Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" жовтня 2010 р. Справа № 29/309-10
вх. № 8877/5-29
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Дребот І.А. дов. від 19.10.10
відповідача - Карпич О.Б. дов. №13/55/09д від 25.08.09
3-ї особи - не з"явився
розглянувши справу за позовом ПП "Альта-Л", м. Харків
до ПАТ "Мегабанк" м. Харків
3-я особа - Харківська міська рада
про визнання укладеним договору та визнання права власності
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив суд визнати укладеним договір купівлі-продажу майнових прав від 30.07.2010 року між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Альта-Л» та визнати право власності ПП «Альта-Л» на цех з виготовлення м'яких меблів літ. «Б-3», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що договором купівлі-продажу майнових прав від 30.07.2010 року зафіксовано обов'язок Відповідача забезпечити нотаріальне посвідчення даного договору до 07 серпня 2010 року, що на момент звернення до суду не виконано. Вказаний договір містить всі суттєві умови, що є необхідними для даного виду договору, однак при цьому Відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення. У випадку визнання судом такого договору дійсним наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Крім того, Позивач вказує, що фактично володіє майновими правами на об'єкт нерухомості, але скористатися своїм правом власності в повній мірі не має можливості, оскільки об'єкт не зареєстровано розпоряджатися ним Позивач не може. Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не надав, однак представник Відповідача в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог, та надав через канцелярію суду пояснення стосовно права укладення договору купівлі продажу майнових прав на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та копію іпотечного договору .
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог в судове засідання не з'явилася, пояснень щодо обставин справи, викладених в позовній заяві не надала.
Беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між ПП «Альта-Л» та ПАТ «Мегабанк» укладено договір купівлі-продажу майнових прав від 30.07.2010 року.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору Позивач передав у власність Відповідача на підставі п.5.2. (застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя) Іпотечного договору № 148/2008-з від, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. 31.10.2008 року за реєстровим номером 11524; Договором № 1 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. 27.04.2010 року за реєстровим номером 2628 всі майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - цех з виготовлення м'яких меблів літ. «Б-3», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6.
Відповідно до пункту 4 договору оплата вартості майна у розмірі 4 407 000,00 грн. в тому числі ПДВ перераховується Позивачем на рахунок Відповідача не пізніше 61 календарного дня з моменту підписання цього договору та його нотаріального посвідчення.
Позивач 27.09.2010 року сплатив передбачену договором суму вартості майнових прав, що підтверджується випискою із особового рахунку 2062610277.
Відповідно до пункту 9 договору право власності на вище зазначені майнові права переходять з моменту підписання договору.
Пунктом 10 договору передбачено обов'язок Відповідача забезпечити нотаріальне посвідчення даного договору до 07 серпня 2010 року.
12.08.2010 року Позивач звернувся до Відповідача з проханням виконати умови договору про його нотаріальне посвідчення.
Відповідач, листом повідомив про те, що не вбачає необхідності в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Для визнання судом укладеного між сторонами договору, який нотаріально не посвідчений, дійсним, необхідна наявність одночасно трьох умов: укладений договір повинен містити всі суттєві умови, необхідні для договорів даного виду; за договором повинно відбутися повне або часткове виконання; одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення укладеного договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що договір містить всі суттєві умови: предмет договору, ціна продажу, умови оплати, перехід права власності, тощо. Договір виконано частково - Позивачем 27.09.2010 року сплачено, а Відповідачем прийнято оплату вартості майнових прав. Відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що підтверджено звернення Позивач з вимогою про нотаріальне посвідчення договору та відмовою Відповідача від такого нотаріального посвідчення.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 2 ст. 190 ЦК України визначено правовий режим речі на майнові права.
Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи із приписів ч. 4 ст. 12 ЦК, термін «майнове право» стосується операцій, які прямо або побічно пов'язані з майном, здатні задовольнити майнові потреби особи.
Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Таким чином, майнові права виступають одним з об'єктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, об'єктів інтелектуальної власності.
Відповідно до положень статті 190 ЦК України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобов'язань, але й право власності, речові права тощо.
Майнові права можуть визначатись як суб'єктивне право учасників цивільних правовідносин, пов'язане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.
Згідно з ч. 1 ст. 144 ГК України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно зі ст. 147 ГК майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).
Пунктом 9 договору передбачено, що право власності на майнові права переходять до Відповідача з моменту підписання договору.
Суд прийшов до висновку, що Позивач набув право власності на майнові права на об'єкт з моменту підписання договору, тобто з 30.07.2010 року.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності .
Виходячи з аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що Позивач має наявне право власності на майнові права на об'єкт незавершеного будівництва і які (майнові права) позивач бажає трансформувати в право власності на об'єкт.
Позивач фактично володіє майновими правами на об'єкт, однак скористатися своїм правом власності в повній мірі не має можливості, оскільки об'єкт не зареєстровано.
Відповідно до ч. 2 ст. 144 Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом., що узгоджується і з положенням статті 182 ЦК України.
Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що підставою для реєстрації права власності є рішення судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі і право власності на нерухоме майно.
Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.
Відповідно до 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7/5 від 07.02.2002 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 7/5 від 07.02.2002 передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
Враховуючи, викладене та керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного Підприємства «АЛЬТА-Л» (код ЄДРПОУ 36370895) до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (код ЄДРПОУ 09804119) задовольнити повністю.
Визнати укладеним договір купівлі-продажу майнових прав від 30.07.2010 року між Публічним акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (код ЄДРПОУ 09804119) та Приватним Підприємством «АЛЬТА-Л» (код ЄДРПОУ 36370895).
Визнати право власності Приватного Підприємства «АЛЬТА-Л» (код ЄДРПОУ 36370895, м. Харків, вул. Артема, 46) на об'єкт - цех з виготовлення м'яких меблів літ. «Б-3», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Тернопільська, 6 (шість).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (код ЄДРПОУ 09804119, м. Харків, вул. Артема, 30) на користь Приватного Підприємства «АЛЬТА-Л» (код ЄДРПОУ 36370895, м. Харків, вул. Артема, 46) - державне мито в сумі 170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя