ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 вересня 2010 року < Час проголошення > № 2а-10507/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. вирішив адміністративну справу
за позовомМіністерства транспорту та зв'язку України
до
третя особа
проРеєстратора комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”,
КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
Одеська залізниця
скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
за участю:
представника позивача та третьої особи: Кулініченко К.І.,
представника відповідача: не прибув.
Міністерство транспорту та зв'язку України (далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстратора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» (далі -Відповідач - 1) та КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»(далі -Відповідач - 2) за участю Одеської залізниці (далі -Третя особа) про скасування рішення реєстратора КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»ОСОБА_2 від 12 листопада 2009 року про відмову в реєстрації; зобов'язання КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості на комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства «Одеська залізниця».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Реєстратора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»від 12 листопада 2009 року в реєстрації права власності -є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Представником Позивача та Третьої особи в судовому засіданні було зазначено про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 18 листопада 2008 року у справі №30/180-08-3508 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в повному господарському віданні Державного підприємства «Одеська залізниця», а відтак, у Відповідача - 1 були відсутні правові підстави для відмови Позивачу в реєстрації його права власності.
Відповідачі -Реєстратор комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»та КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», -явку уповноважених представників до суду не забезпечили, та подали письмові заперечення на позов.
В письмових запереченнях на позов Відповідач - 1 та Відповідач - 2 посилаються на необґрунтованість позовних вимог та просять відмовити в їх задоволенні.
На думку Відповідачів, в спірних правовідносинах відсутні правові підстави для реєстрації права власності Позивача, оскільки відповідному об'єкту нерухомості не надано поштової адреси, а рішення суду про визнання права власності, на думку Відповідачів, не може бути підставою для державної реєстрації спірного об'єкту.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, принципи забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(в редакції закону, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваного рішення Відповідача - 1) (далі -Закон).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).
Відповідно до статті 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (частина 4 статті 5 Закону).
Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначено статтею 17 Закону.
Так, державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право (частина 1 статті 17 Закону).
Частиною 3 статті 17 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників.
Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмова в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (частина 4 статті 17 Закону).
Статтею 18 Закону визначено підстави для державної реєстрації прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб (частина 1 статті 18 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина.
Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обмежень, документами, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права, подається документ про сплату державного мита (частина 4, 5 статті 18 Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2009 року представник Міністерства транспорту та зв'язку України звернувся до КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»із заявою №116821.67.09 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно визначено статтею 19 Закону.
Так, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Підставою для реєстрації права власності на комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, Позивачем було зазначено Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2008 року по справі №30/180-08-3508.
Підстави для відмови у державній реєстрації прав визначено статтею 24 Закону.
У державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване (частина 1 статті 24 Закону).
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Рішенням Реєстратора про відмову в реєстрації КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»від 12.11.2009 року відмовлено в реєстрації права власності.
Відмова Відповідача мотивована наступним: “надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви «станція Одеса-Застава-1». Вам необхідно звернутися в Юридичний департамент Одеської міської ради із заявою про внесення змін до реєстру словників топонімічних назв Інформаційного центру».
Відповідно до статті 26 Закону у документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації їх обмежень, що обтяжують нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав та внесення до них змін повинні зазначатися: кадастровий номер об'єкта нерухомого майна; час, дата і місце прийняття рішення; підстави для прийняття рішення, а в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав -обґрунтування такого рішення; посилання на розділ Державного реєстру прав, до якого вноситься запис. Документ (свідоцтво) підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.
Згідно з частиною 3 статті 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до статті 30 Закону дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є відмова Реєстратора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»у реєстрації права власності, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»- означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» - означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»- означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Проаналізувавши рішення Відповідача 1 на відповідність вищевказаним критеріям, Суд звертає увагу на наступне.
Разом із заявою про реєстрацію права власності на відповідний об'єкт нерухомості Позивачем було надано оригінал Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11. 2008 року у справі №30/180-08-3508, як підставу для державної реєстрації права власності.
Як вбачається зі змісту даного рішення, воно набрало законної сили з 05.12.2008 року.
Вказаним судовим рішенням визнано право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці.
Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11. 2008 року у справі №30/180-08-3508, як підтверджується відповідним реєстраційним написом, набрало законної сили 05.12.2008 року.
Відтак, на підставі вимог частини 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України, Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11. 2008 року у справі №30/180-08-3508 є обов'язковим для виконання всіма органами державної влади, в тому числі КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
У оскаржуваному рішенні про відмову в реєстрації права власності від 12.11.2009 року, Відповідач-1 посилається на те, що надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви «станція Одеса-Застава-1», а тому, на думку Відповідача - 1, відсутні підстави для його реєстрації.
