Іменем України
04 листопада 2010 року справа № 5020-6/057
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський
центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І.Пирогова»
(96500, м. Саки, вул. Курортна, 2)
до Приватного підприємства «Акванта»
(м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5)
про розірвання договору і стягнення збитків в розмірі 49286,74 грн.,
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача -Шкель Н.О., довіреність №36 від 14.01.2010;
відповідача -не з'явився.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І.Пирогова»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Акванта»про розірвання договору і стягнення збитків в розмірі 53749,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані істотними порушеннями відповідачем договору купівлі-продажу №270 від 22.03.2010, а саме обов'язку щодо передачі товару.
Ухвалою від 11.10.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2010 надав уточнений розрахунок позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 49286,74 грн., з яких: 44645,51 грн. -сума збитків, 2647,26 грн. -пеня, 401,38 грн. -3% річних, 1592,59 грн. -інфляційні втрати.
Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання 21.10.2010 та 04.11.2010 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд -
22.03.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І.Пирогова»(Покупець) і Приватним підприємством «Акванта»(Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №270 (далі -Договір), згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність і зобов'язується оплатити на умовах даного Договору водну гірку «Wide Slide»(далі -товар) в кількості 1 (однієї штуки).
Відповідно до пункту 2.1. Договору вартість даного Договору складає 70922,15 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11820,36 грн.
Пунктом 2.2. Договору встановлено строк поставки товару -два календарних місяця з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Згідно з пунктами 4.1.-4.2. Договору Покупець оплачує переданий Продавцем товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Передоплата складає 70% від вартості Договору. Остаточні розрахунки по даному Договору Замовник проводить після отримання товару.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань по Договору.
На виконання умов Договору позивачем на підставі рахунку-фактури №24/03 від 24.03.2010 (арк. с. 11) була проведена передоплата товару в розмірі 70% його вартості в сумі 49645,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1461 від 25.03.2010, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с. 12).
Згідно з пунктом 2.2. Договору відповідач повинен був поставити позивачу товар в строк до 25.05.2010 включно, проте до теперішнього часу свої зобов'язання за Договором не виконав, що і стало причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору та стягнення збитків.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
11.06.2010 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. №662) з вимогою виконати зобов'язання по поставці позивачу водної гірки «Wide Slide»або повернути грошові кошти, сплачені за неодержаний товар в розмірі 49645,51 грн. (арк. с. 9).
Проте відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання за Договором не виконав, лише, як зазначає позивач, 06.08.2010 повернув грошові кошти в сумі 5000,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Позивач вважає, а суд погоджується з тим, що допущені відповідачем порушення умов договору купівлі-продажу №270 від 22.03.2010 та законодавства є істотними, оскільки позбавили позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, а саме: на своєчасну поставку товару для використання його в літній період з метою отримання прибутку.
За таких обставин, позов в частині розірвання договору підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, понесені у зв'язку зі сплатою передоплати товару, у розмірі 44645,51 грн.
Оцінивши в сукупності представлені докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 44645,51 грн. збитків, понесених у зв'язку зі сплатою передоплати товару за Договором підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, прийнятих за цим договором, згідно з чинним законодавством України.
Частиною п'ятою статті 653 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки розірвання договору, а саме: якщо договір розірваний у зв'язку з істотними порушеннями договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Крім того, за правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.
Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачу завдані збитки, понесені у зв'язку зі сплатою передоплати товару за Договором, в розмірі 44645,51 грн.
З огляду на викладене та недоведеність відповідачем відсутності його вини та протиправності діяння, можна зробити висновок, що має місце: протиправна поведінка відповідача (бездіяльність), що виразилась у порушенні зобов'язання за Договором, якого припустився боржник; шкідливий результат такої поведінки -збитки, що понесені позивачем у зв'язку зі сплатою передоплати товару за Договором; причинний зв'язок між протиправною поведінкою, наслідком якої є розірвання Договору, та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 44645,51 грн., понесених у зв'язку зі сплатою передоплати товару за Договором, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 04.11.2010 представник позивача надав уточнений розрахунок позовних вимог з посиланням на норми Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 49286,74 грн., з яких: 44645,51 грн. -сума збитків, 2647,26 грн. -пеня, 401,38 грн. -3% річних, 1592,59 грн. -інфляційні втрати.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2647,26 грн. заборгованості по пені -такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 401,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1592,59 грн. визнані судом такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Акванта»(м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5, код ЄДРПОУ 36932075, р/р 26000301106198 в Севастопольській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І.Пирогова» (96500, м. Саки, вул. Курортна, 2; код ЄДРПОУ 07659890, р/р 260023013317 в Сакському відділенні №4573 Державного ощадного банку України, МФО 384180) 49286,74 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 74 коп.), з яких: 44645,51 грн. -сума збитків, 2647,26 грн. -пеня, 401,38 грн. -3% річних, 1592,59 грн. -інфляційні втрати.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Акванта»(м. Севастополь, вул. Кулакова, 84, оф. 5, код ЄДРПОУ 36932075, р/р 26000301106198 в Севастопольській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І.Пирогова» (96500, м. Саки, вул. Курортна, 2; код ЄДРПОУ 07659890, р/р 260023013317 в Сакському відділенні №4573 Державного ощадного банку України, МФО 384180) витрати по сплаті державного мита у сумі 492,86 грн. (чотириста дев'яносто дві грн. 86 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г. Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 08.11.2010