ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
27 жовтня 2010 року 12 год. 30 хв. № 2а-12880/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
провизнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
за участю:
позивача:ОСОБА_1,
представника відповідача: Семененко В.І.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 27.10.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 01.11.2010 року.
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі -Відповідач) про (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнання бездіяльності Генеральної прокуратури України протиправною щодо невжиття заходів прокурорського реагування по результату розгляду заяви від 10.07.2010 р. про порушення Міністерством внутрішніх справ України вимог Закону України «Про звернення громадян»при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.05.2010 р.;
- визнання протиправними дії начальника відділу нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення Генеральної прокуратури України Драгана О. щодо порушення місячного строку надання відповіді на заяву від 10.07.2010 р.;
- зобов'язання Генеральну прокуратуру України повторно розглянути заяву від 10.07.2010 р. та вжити заходи прокурорського реагування в межах чинного законодавства по факту порушення Міністерством внутрішніх справ України вимог Закону України «Про звернення громадян»при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.05.2010 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12880/10/2670.
У судове засідання 27.10.2010р. Позивач, Відповідач прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем не вжито заходів прокурорського реагування до посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, яке порушило вимоги Закону України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру».
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях від 18.10.2010 року №05/2/2-13088-10, поясненнях наданих в судовому засіданні з дорученням копій відповідей на звернення Позивача.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд -
Позивач звернувся 21.05.2010 р. до Генеральної прокуратури України із заявою щодо порушення законодавства Департаментом ДАІ МВС України під час проведення операції «Спецсигнал»(далі -заява від 21.05.2010 р.), просив провести ретельну перевірку викладених у заяві фактів стосовно протиправного складання посадовими особами Державтоінспекції України протоколів про адміністративні правопорушення, притягнути до відповідальності винних осіб та повідомити про результати розгляду заяви.
Листом від 02.06.2010 р. Відповідач повідомив ОСОБА_1, що його звернення направлено для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України та взято на контроль його вирішення.
В свою чергу, як було з'ясовано в судовому засіданні, Міністерство направило звернення Позивача від 21.05.2010 р. до Департаменту ДАІ МВС України для розгляду.
Заявою від 10.07.2010 р. Позивач звернувся до Генеральної прокуратури України (далі -заява від 10.07.2010 р.), зазначив, що Міністерство внутрішніх справ України замість розгляду його заяви від 21.05.2010 р., направило її до Департаменту ДАІ, чим порушило статтю 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржується. На підставі чого ОСОБА_1 просив Генеральну прокуратуру України провести перевірку викладених фактів, притягнути до відповідальності посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України, винних у порушенні статті 7 Закону України «Про звернення громадян»та повідомити його про результати розгляду заяви.
Генеральною прокуратурою України надано відповідь Позивачу від 16.08.2010 р. №07/1/2-19894-10, в якій повідомлено про розгляд заяви від 10.07.2010 р. Зазначено, що оскільки звернення стосувалось правомірності дій працівників Державтоінспекції України під час проведення операції «Спецсигнал», то відповідно до вимог законодавства воно скеровано за належністю для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України та в подальшому до Департаменту ДАІ -органу, через який Міністерством організовувалась робота, пов'язана із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Позивач вважає, що отримавши заяву про порушення законодавства з боку МВС України, Генеральна прокуратура України, як правоохоронний орган на який покладено обов'язок слідкувати за додержанням закону при розгляді заяв чи скарг у порядку Закону України «Про звернення громадян», була зобов'язана виконати вимоги ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», а саме вжити заходів до усунення порушень закону і притягнути у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. Крім того, на думку Позивача, порушено місячний строк надання відповіді на заяву від 10.07.2010 р.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що звернення Позивача Генеральною прокуратурою України розглянуто у повній відповідності до вимог чинного законодавства, її діями законних прав та інтересів ОСОБА_1 не порушено.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина перша). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (частина третя).
Частиною першою та другою ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 року №1789-XII (із змінами і доповненнями) (далі -Закон №1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокурор, відповідно до ст. 12 Закону №1789-XII, розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.
Прокурор проводить особистий прийом громадян.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Згідно з п. 1.1. Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженою наказом генерального прокурора України від 30.09.2005 року №53 (із змінами і доповненнями) (далі -Регламент), організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами,інструкціями, розпорядженнями, вказівками Генерального прокурора України, Положеннями про структурні підрозділи, а також цим Регламентом.
Відповідно до п. 1.3. регламенту начальника структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, їх заступники є безпосередніми організаторами роботи у підрозділах.
Приймання, реєстрація, розгляд та проходження звернень і документів, відповідно до п. 6.1. Регламенту, здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в органах прокуратури України та цього Регламенту.
