Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" жовтня 2010 р. Справа № 55/161-10
вх. № 6540/5-55
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1'", м.Харків
до Приватного підприємства "Меркурій Плюс", м.Харків
про стягнення 20293,60 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківспецбуд-1", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Меркурій Плюс", м. Харків, 10000 грн. основного боргу, 1196,70 грн. пені, 2000 грн. штрафу, 2096,90 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення договору № 33/у від 24.07.2008р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати робіт.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на виконання свої зобов'язань за договором. У вказаному відзиві було заявлено клопотання про застосуваня строків позовної давності, яке потім відкликано відповідачем.
Представник позивача у судовому засіданні 21 вересня 2010 року підтримував позовні вимоги .
Представники відповідача проти позову заперечували.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив, що між сторонами у справі було укладено договір від 03.04.06 р. № ОН-03, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе виконання робіт з виготовлення і постачання нестандартного технологічного устаткування - тунельної сушильної печі УЛМ-П5, розробленого виконавцем в проектно- конструкторській і технологічній документації ділянки по виробництву високоякісного бентонітового порошку і здійснює авторський нагляд за вказаним устаткуванням.
Вартість робіт відповідно до п. 2.1 договору склала 378000,00 грн
Згідно з п.1 додаткової угоди № 1 до договору від 03 04 06 р № ОН-03, між сторонами було досягнено згоди про викладення п. 1.1 вищевказаного договоре в такій редакції: "Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по виготовленню і поставці технологічного устаткування -двох конвеєрів до тунельної сушильної печі УЛМ-П5".
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідач своє зобов'язання за вказаним договором (в редакції додаткової угоди № 1 до нього) виконав належним чином та поставив позивачу два конвеєри до тунельної сушильної печі УЛМ-П5, що підтверджується видатковою накладною № РН -0000006 від 26.03.07 р. на суму 378000,00 грн. та довіреністю від 23.03.07 р. серія ЯНЗ № 016532. Видаткова накладна № РН -0000006 від 26.03.07 р. оформлена належним чином та підписана з боку отримувача та замовника.
У судових засіданнях сторони підтвердили, що відповідачем було поставлено саме два конвеєри, а не один як помилково вказано у накладній № РН-0000006 від 26.03.07 р.
Позивач не пред'являв відповідачу претензій щодо кількості та асортименту поставленого на адресу позивача устаткування, тобто, устаткування було поставлено в кількості та асортименті, що передбачені умовами договору.
Також, позивач посилається на акт про результати іспитів сушильної тунельної печі від 23 березня 2008 року в якій вказує, що: "дефекти виникли внаслідок допущених помилок при проектуванні тунельної сушильної печі", а не внаслідок неякісного виготовлення устаткування, що є предметом договору.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Вказані норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження порушення відповідачем його зобов'язань за договором № ОН-03 від 03.04.06 р.
Враховуючи докази поставки відповідачем позивачу двох конвеєрів до тунельної сушильної печі УЛМ-П5, на суму 378000,00 грн., відповідач належним чином та у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором № ОН-03 від 03.04.06 р., в редакції додаткової угоди № 1 до нього.
Отже, з боку відповідача відсутні будь - які порушення зобов'язань за вищевказаним договором, що позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних інфляційних нарахувань, пені.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити .
Слід зазначити, як було вищевказано у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про застосуваня строків позовної давності, яке відкликано відповідачем під час судового засідання.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України,ст.ст. 509, 610, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 1,4, 12, 22, 32, 33, 34,43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
В позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 07 жовтня 2010 року.