В той же час, Суд звертає увагу не те, що частина 1 статті 24 Закону, яка містить вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації права власності, не містить такої підстави для відмови як відсутність відповідної назви.
Крім того, відповідно до пункту 1.1. Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджено Наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 N 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за №67/7388 (далі -Порядок), реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється з метою надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про зареєстровані бюро технічної інвентаризації права власності на нерухоме майно або про відсутність зареєстрованих прав.
Право власності на нерухоме майно реєструється в Реєстрі прав, відповідно до пункту 2.1. Порядку, шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису до Реєстру прав є заява.
Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно, що подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим законодавством України (пункт 2.5 Порядку).
Пунктом 2.6. Порядку передбачено, що тексти документів, що подаються на реєстрацію прав, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб - без скорочення та із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та їх адреси (місця проживання) мають бути написані повністю.
Не підлягають прийманню на реєстрацію прав власності ті документи, які мають підчищення або приписки, закреслені слова та інші не обумовлені в них виправлення, документи, заповнені олівцем, а також документи з такими виправленнями та пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст (пункт 2.7. Порядку).
Реєстратору забороняється, згідно з пунктом 2.11. Порядку, вимагати подання додаткової інформації, що не зазначена в пункті 2.5 цього Порядку, а також вимагати нотаріального посвідчення заяви.
Відповідно до пункту 2.12. Порядку реєстратор відмовляє у внесенні запису до Реєстру прав, якщо:
відсутній документ про внесення плати;
плату внесено не в повному обсязі;
у заяві відсутні, неповністю або нечітко визначені відомості, зазначені у підпунктах 2.5, 2.6 цього Порядку;
заявник не подав паспорта або іншого документа, що посвідчує його особу, довіреності (у разі потреби).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із поданої Позивачем заяви від 19.10.2009 року місцезнаходження об'єктів зазначено -м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, підстави, зазначені в пунктах 2.5, 2.6 Порядку відсутні.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3.1.2 Порядку пошук об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав здійснюється: за реєстраційним номером нерухомого майна; або за адресою та типом нерухомого майна.
Адреса нерухомого майна є ідентифікатором об'єкта нерухомого майна і складається з:
назви регіону (область, Автономна Республіка Крим, міста Київ та Севастополь);
назви району (для міст районного значення та селищ міського типу);
назви населеного пункту;
адреси в межах населеного пункту.
У Реєстрі прав використовуються три види адрес у межах населеного пункту:
адреса, яка складається з назви вулиці, номера будинку, номера корпусу та номера квартири;
адреса, яка складається з назви іменованого об'єкта та/або назви вулиці, номера об'єкта та номера частини об'єкта;
адреса, яка складається з назви іменованого об'єкта, назви вулиці в складі об'єкта, номера об'єкта або номера будинку.
З огляду на вимоги пункту 3.1.2 Порядку, Відповідачі, розглядаючи заяву Позивача, мали можливість застосувати для визначення адреси нерухомого майна Позивача один з видів адрес, що складається з назви іменованого об'єкта - «станція Одеса-Застава-1».
Таким чином, Суд прийшов до висновку про те, що Відповідачем - 1 прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності Позивача з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки визначена ним підстава для відмови, не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності в розумінні вимог чинного законодавства України.
Приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Отже, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що рішення реєстратора КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»від 12.11.2009 року про відмову в реєстрації є незаконним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не було виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення стосовно Позивача, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
В той же час, Суд звертає увагу на необґрунтованість позовної вимоги про зобов'язання КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості - комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці, з огляду на наступне.
За своєю правовою природою повноваження щодо державної реєстрації прав власності у спірних правовідносинах є дискреційним повноваженням КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів (далі -Рекомендація № R (80)2), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав Позивача, Суд зобов'язує КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»повторно розглянути питання про реєстрацію права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості на комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці за заявою Позивача від 19.10.2009 року.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення реєстратора КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»від 12.11.2009 року про відмову в реєстрації.
3. Зобов'язати КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»повторно розглянути питання про реєстрацію права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти нерухомості на комплекс будівель тягової підстанції (ЕЧЕ-16) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, а саме будівлі тягової підстанції загальною площею 244,6 кв.м., будівлі підсобного приміщення, загальною площею 392,8 кв.м., розташованого за адресою; м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці за заявою Позивача від 19.10.2009 року №116821.67.09.
4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства транспорту та зв'язку України 01,70 грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна