Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.08.2024 р. справа №520/33297/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлки О.В., позивача - не прибув (представник подав заяву про слухання у відсутність), представника відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Національної академії Національної гвардії України (далі за текстом - відповідач, суб”єкт владних повноважень, владний суб”єкт, орган публічної адміністрації, адміністративний орган, Академія) про: 1) визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, та станом на 01.01.2022 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, та Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 19.07.2022 року; 2) зобов'язання Національної академії Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021, та станом на 01.01.2022 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2021 рік”, та Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік” відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 19.07.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби; 4) зобов'язання Національної академії Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум; 5) визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби; 6) зобов'язання Національної академії Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум; 7) визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби; 8) зобов'язання Національної академії Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум; 9) визнання протиправною бездіяльності Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 112 календарних днів із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.07.2022 року з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби; 10) зобов'язання Національної академії Національної гвардії України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 112 календарних днів із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.07.2022 року з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, та з урахуванням індексації, яку позивач отримував під час проходження служби, з урахуванням раніше виплачених сум,
встановив:
Викладені у позові доводи заявника узагальнено можуть бути кваліфіковані як вчинення суб”єктом владних повноважень протиправного (на думку заявника) управлінського волевиявлення, унаслідок якого військовослужбовцем не було отримано належної суми грошового забезпечення за рахунок обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020р. - « 1.762,00грн.» (замість - « 2.102,00грн.), станом на 01.01.2021р. - « 1.762,00грн.» (замість - « 2.270,00грн.), станом на 01.01.2022р. і станом на дату звільнення з військової служби (19.07.2022р.) - « 1.762,00грн.» (замість - « 2.481,00грн.») та за рахунок невключення до розміру місячного грошового забезпечення у цілях нарахування та виплати виду грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, виду грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виду грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні, виду грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, виду грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки - індексації грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначав про відсутність події зростання станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р. грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, про відсутність бюджетних асигнувань для обчислення станом на 01.01.2023р. грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "1.762,00грн".
Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 06.06.2024р. та 17.06.2024р.
Судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 10:30год. 05.08.2024р., де з урахуванням ч.1 ст.205 КАС України було прийнято рішення по суті спору.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; наказом командувача Національної гвардії України від 09.02.2018р. №15 о/с був призначений на посаду начальника служби капітального будівництва відділу тилового забезпечення Національної академії Національної гвардії України; наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 14.02.2018р. №35 с/ч був зарахований до списків особового складу Академії; у період часу 01.01.2020р.-19.07.2022р. обіймав штатну військову посаду в організаційній структурі Академії; у період часу 01.01.2020р.-19.07.2022р. отримував грошове забезпечення, обчислене із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 1.762,00грн.»; у період часу 01.01.2020р.-19.07.2022р. суб”єкт владних повноважень - Академія на отримував бюджетних асигнувань для обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - « 1.762,00грн.».
Наказом командувача Національної гвардії України від 13.07.2022р. №125 о/с заявник був звільнений з військової служби на підставі п.п. «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 19.07.2022р. №196 заявник був виключений із списків особового складу Академії із показником вислуги років (28р. 02м. 02дн. (у календарному обчисленні), 28р. 06м. 19дн. (у пільговому обчисленні).
Згідно з Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 19.07.2022р. №196 заявнику була призначено до виплати вид грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби; вид грошового забезпечення - грошова компенсація невикористаних 45 днів щорічної основної відпустки за 2022р.; вид грошового забезпечення - грошова компенсація невикористаних 112 днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2015-2022р.р.
Також згідно з Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 19.07.2022р. №196 заявником протягом 2022р. було отримано такий вид грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення за 2022р. та такий вид грошового забезпечення як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022р.
Згідно із складеним суб”єктом владних повноважень відносно заявника грошовим атестатом №332 заявник був задоволений такими видами грошового забезпечення за останньою штатною посадою (01.07.2022р.-19.07.2022р.): оклад за посадою - 3.542,58грн.; оклад за званням - 907,10грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 2.224,84грн.; надбавка за особливості проходження служби (50%) - 3.337,26грн.; надбавка за кваліфікацію (3%) - 106.28грн.; премія (165%) - 5.845,26грн.; індексація грошового забезпечення - 653,35грн.; додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 - 18.387,10грн.
