Справа № 2а-2523/10/1570
02 листопада 2010 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря Таратунської О.В.,
Позивача ОСОБА_1,
представника Відповідача не з'явився,
Перекладача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов'язання вчинити певні дії, -
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення Управління міграційної служби в Закарпатській області про відмову в оформленні документів щодо надання статусу біженця неправомірним №305/5 від 27.08.2008 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні 02.11.2010 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив визнати рішення №305/5 від 27.08.2008 року Управління міграційної служби в Закарпатській області про відмову в оформленні документів щодо надання статусу біженця неправомірним і скасувати його та зобов'язати Відповідача прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та заперечення відповідача, суд доходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Відповідач на підставі ст.7 Закону України «Про біженців»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади з питань міграції та згідно ст.ст.11,12 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття рішення про прийняття документів для вирішення питання про надання особам статусу біженця, а тому його рішення з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач з Пакистану вилетів у Москву, де й проживав півтора місяці. На початку серпня 2007 року нелегально перетнув державний кордон України, 12.10.2007 року за №888 подав заяву про надання статусу біженця Управлінню міграційної служби в Закарпатській області. Рішенням Управління міграційної служби в Закарпатській області №305/5 від 27.08.2008 року позивачеві було відмовлено у прийнятті документів щодо встановлення статусу біженця на підставі абз.6 ст.12 Закону України «Про біженців», оскільки відсутні умови передбачені для набуття статусу біженця.
Суд погоджується з підставами відмови позивачу в прийнятті документів щодо встановлення статусу біженця №305/5 від 27.08.2008 року з наступних підстав:
Відповідно до ст.ст.1,25 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, ст.26 Конституції України, ст.ст.2,3 Закону України «Про біженців», біженцям гарантується захист державою України, забезпечення гарантування відповідних прав нарівні з громадянами України, інших держав та соціальний захист.
Відповідно до положень ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців»під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Приймаючи оскаржене рішення від №305/5 від 27.08.2008 року відповідач виходив з того, що у позивача не має умов, передбачених абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців». Цей висновок відповідача підтверджений наступними матеріалами особової справи позивача.
Згідно заяви позивача 12.10.2007 року за №888 він виїхав з країни походження Пакистану у зв'язку з тим, що в Пакистані Позивач був членом партії Муслім-Ліг «Н», а при владі знаходилась партія Муслім-Ліг «К». Члени партії Муслім-Ліг «К»постійно погрожували тюрмою, у зв'язку з чим Позивач покинув свою країну. У власній анкеті та під час проведення співбесіди від 25 березня 2008 року Позивач вказав, що причиною виїзду з країни постійного проживання стали проблеми з правом власності на земельну ділянку, яка належала його родині. Вказані обставини були підтверджені позивачем у судовому засіданні 2 листопада 2010 року, позивач вказав, що не може повернутись до Пакистану, оскільки боїться власного дядьки. Позивач також зазначив, що в Пакистані у нього залишилась дружина і син.
Таким чином, позивач не підпадає під ознаки біженця, передбачені ст.1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців», оскільки він покинув країну походження за власним бажанням, про будь які побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань суду та Відповідачу не зазначав.
Виходячи з вищезазначеного суд погоджується із висновком посадової особи відповідача від 27.03.2008 року про необхідність відмови позивачу у прийнятті документів для встановлення статусу біженця.
Суд встановивши під час офіційного з'ясування обставин справи відповідність оскаржуваного акту закону, на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України зобов'язаний винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог про його скасування та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання йому статусу біженця.
Судові витрати розподілити у відповідності до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 6 листопада 2010 року.
Суддя О.М. Тарасишина
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Повний текст постанови складений 06 листопада 2010 року .
/