Звернення, що надійшли до Генеральної прокуратури, після реєстрації у секретаріаті (проставлення штампа з датою надходження і реєстраційного номера) передаються до управління розгляду з звернень та прийому громадян. Працівники цього відділу вивчають звернення та визначають структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, до компетенції якого належить вирішення питань, викладених у зверненні, після чого повертають їх о секретаріату для подальшого спрямування.
Вхідна кореспонденція подається секретаріатом і управлінням розгляду звернень та прийому громадян на розгляд керівництву Генеральної прокуратури України двічі на день відповідно до розподілу обов'язків.
Заступниками Генерального прокурора України, відповідно до п. 6.7. Регламенту, підписуються документи відповідно до їх компетенції та ті, що ними розглядались, а також відповіді на звернення і листи народних депутатів України.
Керівниками самостійних структурних підрозділів (виконувачами обов'язків) підписуються документи, згідно з п. 6.8. Регламенту, крім інших, відповіді про відхилення первинних звернень громадян (тих, які вперше по суті вирішуються в Генеральній прокуратурі України і по яких раніше відповіді давалися за підписом прокурорів обласного рівня).
Абзацом третім пункту 6.11. Регламенту визначено, що прокурори управлінь і відділів підписують документи за письмовою вказівкою начальника управління або відділу -відповіді на задоволені звернення громадян, про роз'яснення їм вимог чинного законодавства, а також у випадках, коли провадження за зверненнями вже раніше припинено на підставі ст. 12 Закону №1789-XII.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури в Україні, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року №9 (із змінами і доповненнями) (далі -Інструкція №9) цією Інструкцією встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.
Пунктом 3.2. Інструкції №9 визначено, що по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Порядок перевірки звернень, що забезпечує найбільш повний, оперативний і кваліфікований розгляд поставлених у них питань, визначається Генеральним прокурором України, його заступниками, начальниками самостійних структурних підрозділів генеральної прокуратури України (п. 4.1. Інструкції №9).
За підсумками вирішення звернень може бути прийнято, відповідно до п. 4.14. Інструкції №9, одне з таких рішень: задоволено, частково задоволене, повторно задоволене, відхилено, роз'яснено.
Відповідно до п. 5.7. строк розгляду звернення обчислюється з наступного для після реєстрації звернення в прокуратурі. Закінченням строку розгляду та вирішення звернень вважається дата направлення письмової відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву від 10.07.2010 р. зареєстровано сектором реєстрації вхідної кореспонденції секретаріату Генеральної прокуратури України 16.07.2010 р. за №147947-10. Відповідь надано 16.08.2010 р., з чого суд робить висновки, що Відповідачем не порушено місячний строк надання відповіді.
Що стосується наданої відповіді суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону №1789-XII при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.
Законом України від 20.12.1990 р. № 565-XII «Про міліцію»визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається, в тому числі, з підрозділів державної автомобільної інспекції (стаття 7). Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради (стаття 26).
Ураховуючи наведені обставини, вимоги нормативно-правових актів звернення ОСОБА_1 від 21.05.2010 р. Генеральною прокуратурою України листом за №07/1/2-р-10 від 02.06.2010 р. за належністю його розгляду направлено до МВС України, у підпорядкуванні якого знаходяться органи ДАІ, про що повідомлено у цей же день заявника.
У зверненні від 10.07.2010 р. ОСОБА_1 стверджував, що Міністерством внутрішніх справ України замість розгляду скарги від 21.05.2010 по суті, її безпідставно направлено за належністю до ДАІ МВС України, тобто органу, дії якого оскаржувалися.
Це звернення Відповідачем отримано 16.07.2010 і за результатами його розгляду Генеральною прокуратурою України надано відповідь від 16.08.2010 за №07/1/2-19894-10 з роз'ясненням положень закону, що заяву скеровано за належністю для розгляду до Міністерства внутрішніх справ України та в подальшому до Департаменту ДАІ -органу, через який Міністерством організовувалась робота, пов'язана із забезпеченням безпеки дорожнього руху.
Отже, як свідчить зміст відповіді та пояснення Відповідача, за результатами проведеної перевірки в межах розгляду звернення Відповідач дійшов висновку щодо правомірності дій МВС України, про що повідомили Позивача.
Таким чином, звернення позивача Генеральною прокуратурою України розглянуто у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, її діями законних прав та інтересів ОСОБА_1 не порушено.
Отже, проведення перевірки заяви Позивача від 10.07.2010 р. та за результатами перевірки надання відповіді Позивачу підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи те, що судом не встановлено бездіяльності Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, які стосувалися б не надання відповіді на звернення чи порушення вимог чинного законодавства щодо розгляду звернень громадян, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачами доведено правомірність своїх дій щодо розгляду, перевірки та надання відповіді на заяву Позивача з дотриманням вимог діючого законодавства.
Керуючись статтями 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Л.О. Маруліна