Іменем України
02 липня 2024 року м. Кропивницький
справа № 404/110/20
провадження № 22-ц/4809/920/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Кропивницька міська рада, інтереси якої представляє ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького, інтереси якого представляє ОСОБА_3 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2024 року, у складі головуючого судді Кулінки Л.Д. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю
В обгрунтування позову зазначав, що його батьками є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вказував, що його батько, ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а позивач фактично прийняв спадщину за законом та користувався квартирою.
02.07.2019 під час оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу стало відомо, що батькові належало на праві власності лише 7/10 часток квартири АДРЕСА_2 .
Вказана частка, як зазначає позивач належала його батькові на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Виконавчим комітетом Кіровської районної ради міста Кіровограда 23.06.2000 за № 143.
Вказував, що на даний час право власності на 7/10 часток спірного майна зареєстровано за ним.
Відповідно до архівного випису від 09.01.2003 № Б-6, Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів Кіровоградської області 04.12.1991 за № 53 прийняте рішення про обмін житлових приміщень у місті Кіровограді, яким дозволено обмін квартири (однієї кімнати).
В результаті даного обміну право власності на одну кімнату квартири АДРЕСА_2 отримала ОСОБА_6 .
Відповідно до випису з актового запису про смерть № 1514 від 15.10.1996 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки житлово-експлуатаційної контори № 449 від 13.02.1997, ОСОБА_6 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до технічного паспорту на квартиру від 14 січня 2009 року, реєстровий №21361, інвентаризаційна справа 18314, 3/10 частки квартири належить Кіровоградському Житлово-будівельному кооперативі згідно реєстраційного посвідчення від 06.08.1973.
Позивач зазначав, що проживає та зареєстрований у даній квартирі, відкрито одноособово володіє цим майном (квартирою) понад 19 років, сплачує комунальні послуги та зробив там ремонт.
Просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 3/10 часток квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що позивач після смерті батька фактично прийняв спадщину за законом та продовжував користуватися і утримувати всю квартиру загальною площею 54,5 кв. м. Даних про прийняття спадщини, що залишилися після смерті ОСОБА_6 не встановлено.
Вважає, що наявні усі складові для визнання за ОСОБА_1 права власності на майно за набувальною давністю, оскільки частиною квартири позивач відкрито володіє чужою власністю, чого ніхто не заперечує.
Вказував, що заволодіння чужим майном відбулося добросовісно, відкрито, оскільки продовжував проживати, добросовісно та відкрито володіти, протягом останніх 30 років, з дня смерті ОСОБА_6 , постійно сплачує комунальні послуги, зробив ремонт.
Крім того вважає важливим, що інші особи, які б висували права на частину квартири, відсутні.
Відзивів на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.08.1971 виданого місто Кіровоград Міським бюро ДРАЦС батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (том 1, а.с.7).
Відповідно до копії ордера № 644 виданого 10.08.1973 ОСОБА_4 має право на зайняття трьох кімнат АДРЕСА_3 . Склад сім'ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (том 1, а.с.18).
Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської області Кіровоградської міської ради народних депутатів № 653 від 04.12.1991 «Про обмін житлових приміщень у місті Кіровограді», дозволено обмін квартири АДРЕСА_2 з однієї кімнати житловою площею 12,7 кв.м. з кухнею спільного користування громадянці ОСОБА_7 , склад сім'ї дві особи, на квартиру АДРЕСА_4 з однієї кімнати житловою площею 16,01 кв.м. громадянці ОСОБА_6 , склад сім'ї одна особа (том 1, а.с.15).
Згідно довідки Житлово-експлуатаційної контори № 449 від 13.02.1997 року, ОСОБА_6 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , померла 26.05.1994 (том 1, а.с.16,17).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12.01.2000 року виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 175 (том 2, а.с.8).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 липня 2019 року посвідченого державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Ляшенко В.Є., спадкоємцем 7/10 часток квартири АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с.10,11).
Згідно довідки Об'єднання житлово-будівельних кооперативів ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований з 19.12.1973 по 12.01.2000 на день його смерті з ним проживав його син ОСОБА_1 , один, наступні шість місяців склад сім'ї не змінювався (том 1, а.с.19).
На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 листопада 2020 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою направлено копію спадкової справи № 427 після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с.97-100).
Згідно копії вищезазначеної спадкової справи, ОСОБА_8 подано заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва, після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1, а.с.100).
Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00032820481 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що Міським відділом по державній реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області 06 червня 2007 року складено актовий запис № 1676 (том 1, а.с.141-144).
Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою № 2 надано до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи яка зареєстрована після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (том 1, а.с.159-183).
Згідно вищевказаної спадкової справи ОСОБА_9 подала заяву про прийняття спадщини видачу свідоцтва на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (том 1, а.с.162).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2007 року посвідченого державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-641, ОСОБА_9 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримала спадкове майно, яке складається з: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_5 , під номером 22 (том 1, а.с.180).
Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2007 року посвідченого державним нотаріусом Другої кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-644, ОСОБА_9 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримала спадкове майно, яке складається з: грошових вкладів з відповідними відсотками та компенсаційними нарахуваннями (том 1, а.с. 180 на звороті).
Відповідно до Повного Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00041850951, ОСОБА_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що Міським відділом по реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області 11 березня 2009 року складено актовий запис № 1676 (том 2, а.с.16-19).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75116300 після смерті ОСОБА_9 , за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (том 2, а.с.31).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 75116317 після смерті ОСОБА_9 , за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація відсутня (том 2, а.с.32).
Звернувшись із даним позовом до суду позивач посилався на те, що він успадкував після смерті батька 7/10 частину квартири, проте на час оформлення спадкових прав користувався і утримував всю квартиру загальною площею 54,5 кв. м. Позивач вважає, що у нього наявні усі складові для визнання за ним права власності на майно за набувальною давністю , оскільки частиною квартири позивач відкрито володіє, як чужою власністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивач не набув право власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, оскільки не міг не знати про те, що спірне нерухоме майно належить також іншим особам. Родина позивача під час заселення до спірної квартири розуміла та усвідомлювала режим правового статусу використовуваного ними житла.
Суд першої інстанції зазначив, що позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідачем у даній справі визначено - Кропивницьку міську раду внаслідок її дискреційних повноважень, щодо спірної квартири.
Проте, позивачем і у подальшому судом не взято до уваги тієї обставини, що згідно інвентаризаційної справи ОКП «Кіровоградське обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації» № 18314, 3/10 спірної квартири належить Кіровоградському ЖБК № і з 1973 власник цієї частини квартири - не змінювався, але не був залучений до участі у справі.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною першою статті 344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити із того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник, а безпосередньо власника на права якого впливає вирішення спору до справи не долучено.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
ЦПК України, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Апеляційний суд позбавлений можливості залучати до участі у справу належного відповідача або проводити його заміну.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок неповного складу учасників справи залучених до справи при розв'язанні спору.
Згідно положень частини першої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що судовий збір покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 березня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.
Судові витрати у справі залишити по фактично понесеним.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М.Дьомич
О.А. Письменний