19.10.2010 року Справа № 30/147-07(25/339)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),
суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі: Колесник Д.А.
за участю представників сторін:
від відповідача: Тютюнник В.А.,, довіреність №9 від 21.09.10, представник;
від позивача та третьої особи представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 року у справі №30/147-07(25/339)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Колос”, м. Дніпропетровськ
до науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Української академії аграрних наук України, м. Київ
про стягнення 2 110 328,00 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 р. по справі № 30/147-07(25/339) (суддя Євстигнеєва Н.М.) задоволено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2 110 328,00 грн. матеріальної компенсації.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову у позові в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, явку представника в судове засідання не забезпечила.
Судова колегія не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки той був завчасно повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги згідно повідомлення про вручення поштового відправлення та не був обмежений у можливості знайомитись з матеріалами справи та наданні додаткових пояснень.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.04.2004 року між сторонами по справі було укладено договір про сумісну діяльність, згідно до якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання зусиль, без об'єднання матеріально-технічних ресурсів та без створення окремої юридичної особи, спільно діяти у галузі виробництва сільськогосподарської продукції для отримання прибутку.
Відповідно до п.3.1. договору про сумісну діяльність відповідач зобов'язався залучити для використання у сумісній діяльності необхідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, здійснювати науково-методичне та консультативне забезпечення проведення спільних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур.
Додатком № 1 до вказаного договору було визначено номера полів, площа яких становила 2273,3га, на яких здійснюється виробництво сільськогосподарської продукції.
Позивач у відповідності до п.3.2 договору про сумісну діяльність зобов'язався здійснити повний цикл виробничого процесу сільськогосподарської продукції в об'ємах, передбачених для виробництва цього виду продукції на залучених площах земельних ділянок, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливо-мастильними та насіннєвими матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками.
Згідно з п.5.1. названого договору, реалізацію спільно вирощеної продукції здійснює сторона-2 (позивач) за участю сторони-1 (відповідач) на тендерній основі. До моменту реалізації спільно вироблена продукція перебуває у розпорядженні сторони-2 і перебуває на зберіганні на складах, орендованих у сторони-1.
Відповідно до п 5.2. договору, всі доходи одержані сторонами за даним договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування витрат кожної сторони. Прибуток, одержаний сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу між сторонами наступним чином: 25% - стороні-1 (відповідач) та 75% - стороні-2 (позивач) (п. 5.3 договору).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дослідивши обставини справи та виконавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2007 року у даній справі, якою справу було направлено на новий розгляд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
На виконання умов договору сторонами було складено Акт про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (Додаток №1 до договору про сумісну діяльність, т. І а.с.88).
Згідно з постановою Президії Української Академії аграрних наук від 22.04.2004 року протокол №6 було надано дозвіл Науково-виробничій дослідній агрофірмі "Наукова" УААН залучати для спільного використання необхідне майно та земельну ділянку площею 2400га, що знаходиться в користуванні агрофірми "Наукова", на умовах та обсягах, передбачених договором про спільну діяльність.
Земельна ділянка, що використовувались сторонами у спільній діяльності, надана відповідачу у постійне користування на підставі державного акту №1254 від 16.12.1998 року згідно рішення Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 21.10.1998 р. №ІІІ/ХХІІІ, тобто земельна ділянка є державною власністю, а відповідач -її землекористувачем.
Виходячи зі змісту договору про сумісну діяльність земельна ділянка у спільну власність відповідачем позивачу не надавалась. Договором не передбачалось, що сторони об'єднають свої вклади, що свідчить про те, що сторони визначили правовий статус майна, виділеного для спільної діяльності, яке не переходить у власність учасників договору.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами внаслідок сумісної діяльності було вирощено та зібрано наступний врожай: тритікале -з площі 481,9 га -в кількості 980,37 т; ячмінь яровий -з площі 246,8 га -в кількості 386,7 т; овес -з площі 135 га -в кількості 226,1 т; просо -з площі 242 га -236,55т; соняшник -з площі 683,4 га -594,78т; кукурудза -з площі 483,8 га -1414,32 (т.1 а.с.15-86; т.3 а.с.11-106, 113-138), який у відповідності до статті 1134 Цивільного кодексу України є спільною частковою власністю сторін із визначенням розміру часток у відповідності до наведеної у п.5 договорі пропорції.
Суд першої інстанції на підставі матеріалів справи правомірно звернув увагу на те, що позивач у реалізації зібраного врожаю та подальшому розподілі прибутків участі не приймав, внаслідок дій відповідача, яким не спростовано доводи позивача про самостійну реалізацію відповідачем зібраного врожаю та залишення отриманої виручки у власному розпорядженні.
Натомість матеріали справи підтверджують виконання позивачем зобов'язань за договором про сумісну діяльність, покладених на нього п.3.2 Договору.
Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці, а у разі неможливості цього він має право вимагати від іншого співвласника відповідної матеріальної компенсації.
Крім того матеріалами справи підтверджується обсяг видатків, понесених позивачем у зв'язку із здійсненням сумісної діяльності: реєстрами відправки зерна з полів (т.1 а.с.15-86), платіжними дорученнями №№10 від 30.06.2004 року, №14 від 26.07.2004 року, банківськими виписками від 26.05.2004 року, від 27.05.2004 року (а.с.89-91 т.І), платіжними відомостями на видачу зерна пшениці (т. І а.с.96-116, т.4 а.с.136-150, т.5 а.с.1-14), копіями вагових книг Центрального, Краснопільського, Долинського токів та реєстрами відправки зерна з полів (т.3 а.с.11-138,139), банківською випискою від 25.11.2004 року (а.с.140 т.3).
Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується обсяг видатків, понесених позивачем у зв'язку із здійсненням спільної діяльності, виконання ним зобов'язань покладених п.3.2 договору про сумісну діяльність, відомості про ринкову ціну сільськогосподарської продукції, тоді як відповідач усупереч ст..33 Господарського процесуального кодексу України та вимог господарського суду не надав доказів понесення ним витрат у зв'язку з виконанням договору про сумісну діяльність, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов про стягнення заявлених 2 110 328 грн. матеріальної компенсації згідно з наданим позивачем розрахунком, який відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України.
Державне мито на підставі ст. 49 ГПК України за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу науково-виробничої дослідної агрофірми “Наукова”, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2009 року по справі № 30/147-07(25/339) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя І.М.Науменко
Суддя
О.В.Голяшкін