Іменем України
02 листопада 2010 року справа № 5020-5/143
За позовом: Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства „Севастопольжитлобуд”
(вул. Кулакова, 26, м. Севастополь, 99011)
(вул. М. Музики, 78-А, м. Севастополь, 99029)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної
реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради
(вул. Папаніна, буд. 1А, м. Севастополь, 99001),
Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),
Севастопольський центр культури та мистецтва (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 25)
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна,
Суддя Євдокімов І.В.
За участю представників:
позивача -Накопало О.А., довіреність б/н від 27.04.2010;
відповідача -Позняков С.О., довіреність б/н від 13.05.2010;
третьої особи (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР) -не з'явився.
третьої особи (Севастопольська міська Рада) - Позняков С.О., довіреність № 03-15/4338 від 22.10.2010;
третьої особи (Севастопольський центр культури та мистецтва) - Бадалов А.Г., довіреність б/н від 01.11.2010.
Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство „Севастопольжитлобуд” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач посилаючись на норми діючого законодавства, зокрема, на статті 328, 331, 376, 392, 876 Цивільного кодексу України, положення яких передбачають можливість визнання права власності на новостворену річ, об'єкт нерухомого майна, просить визнати право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, буд. 25, спортивний майданчик площею 964,04 кв.м зі східцями площею 3,2 кв.м, підпірною стіною 23,1 м/п, бордюром 35,64 м/п.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.09.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 5020-5/143.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.10.2010 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольську міську Раду та Севастопольський центр культури та мистецтва.
Представник позивача у судовому засіданні від 02.11.2010 на заявлених позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 25.10.2010 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що проти позову заперечує у повному обсязі на підставі статей 328, 331 Цивільного кодексу України, зокрема, на підставі того, що спірний об'єкт нерухомості не вводився в експлуатацію у встановленому законом порядку /а.с. 81-82/.
Представник третьої особи (Севастопольський центр культури та мистецтва) у судовому засіданні 02.11.2010 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що з позовними вимогами не згоден та проти позову заперечує, з огляду на те, що, на думку третьої особи (Севастопольський центр культури та мистецтва), спірний об'єкт нерухомості згідно рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів від 28.05.1956 був відведений будівничому тресту № 38 під будівництво клубу будівельників та на сьогодні це рішення не було відмінено, тому будь-яке впорядкування не може розглядатися як створення нової речі, відносно даної ситуації 88-89/.
Представник третьої особи (Севастопольська міська Рада) в судовому засіданні від 02.11.2010 проти задоволення позовних вимог заперечував, однак письмових пояснень по суті не надав.
Третя особа (КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” СМР) неодноразово не з'являлась у судове засідання, про час, дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, письмових пояснень по суті спору не надала.
Учасникам судового процесу в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
Між Закритим акціонерним проектно-будівельним товариством „Севастопольжитлобуд” (далі - Позивач) та Севастопольською лізинговою компанією «Лізинг-Крим»була укладена лізингова угода №1-аф від 01.11.1996, додаткова угода №1 від 04.01.1997 до цього договору, та акт приймання-передачі від 21.03.1997, на підставі зазначеного Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство „Севастопольжитлобуд” набуло право власності на адміністративний будинок «Палац культури будівельників»площею 2825,2 кв. м, що розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 25.
Для обслуговування вказаного адміністративного будинку відповідно до рішення виконкому Севастопольської міської ради від 28.05.1956 Севастопольською міською державною адміністрацією 28.03.1997 було видано Позивачеві державний акт на право постійного користування землею - 0,4008 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування /а.с. 14-17/.
Після набуття права власності на вказаний адміністративний будинок та отримання права користування земельною ділянкою Позивач власними силами здійснив благоустрій території, а саме - в межах ділянки ним було збудовано асфальто-бетонний майданчик на щебеневій основі площею 964 кв.м, по периметру майданчика були встановлені металічні стовпи огорожі, також були зведені монолітні бетонні сходинки та підпірна стіна з бутобетону. Зазначений майданчик був збудований у відповідності з цільовим призначенням земельної ділянки - для обслуговування адміністративного будинку.
Відповідно до виписки із звіту про незалежну оцінку майна вартість будівель, споруджень, під'їздів та елементів зазначеного благоустрою складає 38 319,00 грн. /а.с. 70-72/.
30.06.1998 відповідно до акту приймання-передачі та на підставі договору про уступку вимоги від 12.06.1998 між АППБ «Аваль», Севастопольським міським судом Севастопольською міською адміністрацією, Позивач передав у власність Севастопольському міському суду адміністративний будинок площею 2825,2 кв.м, що розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 25. Зазначений будинок в подальшому, (згідно акту прийому-передачи від 17.07.2007) був переданий у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя. При цьому спірний об'єкт нерухомого майна - майданчик зі сходинками і підпірною стіною жодним чином не був відчужений, як і земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт, до цього часу знаходиться у Позивача на підставі державного акту про право постійного користування.
21.11.2008 техніками Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради були здійснені відповідні обміри та складені Зведений оціночний акт (форма № 1) та Журнал зовнішніх обмірів (форма № 2) спірного об'єкту, а також перевірені 04.07.2009 /а.с.19-22/.
09.02.2009 було проведено дослідження і був отриманий висновок спеціаліста № 89 від 20.02.2009 Севастопольського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса про те, що майданчик зі східцями і підпірною стіною, розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, 25, є об'єктом нерухомого майна /а.с.24-25/.
03.06.2010 Позивач листом за вих. № 533 звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі - Відповідач) з проханням оформити і видати свідоцтво про право власності на спірний об'єкт нерухомого майна (вх. №4338 від 04.06.2010), але до цього часу Відповідачем, не надано жодної відповіді на звернення Позивача, не оформлене і не видане свідоцтво про право власності на спірний об'єкт /а.с.26/.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Таким чином, діючі нормативні акти під реконструкцією розуміють перебудову, тобто переробку речі, в результаті якої створюється нова річ. Стаття 332 ЦК України визначає переробку речі в якості підстави набуття права власності.
Згідно із частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.
Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Таким чином, Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство „Севастопольжитлобуд” на цей час є власником майнових прав на спірний об'єкт.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що визначено статтею 1 цього Закону.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 4 зазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 4 статті 5 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Місцевими органами державної реєстрації, у відповідності з ст. 7 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).
У відповідності з пунктом 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5.
Відповідно зазначеного Тимчасового положення до правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відносяться, зокрема, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна., про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із статтею 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
У відповідності до пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Все вищеперелічене дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Закритим акціонерним проектно-будівельним товариством „Севастопольжитлобуд” право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: місто Севастополь, вул. Леніна, буд. 25, спортивний майданчик площею 964,04 кв.м зі східцями площею 3,2 кв.м, підпірною стіною 23,1 м/п, бордюром 35,64 м/п.
3. Стягнути з Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства „Севастопольжитлобуд” (вул. Кулакова, 26, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний номер 01267260, р/р 2600200016572 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986), або з будь якого іншого рахунку виявленого виконавцем в дохід державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200), недоплачене державне мито в сумі 298,19 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ОКПО 23895637, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ, МФО 824509, або з будь якого іншого рахунку виявленого виконавцем) на користь Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства „Севастопольжитлобуд” (вул. Кулакова, 26, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний номер 01267260, р/р 2600200016572 в СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) витрати по сплаті державного мита в розмірі 383,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
08.11.2010