про відмову у відкритті касаційного провадження
12 серпня 2024 року
м. Київ
справа №420/18130/23
адміністративне провадження № К/990/29334/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Старобуда О.П., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року (суддя Тарасишина О.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (колегія у складі: головуючого - судді Скрипченка В.О., суддів Осіпова Ю.В. та Турецької І.О.)
у справі № 420/18130/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ України в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, задовольнив позов.
29 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Одеській області, в якій останнє, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як на підстави касаційного оскарження відповідач покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підпункти «а» і «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього ж Кодексу; крім того, зазначає, що ОСОБА_2 у період з 03 вересня 2018 року по 24 січня 2023 року працювала асистентом вчителя, посада якого не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909. Таким чином, оскільки зазначені періоди роботи не відносились до спеціальних, то пенсія позивачу могла бути призначена лише на загальних умовах, а право на призначення грошової допомоги у нього відсутнє.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду щодо виплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 12 вересня 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зауважує, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Так, вказуючи на наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону № 1058-IV, Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, інших норм матеріального чи процесуального права. Натомість зміст доводів касаційної скарги зводиться до цитування норм матеріального права із посиланням на нерелевантні постанови Верховного Суду, у поєднанні із незгодою відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами пункту 1 частини четвертої, підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та у силу приписів статті 341 зазначеного Кодексу виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Водночас позивач й не наводить жодних аргументів щодо існування підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 у правовідносинах щодо захисту пенсійних прав педагогічних працівників, посади яких не включені до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, відступила від правової позиції, сформульованої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а, та виснувала, що: ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.».
У постанові від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а Верховний Суд деталізував такий висновок, вказав про те, що викладач позашкільного навчального закладу за наявності стажу понад 30 років, крім права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1058-ІV, має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього ж Закону.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у своїх наступних постановах від 25 жовтня 2021 року у справі № 458/36/17, від 21 березня 2024 року у справі № 580/2737/23.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року відповідно правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносин, викладених у перелічених вище постановах Верховного Суду, та виходив, зокрема з наступного: посада асистента вчителя вводиться до штату закладу освіти для того, щоб діти, котрі мають особливі освітні потреби, досягли тих результатів навчання, які передбачені у відповідному Державному стандарті загальної середньої освіти. У зв'язку із введенням посади асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06 грудня 2010 року № 1205, що зареєстрований у Міністерстві юстиції 22 грудня 2010 року за №1308/18603. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту були розроблена кваліфікаційна характеристика асистент вчителя, яка листом від 25 вересня 2012 року № 1/9-675 доведена до відома керівників районних та міських відділів освіти, керівників загальноосвітніх навчальних закладів. За даними довідки від 12 червня 2023 року за № 04-11/74, виданої Кам'янської ЗЗСО, ОСОБА_1 прийнята на роботу вчителем російської мови та літератури в Кам'янську середню школу 15 серпня 1983 року. Надалі, 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 була переведена на посаду асистента вчителя та викладає зарубіжну літературу. За період роботи на посаді асистента вчителя виконувала функції педагогічного працівника. З наведеного висновується, що посада «учитель» загальноосвітнього навчального закладу поширюється і на посаду «асистент вчителя». З огляду на наведене у сукупності апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про протиправність невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Одеській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 420/18130/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко