ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
15 вересня 2010 року 10:14 № 2а-12216/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Добрянської Я.І., Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С. вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивача:ОСОБА_1,
відповідача:не з'явились.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.09.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 17.09.2010 року.
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі -Відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні відповіді на адвокатський запит та вимоги від адвоката документів не передбачених законом та зобов'язання надати відповідь по суті на питання, поставлені у запиті адвоката ОСОБА_1 від 29.06.2010 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12216/10/2670 та призначено судовий розгляд справи на 15.09.2010 р.
У судове засідання 15.09.2010р. Позивач прибув, Відповідач не з'явився.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Відповідачем порушено Конституцію України, Закони України «Про інформацію», «Про адвокатуру», що унеможливило реалізацію його права як адвоката на отримання інформації.
Відповідач заперечень проти позову не надав, через канцелярію суду надіслав клопотання від 14.09.2010 р. №1655/07-2 про відкладення розгляду справу у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні представником Мінприроди по причині участі у розгляді касаційної скарги по справі №А39/418-07.
Колегія суддів відмовила Відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення справи, оскільки Міністерство охорони навколишнього природного середовища України було належним чином та завчасно повідомлене про судове засідання 15.09.2010 р. і, зважаючи на наявність юридичної служби, мало можливість направити уповноваженого представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд -
У порядку ст. 6 Закону України від 19.12.1992 р. № 2887-XII «Про адвокатуру»Позивач 29 червня 2010 року на адресу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України направив адвокатський запит, в якому зазначено, що 16 лютого 2009 р. Міністерство охорони навколишнього природного середовища склало акт № 10/2 перевірки використання бюджетних коштів з ліквідації наслідків забруднення підземних та поверхневих вод і ґрунтів на території дендропарку «Олександрія». Згідно акта, перевірку розпочато 18 листопада 2008 року та закінчено 16 лютого 2009 року. У зв'язку з зазначеним у зв'язку з наданням правової допомоги, Позивач просив:
1. надати копію наказу керівника міністерства про проведення вказаного контрольного заходу;
2. надати копію дозволу на продовження терміну проведення контрольного заходу понад 30 днів;
3. надати копію доручення міністерства від 18.11.2008 р. № 36 про проведення вказаного контрольного заходу;
4. надати копію Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінприроди, затвердженої наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2004 р. № 87;
5. надати документи, що засвідчують факт надання інформації про вказаний контрольний захід до ГоловКРУ або його територіального органу;
6. Повідомити, хто саме зазначений виконавцем згаданого документу - акту № №12/ від 16.02.2009 р.
До адвокатського запиту було додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Як зазначає Позивач, 16 серпня 2010 року він отримав лист Мінприроди від 09.08.2010 року № 15562/19/10-10, яким Відповідач фактично відмовив у задоволенні адвокатського запиту, мотивуючи тим, що для підтвердження того, що адвокатський запит виконано при здійсненні адвокатом професійної діяльності і саме в інтересах клієнта пропонувалося надати відповідні підтвердження, ордер на ведення справи, угоду адвоката з клієнтом про надання допомоги чи інші документи, які підтверджують взаємовідносини адвоката з клієнтом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 9 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-XII «Про інформацію»(далі -Закон № 2657-XII) встановлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Відповідно до ст. 21 Закону № 2657-XII інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
- опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
- опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;
- безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
- оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Державний контроль за додержанням встановленого режиму здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України. (стаття 28 Закону № 2657-XII).
Стаття 32 Закону № 2657-XII передбачає, що під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Таким чином, Законом № 2657-XII кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України, та визначено режими доступу громадян та юридичних осіб до відкритої інформації та до інформації із закритим доступом.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3415/10) 29.06.2010 р. подано до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України запит про надання інформації та відповідних документів щодо діяльності Міністерства у зв'язку з наданням правової допомоги.
З огляду на вищевикладене, Колегія суддів дійшла висновку, що запита адвоката не є інформаційним запитом в розумінні Закону № 2657-XII та розгляд таких запитів віднесений до випадків, передбачених законами України (ст. 9 Закону № 2657-XII).
Що стосується професійної діяльності адвоката і його права робити запити з метою отримання певної інформації, то ця процедура регулюється спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України від 19.12.1992 р. № 2887-XII «Про адвокатуру»(далі -Закон № 2887-XII).
Законом № 2887-XII при здійсненні професійної діяльності адвокат має право:
- представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством (стаття 6 Закону № 2887-XII).
Таким чином, лише при здійсненні професійної діяльності адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.
Саме тому, суд приходить до висновку, що Відповідачем було правомірно запропоновано Позивачу надати відповідні підтвердження, орден на ведення справи, угоду адвоката з клієнтом про надання допомоги, чи інші документи, які підтверджують взаємовідносини адвоката з клієнтом.
Суд звертає увагу, що лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.08.2010 р. №15562/19/10-10 не можна вважати відмовою у наданні інформації на запит від 29.06.2010 р. в розумінні Закону № 2657-XII, а є роз'ясненням про порядок звернення з адвокатським запитом.
Суд не бере до уваги, посилання Позивача, що при наданні запиту він мав зберігати адвокатську таємницю і тому не може надати документи, які підтверджують його взаємовідносини з клієнтом, адже згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 2887-XII предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків, а не факт надання послуг адвокатом тому чи іншому клієнту.
Згідно з частиною першою ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, Позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення Відповідачем прав, свобод чи інтересів Позивача має довести належними та допустимими доказами саме Позивач.
Враховуючи те, що Позивачем не надано доказів в частині прийняття Відповідачем неправомірного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.О. Маруліна
Судді Я.І. Добрянська
Ю.Т. Шрамко