Згідно із складеним суб”єктом владних повноважень відносно заявника грошовим атестатом №332 станом на 19.07.2022р. розмір грошового забезпечення заявника складав: оклад за посадою - 5.780,00грн. (29 тарифний розряд); оклад за званням - 1.480,00грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 3.630,00грн.; надбавка за кваліфікацію (3%) - 173,40грн.; надбавка за особливості проходження служби (50%) - 5.445,00грн.; премія (165%) - 9.537,00грн.
Окрім того, згідно із складеним суб”єктом владних повноважень відносно заявника грошовим атестатом №332 заявник протягом 01.01.2022р.-19.07.2022р. отримав допомогу на оздоровлення за 2022р. - 26.045,40грн., допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022р. - 26.045,40грн.; грошову компенсацію за 45 невикористаних дня щорічної основної відпустки за 2022р. - 39.068,10грн.; грошову компенсацію за 112 невикористаних дня додаткової відпустки учасника бойових дій - 97.236,16грн.; одноразову грошову допомогу при звільненні - 364.635,60грн.
Згідно з листом суб”єкта владних повноважень від 12.10.2022р. №84/6-336/М-11/3 12.10.2022р. заявнику була нарахована одноразова грошова допомога у порядку п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі - 744.300,00грн.
Згідно зі складеною суб”єктом владних повноважень відносно заявника довідкою від 16.01.2023р. №84/6-43 за червень 2022р. заявник отримав індексацію грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі - 913,01грн.
Стверджуючи про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень з приводу обчислення грошового забезпечення військовослужбовця у період 01.01.2020р.-31.12.2020р. без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2.102,00грн.», з приводу обчислення грошового забезпечення військовослужбовця у період 01.01.2021р.-31.12.2021р. без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2.270,00грн.», з приводу обчислення грошового забезпечення військовослужбовця у період 01.01.2022р.-19.07.2022р. без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2.481,00грн.», з приводу обчислення таких видів грошового забезпечення як: одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація днів невикористаних відпусток, допомога на оздоровлення за 2022р., допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022р. без урахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював даний спір.
Суд знаходить, що ключовими питаннями для правильного вирішення по суті даного спору є відповідь на те: 1) чи підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця у цілях обчислення таких видів грошового забезпечення як: одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація днів невикористаних відпусток, допомога на оздоровлення за 2022р., допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022р. одержана індексація грошового забезпечення військовослужбовця; 2) з урахуванням якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн." чи - "2.102,00грн." підлягало обчисленню станом на 01.01.2020р. грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704; 3) з урахуванням якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн." чи - "2.270,00грн." підлягало обчисленню станом на 01.01.2021р. грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704; 4 ) з урахуванням якого показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн." чи - "2.481,00грн." підлягало обчисленню станом на 01.01.2022р. грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704; 5) яку норму закону слід застосувати до спірних правовідносин, а саме: абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" чи ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом; учасники суспільних відносин не повинні здобувати вигоду у будь-якій формі з діянь, котрі не відповідають основоположним засадам суспільно-правового ладу України.
Суспільні відносини з приводу отримання військовослужбовцями Національної гвардії України винагороди за публічну службу унормовані, насамперед, приписами ч.1 ст.43, ч.7 ст.43 Конституції України, ст.40 Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі за текстом - Закон №2232-XII), ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (до 28.12.2018р.) постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.)., Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (затверджена наказом МВС України від 15.03.2018р. №200, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.04.2018р. за №405/31857; далі за текстом - Інструкція №200).
Так, на подальший розвиток положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 30.08.2017р. №704, п.4 якої було запроваджено механізм обчислення грошового забезпечення в частині розміру окладу за посадою та окладу за званням не з використанням сталої арифметичної величини (аналогічно до постанови КМУ від 11.11.2015р. №988), а із використанням певної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Згідно з п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 згадане нормативне рішення Уряду України набирало чинності з 01.01.2018р.
При цьому, п.4 постанови КМУ №704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Звідси слідує, що первісно Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою КМУ від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.
Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова КМУ №704 не діяла, а питання структури та розмірів складових елементів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.
Постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови КМУ №704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018р.
Водночас із цим, унаслідок набрання чинності передбаченими п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 змінами, п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 почав визначати, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відтак, з 01.03.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за військовою посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 07.12.2017р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018р. прожитковий мінімум для працездатної особи склав - "1.762,00грн.".
Пункт 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.
