: липень-серпень 2008 року. Вказане рішення господарського суду залишено без змін судами апеляційної і касаційної інстанції, набрало законної сили, є чинним, і, з урахуванням положень ч.2 ст.35 ГПК України, встановлені ним факти також вважаються доведеними.
При цьому судова колегія відхиляє як неспроможні твердження відповідача про те, що додаткова угода № 2 від 25 липня 2008 року ним не укладалася, про її існування йому не було відомо, укладалася лише одна угода № 2 -від 29 грудня 2008 року, а угода від 25 липня 2008 року не може бути доказом у справі.
Факт укладення додаткової угоди № 2 від 25 липня 2008 року відповідачем не спростовано, це по-перше. По-друге, згідно наявних у справі матеріалів, відповідачем здійснено три поставки жому рапсового -14, 19 серпня та 02 вересня 2008 року, за ціною 1183,3333 грн. за тону, що з ПДВ складає 1420 грн. та відповідає ціні, встановленій у додатковій угоді № 2 від 25 липня 2008 року; крім цього, вказані три поставки відбулися за датою саме після укладення вказаної додаткової угоди.
З урахуванням вищенаведених обставин та доведеністю факту укладення сторонами додаткової угоди № 2 від 25 липня 2008 року сторонами встановлений строк поставки відповідачем обумовленого договором товару -протягом липня-серпня 2008 року.
Проте, відповідач зобов'язань з поставки товару у встановлений строк та в обумовлених розмірах не виконав.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст.611 ЦК України).
Як встановлено сторонами в п.5.3 договору від 21 квітня 2008 року № 6, за кожен день прострочки поставки продукції постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Оскільки відповідачем прострочено поставку продукції, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ПП «Аврора»пені за період з 01 лютого 2009 року по 01 серпня 2009 року виходячи із вартості непоставленої продукції, з урахуванням часткового повернення передплати, та розміру облікової ставки НБУ (12%), в сумі 98004,49 грн. згідно розрахунку позивача /а.с.10 т.1/, який судова колегія вважає вірним.
Також судова колегія вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, пов'язаних зі сплатою орендної плати за користування цистернами та оплатою послуг залізниці.
Як встановлено ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, які зробила особа.
Як вбачається із матеріалів справи, для отримання олії рапсової за договором від 21 квітня 2008 року № 6 позивачем ТОВ СП “Агрокінт” було укладено договір від 24 липня 2008 року № 80724-6-2 оренди шести цистерн з ТОВ “УкрРос-Транс”, які були подані на станцію відправлення код № 4582202, Ст.Пічугіно Придніпровської залізниці, про що листом від 25 липня 2008 року вих. № 24 було повідомлено відповідача /а.с.7 т.2/. відповідно до виставленого ТОВ “УкрРос-Транс” рахунку від 28 липня 2008 року № 1228 позивач сплати орендну плату в сумі 34920 грн. платіжним дорученням від 29 липня 2008 року № 33 /а.с.133 т.2/, також відповідно до накладних на маршрут або групу вагонів №№ 41964149 та 44404139 позивачем оплачено послуги залізниці з подачі вагонів у сумі відповідно 2384 грн. та 1272 грн. /а.с.134-139 т.2/.
Проте, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором з поставки олії рапсової не виконав, у зв'язку з чим позивачем понесені збитки у розмірі вищевказаних витрат на суму 38576 грн. (34920 грн. + 2384 грн. + 1272 грн.), які підлягають відшкодуванню відповідачем.
При визначенні розміру стягнення в цій частині судова колегія вважає за необхідне врахувати, що згідно позовних вимог ТОВ СП “Агрокінт” просив стягнути збитки за договором оренди 6-ти цистерн в сумі 37416,60 грн. Враховуючи, що судова колегія не може вийти за межі позовних вимог без відповідного клопотання про це заінтересованої особи, розмір стягнення збитків у вказаній частині підлягає обмеженню розміром заявленої суми.
Також, згідно матеріалів справи, з позивача ТОВ СП “Агрокінт” було стягнуто плату за користування вагонами №№ 95793667 та 95834412 в загальній сумі 19635,48 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами №№ 1809008, 06109009, 07109010, 09100010, 09109011 та переліками залізничних документів №№1809, 0710, 0810, 1010 1110 /а.с.42-51 т.1/.
Вказані вагони були подані залізницею на станцію постачальника (відповідача) код № 4582202, Ст.Пічугіно Придніпровської залізниці, гілка ДАК Хліб України Пічугінського ХПП та завантажені відповідачем продукцією -жомом рапсовим.
При проведенні незалежної експертизи продукції було встановлено її невідповідність вимогам ГОСТу та сертифікату якості відповідача та умовам договору від 21 квітня 2008 року № 6 /а.с.18 т.2/, у зв'язку з чим позивач відмовився прийняти цю продукцію і вона була повернута постачальнику.
Понесені позивачем витрати в розмірі 19635,48 грн. є збитками і підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
З урахуванням вищенаведеного рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ СП “Агрокінт” про стягнення пені в сумі 98004,49 грн., збитків по оренді цистерн в сумі 37416,60 грн. та по оплаті послуг залізниці в сумі 19635,48 грн., у зв'язку з невідповідністю викладених судом висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням судом обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимог позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 49754,30 грн. та річних в сумі 17594,94 грн. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, то вони є необґрунтованими і неправомірно задоволенні господарським судом виходячи з наступного.
Положення ст.625 ЦК України передбачають сплату боржником на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Разом з цим, за умовами договору від 21 квітня 2008 року № 6 відповідач не мав грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки був зобов'язаний поставити товар, а не сплатити гроші. За вказаними обставинами підстави для застосування ст.625 ЦК України відсутні.
Також, судова колегія визнає недоведеними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення збитків, пов'язаних із невиконанням ним Контракту від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1.
Як встановлено ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення вищевказаних вимог закону позивачем не надано належних доказів на обґрунтування розміру вказаних вимог та факту понесення збитків у пред'явленій до стягнення сумі.
Крім цього, позивачем не доведено пов'язаність договору від 21 квітня 2008 року № 6 та Контракту від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1, обсяг поставки за контрактом від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1 є значно більшим від обсягу поставки за договором від 16 квітня 2008 року № 6. Також, відповідач ПП “Аврора” не є стороною Контракту від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1 та не має будь-яких зобов'язань перед контрагентами позивача, а останнім не доведено наявність прямого причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та понесеними позивачем у зв'язку з невиконанням Контракту від 16 квітня 2008 року № ЕRО 1 збитками, що є основною умовою настання відповідальності.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності встановлених судом обставин справи, невідповідності викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Господарські витрати у справі підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Аврора” задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року у справі № 6/561-09 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства “Аврора” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” пеню в сумі 98004,49 грн., збитки зі сплати плати за користування вагонами у сумі 19635,48 грн., збитки по сплаті орендної плати в сумі 37416,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1550,57 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 4,95 грн., витрати по сплаті держмита при поданні апеляційної скарги в сумі 775,29 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-англійське підприємство “Агрокінт” на користь Приватного підприємства “Аврора” витрати по сплаті держмита при поданні апеляційної скарги в сумі 336,75 грн.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко