Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" жовтня 2010 р. Справа № 47/241-10 (н.р. 54/262-09)
вх. № 7598/5-47 (н.р. 9056/1-54)
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - Шевцова С.О. ліквідатора;
третьої особи - Усатюк Л.Л. довіреність №46 від 09.09.2009 р.;
розглянувши справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефєс Строй", м. Харків
3-я особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк".
про визнання дійсним договору купівлі-продажу
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2009 (суддя Калініченко Н.В.) повністю задоволений позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефєс Строй"; за рішенням визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.10.2009, укладений між позивачем та відповідачем в особі, ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.
Відкрите акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" не погодившись з вищевказаним рішенням господарського суду Харківської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2010 року касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2009 у справі №54/262-09 скасовано і справу №54/262-09 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "15" вересня 2010 р. о 10:30 та залучено до участі у справі у якості третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк".
Представник позивача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не надав.
Присутній представник ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефєс Строй" у судовому засіданні проти позову заперечував. Окрім того, надав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №18 від 04.08.на суму 594809,00 грн., яким ТОВ "Ефєс строй" відповідач по справі повернув кошти на адресу ОСОБА_3 (позивача) з призначенням платежу: повернення коштів за нерухомість у зв"язку із скасуванням дійсності договору від 14.09.2009 р. на підставі постанови ВГСУ від 14.07.10 р. без ПДВ, яке досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Присутній представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених ним у письмових поясненнях (вх.№ 18005), які ним надані через канцелярію господарського суду 15 вересня 2010 року.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
01 квітня 2009 року господарським судом Харківської області по справі № Б-24/43-09 була прийнята постанова про визнання боржника банкрутом, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕФЄСС СТРОЙ“, відповідача по справі, було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.
Цією ж постановою скасовано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника та зобов'язано виконати всі дії передбачені ст. 25-34 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
14 вересня 2009 року Українською універсальною біржею був проведений аукціон з продажу нерухомого майна ТОВ “ЕФЄСС СТРОЙ“, на якому позивача, ФО П ОСОБА_3, було визнано переможцем лоту 3350 - нерухоме майно по АДРЕСА_2, що підтверджується Протоколом № 1 проведення аукціону від 14.09.2009 року.
На підставі цього Протоколу, 14 вересня 2009 року між ТОВ “ЕФЄСС СТРОЙ“ та ФО П ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати позивачу у власність, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити кошти за наступне нерухоме майно: нежитлова будівля, літ. “А-1“, загальною площею 54,0 кв. м.; нежитлова будівля, літ. “Б-1“, загальною площею 982,5 кв. м.; нежитлова будівля, літ. “В-1“, загальною площею 947,9 кв. м.; нежитлова будівля, літ. “Г-1“, загальною площею 581,7 кв. м. та нежитлова будівля, літ. “Д-1“, загальною площею 597,2 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Договір між позивачем та відповідачем був укладений у письмовій формі з посиланням на конкретні строки його нотаріального посвідчення, так згідно підпункту 5.1 пункту 5 Договору у п'ятиденний термін після підписання акту прийому-передачі “нерухомого майна“ Сторони зобов'язуються нотаріально посвідчити даний Договір.
Акт прийому-передачі нерухомого майна був підписаний 14 жовтня 2009 року, в якому зазначено, що складання і підписання Сторонами цього акту свідчить про повний розрахунок “Покупцем“, позивачем по справі, за придбане “нерухоме майно“ та є підставою для нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14 вересня 2009 року.
Згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації
Відповідно до 4.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відносно цього, Пленумом Верховного суду України (п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») встановлено, що з підстав недодержання вимог закон; про нотаріальне посвідчення правочину, нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов"язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд враховує, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент виникнення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не мають прав та обов 'язків для сторін.
Таким чином, неправомірними, є посилання Позивача на норми ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки ця стаття налає можливість визнати дійсним лише той договір, який підлягає тільки нотаріальному посвідченню, від якого ухиляються сторони.
Відповідно до абзацу 5 ч.І ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнанні його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону «Про відновлення платоспроможності божника або визнанні його банкрутом», після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону «Про відновлення платоспроможності божника або визнанні його банкрутом», ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна боржника склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів про реалізацію майна банкрута.
Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.2009 р. по справі №Б-24/43-09, суд з метою збереженні балансу інтересів боржника та кредиторів зобов'язав Ліквідатора ТОВ «Ефес-Строй» скликати збори кредиторів, на яких вирішити питання про утворення комітету кредиторів. Зазначену ухвалу залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2009 року у даній справі.
Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 11.05.10 р. по справі №Б-24/43-09, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.07.10 р. по справі №Б-24/43-09 скаргу ВАТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» задоволено. Усунено арбітражного керуючого Саутенко С.О. від виконання обов"язків ліквідатора ТОВ "Ефес строй" та призначено арбітражного керуючого Шевцова Сергія Олександровича (ліцензія серія АВ № 081188 від 10.08.2006 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) ліквідатором ТОВ "Ефес строй".
На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 25.09.09 р., ліквідатором відповідача ОСОБА_1 09.06.10 скликано збори кредиторів, на яких утворено комітет кредиторів.
Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, при укладенні спірного договору купівлі-продажу у Відповідача в особі ліквідатора Саутенко С.О. був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, та порушено встановлений законодавством порядок для укладення угод (ч.І, 2 ст. 203 ЦК України), оскільки у Ліквідатора відповідача Саутенко С.О. відсутнє право укладати угоди, направлені на відчуження майна до моменту утворення комітету кредиторів ТОВ «Ефес-Строй».
Крім того, судом встановлено, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу порушено законодавство України про Іпотеку.
Відповідно до п. 1.4. спірного договору, «Продавець» стверджує, що на момент укладення цього договору вказане нерухоме майно в тому числі вс перебуває під арештом чи забороною, не заставлене.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець (Боржник) має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя (Банк) відчужувати предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна є недійсним.
Таким чином, оскільки на момент спірного договору, в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існує запис про перебування спірного майна в іпотеці, договір вважається недійсним також на підставі сі. 12 Закону України «Про іпотеку».
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ухвали господарського суду від 24.12.09 р. у справі №Б-24/43-09, з метою збереження балансу інтересів кредиторів та боржника відстрочено вжиття заходів щодо скасування заборони на нерухоме майно, що належить відповідачу та розташоване за адресою: АДРЕСА_2 до утворення комітету кредиторів, тобто на момент укладення спірного договору нерухоме майно правомірно перебувало під забороною відчуженння.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно платіжного доручення №18 від 04.08.10 р. на суму 594809,00 грн., яким ТОВ "Ефєс строй" відповідач по справі повернув кошти на адресу ОСОБА_3 (позивача) з призначенням платежу: повернення коштів за нерухомість у зв"язку із скасуванням дійсності договору від 14.09.2009 р. на підставі постанови ВГСУ від 14.07.10 р. без ПДВ, тобто грошові кошти за спірним договором повернуті позивачу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 202, 203, 210, 215, 640, 657 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Справа №47/241-10
Повне рішення складене 20 жовтня 2010 року.