Справа № 2а-3520/10/1770
20 жовтня 2010 року 14год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Карпач Павло Іванович,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь"
до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі
про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади , -
Позивач - сільськогосподарський виробничий кооператив "Промінь" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, яке прийняте відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області 22 червня 2010 року прийнято рішення № 184 про застосування до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Позивач вважає рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 184 від 22 червня 2010 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Таким чином, враховуючи відсутність будь-якої перевірки та складеного за її наслідком акту перевірки, передбачена в рішенні відповідача сума фінансових санкцій та відповідний розрахунок не може відповідати дійсності. Вимога відповідача відображена в його рішенні є необґрунтованою, а рішення № 184 від 22 червня 2010 року є таким, що було винесено з грубим порушенням норм законодавства.
Представник позивача, у судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена у позовній заяві. Позов підтримав. Просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов № 2562/06 від 09.08. 2010 року, позовні вимоги заперечує. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача, у судове засідання, не з'явився, про дату, час, місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з наступного.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон № 1058).
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону.
Стаття 15 Закону №1058 передбачено, що платники внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Як встановлено в судовому засіданні, сільськогосподарський виробничий кооператив "Промінь" зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФ України у Володимирецькому районі.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058 та п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (далі Інструкція) передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, а саме до 20 числа наступного за звітним місяцем.
Однак, в порушення вищевказаних положень, позивач не своєчасно сплачував нараховані за відповідний базовий період страхові внески, в результаті чого за період з 22.01. 2007 року по 07.06. 2010 року виникала заборгованість зі сплати страхових внесків. Зазначене підтверджується карткою особового рахунку страхувальника та відповідними розрахунками фінансової санкції та пені, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 7 (на звороті), 8, 9, 19-24, 25-26, 26-27).
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону України № 1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Порядок застосування та види фінансових санкцій передбачено ст. 106 Закону України № 1058, пунктом 2 частини 9 якої передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі - було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 184 від 22.06. 2010 року, яким застосовано до позивача фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі -7623,18 грн., та нарахування пені в розмірі -2242,70 грн. за період з 22.01. 2007 року по 07.06. 2010 року (а.с. 7).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України № 1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Аналізуючи зміст вищезазначеної норми права та позовні вимоги судом встановлено, що позивач ототожнює поняття "нарахування та сплати страхових внесків" до поняття "застосування фінансових санкцій та нарахування пені".
Таке прирівнювання даних понять є недопустимим, оскільки дані поняття є різним за своєю правовою природою та наслідками вчинення.
Разом з тим суду слід зазначити, що предметом оскарження у даній справі є рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 184 від 22.06. 2010 року. Із змісту даного рішення та розрахунків фінансових санкцій і пені вбачається застосування фінансової санкції у вигляді стягнення суми штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків, тобто при винесенні даного рішення відповідачем враховувався лише термін сплати страхових внесків визначений ст. 20 Закону України № 1058 та не брався до уваги розмір нарахованих страхових внесків.
Таким чином, обґрунтування позивача щодо відсутності Акту, що складається за наслідком перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, при винесені рішення Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі № 184 від 22.06. 2010 року є безпідставними та відхиляються судом.
Процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.004 року №64/8663 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 9.3.2. Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Пунктом 10.1 Інструкції передбачено, що На суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Документами, які є підставою для нарахування пені, є:
- документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати - Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою; звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України з позитивною сумою; звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи); рішення суду;
- документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; договорів про розстрочення (відстрочення) страхових внесків; Розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою; звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з від'ємною сумою; звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з від'ємною сумою; рішення про виключення з Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво про смерть фізичної особи.
Відповідно до пункту 10.5. Інструкції рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.
Таким чином, не проведення документальної перевірки сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі не може бути підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності за несвоєчасно сплачені самостійно нараховані страхові внески. А підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені при винесенні оспорюваного рішення слугують картка особового рахунку платника, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою та розрахунок суми страхових внесків з від'ємною сумою, в яких відображаються суми заборгованості кооперативу, суми та дати погашення недоїмки за страховими внесками і боргів за фінансовими санкціями.
Також судом відхиляються обґрунтування із посиланням позивача на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, у ході судового засідання позивач не довів суду обґрунтованості позовних вимог, а відповідач підтвердив правомірність своїх дій.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктами владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь" до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання незаконним та скасування рішення органу державної влади - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 22.10.10р.