З 29.01.2020р. була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відтак, станом на 01.01.2020р. п.4 постанови КМУ діяв у редакції п. 6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 і передбачав обчислення грошового забезпечення виключно із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р. (тобто - "1.762,00грн."), а з 29.01.2020р. за правилами п.4 постанови КМУ №704 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Водночас із цим, з 29.01.2020р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.
Суд зважає, що п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018р. №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. також було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у - "2.102,00грн.".
Між тим, згідно з ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021р. було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.270,00грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
У розумінні постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 усі згадані у цьому нормативно-правовому акті Уряду України суб”єкти права визначені у якості державних органів.
Отже, положення ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині запровадження з 01.01.2021р. величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.270,00грн." є загальною нормою права, а положення ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині запровадження з 01.01.2021р. величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн." є спеціальною нормою права для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Оскільки оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законом - ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то для обчислення розміру посадового окладу та окладу за званням військовослужбовця станом на 01.01.2021р. не може бути використаний показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи, відмінний від - "2.102,00грн.".
Таке тлумачення змісту належних норм матеріального права цілком корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022р. по справі №120/8603/21-а, позаяк норми п.4 постанови КМУ №704 за характером приписів (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) були бланкетними нормами права, а тому повинні однаково тлумачитись та застосовуватись як відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, так і відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд вважає, що суть згаданого однакового тлумачення полягає у тому, що до правовідносин з обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 підлягає застосуванню той прожитковий мінімум, який запроваджений для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Статтею 7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022р. знов було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.481,00грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
При цьому, у силу спеціального правила п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону (де передбачено показник прожиткового мінімуму працездатної особи - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів) не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція здійснення досудового розслідування корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень.
Оскільки у і положеннях п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", і у положеннях постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 законодавець використовує правові категорії "працівник державного органу" та "державний орган" безвідносно до укладання трудового договору (а у тому числі і відносно атестованих спеціальними званнями осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та відносно керівників органів, установ, організацій, частин системи Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, установ служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України тощо), то суд доходить до переконання про те, що на відносини з оплати праці інших працівників державних органів (у тому числі і діючих військовослужбовців Збройних Сил України) поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", унаслідок чого грошове забезпечення не підлягає обчисленню із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі понад - "2.102,00грн.".
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01.01.2023р. вчергове було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.684,00грн." та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
При цьому, у силу спеціального правила п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було установлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов'язаних з корупцією кримінальних правопорушень.
Оскільки у і положеннях п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", і у положеннях постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 законодавець використовує правові категорії "працівник державного органу" та "державний орган" безвідносно до укладання трудового договору (а у тому числі і відносно атестованих спеціальними званнями осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та відносно керівників органів, установ, організацій, частин системи Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, установ служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України тощо), то суд доходить до переконання про те, що на відносини з оплати праці інших працівників державних органів (у тому числі і діючих військовослужбовців Збройних Сил України) поширюється дія абз.6 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", унаслідок чого грошове забезпечення підлягає обчисленню із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.".
Суд зауважує, що положення Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" не унормовують правовідносин з виплати грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за період 01.01.2022р.-19.07.2022р., але були застосовані судом з метою дослідження підходів законодавця до регламентування суспільних відносин з приводу оплати праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) працівників бюджетної сфери.
Підсумовуючи викладені вище міркування суд зауважує, що під час регламентування правових відносин з приводу оплати праці публічних службовців з 01.01.2020р. законодавець незмінно та послідовно застосовує сталий підхід, за яким при обчисленні розміру винагороди за роботу/службу працівників державних органів підлягає використанню показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн.", за виключенням випадків оплати праці працівників Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України.
Таке тлумачення змісту належних норм матеріального права цілком корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21 та постанови Верховного Суду від 31.08.2022р. по справі №120/8603/21-а, позаяк норми п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за характером приписів (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) були бланкетними нормами права, а тому повинні однаково тлумачитись та застосовуватись як відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця; особи рядового і начальницького складу) із використанням арифметичного значення показника 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, так і відносно випадку обчислення окладу за посадою діючого військовослужбовця (та окладу за званням діючого військовослужбовця) із використанням арифметичного значення показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
До того ж лише таке тлумачення відповідає дійсному змісту норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, де усі суб"єкти владних повноважень пойменовані законодавцем у якості державних органів.
