79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 жовтня 2010 р. № 2а-7442/10/1370
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
12 год. 07 хв. зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гулика А.Г.;
секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Кельбас Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить суд визнати неправомірним стягнення з позивача прибуткового податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ, учасники бойових дій звільняються від сплати прибуткового податку з усіх одержаних ними доходів. При цьому, нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Таким чином, позивач вважає дії відповідача щодо стягнення з нього прибуткового податку неправомірними, оскільки є такими, що суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Ухвалою суду від 07.09.2010 року у справі № 2а-7442/10/1370, позовну вимогу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання неправомірними дій в частині визнання неправомірним стягнення з позивача прибуткового податку з 2003 року по 16.02.2010 року -залишено без розгляду.
Позивачем подано до суду доповнення до позовної заяви від 06.09.2010 року, в якому просить суд стягнути на користь позивача суму необґрунтовано стягнутого прибуткового податку, а також припинити на майбутнє стягнення з нього такого податку.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ забороняє органам державної влади скасовувати податкові пільги, передбачені цим Законом. Вважає, що органи державної податкової служби не мають права самочинно встановлювати пріоритетність правових норм при оподаткуванні фізичних осіб. При цьому, зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян. У зв'язку з викладеним вище, просить суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому, під доходом фізичних осіб на території України розуміється будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного оподатковуваного періоду. Оподаткування благодійної, в тому числі матеріальної допомоги проводиться згідно із положенням п. 9.7 ст. 9 вказаного вище Закону. Благодійною, у тому числі гуманітарною та матеріальною допомогою є допомога, яка надходить на користь платника податку у вигляді коштів або майна. В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що згідно із ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», покладено на податкову інспекцію.
Позивач -ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.03.2001 року, виданого Львівським обласним військовим комісаріатом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 01.08.2003 року по 01.08.2010 року отримував благодійну допомогу від ДК «Укргазвидобування» та Благодійного фонду «Блакитна магістраль», що підтверджується довідками про доходи від 29.07.2010 року № 334, від 29.07.2010 року № 333, від 29.07.2010 року № 332, від 29.07.2010 року № 335, а також довідкою від 28.07.2010 року № 3.
Спір між сторонами виник стосовно правомірності стягнення органом державної податкової служби України прибуткового податку з фізичної особи, яка є учасником бойових дій.
Суд зазначає, що порядок нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, об'єкт оподаткування тощо, визначаються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, який є спеціальним законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
Пункт 1.2 ст. 1 цього Закону визначає дохід, як суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Оподаткування нецільової благодійної, в тому числі матеріальної допомоги регулюється п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, відповідно до якого не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами -юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного рівня доходу, визначеного згідно з п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.
При цьому, згідно з п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до чинного законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Оскільки встановлені цим Законом застереження щодо одержання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, то у непрацюючих громадян, в тому числі пенсіонерів або учасників бойових дій, які не одержують заробітної плати, незалежно від того, провадиться такому платнику податків виплата нецільової благодійної (матеріальної) допомоги колишнім працедавцем чи іншою особою, в тому числі благодійною (неприбутковою) організацією, така допомога не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Проте, сума перевищення допомоги над встановленим розміром підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV.
Згідно із п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Положення ч. 4 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»передбачає, що систему оподаткування в Україні становить сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), які встановлюються і справляються відповідно до законів України про оподаткування.
Закон України «Про систему оподаткування», встановивши систему оподаткування, визначив види податків та передбачив засади податкових відносин в Україні, а саме: всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у ньому; встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам може здійснюватися тільки відповідно до його положень та положень інших законів України про оподаткування; ставки, механізм справляння податків і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування; будь-які податки, запроваджені законами України, мають бути включені до нього; порядок зарахування податків до бюджетів та державних цільових фондів може встановлюватися як законами про оподаткування, так і іншими законами України.
Вказану вище норму Закону підтверджено рішенням Конституційного Суду України від 05.04.2001 року у справі № 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд зазначає, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєдіяльності, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення для них. Проте, цей Закон не є законом з питань оподаткування і не може встановлювати пільги щодо оподаткування.
Таким чином, утримання податку з доходів фізичних осіб з благодійної (матеріальної) допомоги податковими агентами, яким є юридичні особи, які виплачують на користь платника податку вказану вище допомогу, а саме ДК «Укргазвидобування»та Благодійний фонд «Блакитне паливо», здійснювалось у відповідності до вимог чинного законодавства, яке визначає порядок оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема, благодійної допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений та підписаний 27 жовтня 2010 року.
Суддя Гулик А.Г.