Тому за відсутності прямого застереження про протилежне суд доходить до переконання про те, що станом на 29.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. діючий публічний атестований військовим званням військовослужбовець як працівник державного органу, оплата праці якого регулюються спеціальним законом, не набув права на підвищення розміру окладу за посадою та окладу за званням із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі - "2.270,00грн.", "2.481,00грн.", "2.684,00грн.".
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень одночасно було вчинено і управлінське волевиявлення у формі дії з приводу обчислення грошового забезпечення заявника із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "1.762,00грн.", і управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу обчислення за окремим письмовим зверненням грошового забезпечення заявника із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.102,00грн.", "2.270,00грн.", "2.481,00грн.".
Розв”язуючи спір, суд зважає, що (за умови незастосування положень ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21; від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23; від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 подія підвищення розміру окладу за посадою та окладу за звання (а відтак, і усіх інших видів грошового забезпечення, в алгоритмі обчислення яких беруть участь оклад за посадою та оклад за званням) згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце - 01.01.2020р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.", - 01.01.2021р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн.", - 01.01.2022р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.481,00грн.", - 01.01.2023р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.684,00грн.".
Водночас із цим, положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містять ідентичне по суті правило, у силу якого відсутність бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті, унеможливлює зростання (підвищення) заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів.
Суд зауважує, що положення ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не унормовують правовідносин з виплати грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за період 01.01.2022р.-19.07.2022р., але були застосовані судом з метою дослідження підходів законодавця до регламентування суспільних відносин з приводу оплати праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) працівників бюджетної сфери.
Відповідаючи на раніше сформульоване питання з приводу розв'язання колізії між абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та між ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", суд зважає, що згідно з ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
З наведених норм закону слідує, що "умовне підвищення" заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій робітників, оплата праці яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, шляхом застосування актуального показника прожиткового мінімуму станом на 01 січня кожного календарного року понад арифметичну величину - "1.762,00грн.", а не того показника прожиткового мінімуму, який був визначений рішенням Кабінету Міністрів України (у даному випадку - 1.762,00грн. за п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) прямо суперечить ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" і базовим засадам державної політики у сфері оплати праці працівників бюджетної сфери.
Отже, положення спеціальних норм права, а саме - ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у розмірі - "2.481,00грн.", виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у розмірі - "2.684,00грн.", виключають підставність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2024р. із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі - "3.028,00грн.".
Відтак, з огляду на викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що належною спеціальною нормою права відносно спірних правовідносин є положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Тому позов за даним епізодом до задоволення не підлягає.
Разом із тим, відсутність аналогічної за змістом спеціальної норми права станом на 01.01.2020р. та станом на 01.01.2021р. (зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) про застосування найбільш сприятливого для заявника - приватної особи підходу у тлумаченні змісту норми права) зумовлює необхідність обтяження суб”єкта владних повноважень обов”язком провести обчислення грошового забезпечення усіх видів отриманого грошового забезпечення заявника як військовослужбовця протягом 01.01.2020р.-31.12.2020р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2.102,00грн.», а також обов”язком провести обчислення грошового забезпечення усіх видів отриманого грошового забезпечення заявника як військовослужбовця протягом 01.01.2021р.-31.12.2021р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - « 2.270,00грн.», попри відсутність окремого рішення Уряду України у формі постанови Кабінету Міністрів України про це та відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Продовжуючи вирішення спору за епізодом правової природи індексації грошового забезпечення військовослужбовця та стосовно наявності правових підстав для включення індексації грошового забезпечення військовослужбовця до складу місячного грошового забезпечення у цілях обчислення інших видів грошового забезпечення (зокрема, одноразової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації днів невикористаної відпустки, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань), суд керується такими підставами та мотивами.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п.9 Розділу І Інструкції №200 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
За визначенням ст.1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.2 означеного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Як указано у ч.1 ст.4 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Попередня редакція означеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Згідно з ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом - Порядок №1078).
Суд повторює, що згідно з ч.3 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та згідно з п.2 Порядку №1078 грошове забезпечення військовослужбовців індексується відповідно до закону.
Отже, такий платіж з оплати часу військової служби як індексація грошового забезпечення військовослужбовця не може бути не кваліфікований у якості складового елементу грошового забезпечення військовослужбовця.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №580/1974/23: "44.Аналіз наведених норм права свідчить про те, що об'єктом здійснення індексації доходів позивача, є його дохід у формі пенсії, а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою, яку обіймав позивач на момент звільнення, а тому, відсутні підстави для врахування індексації цього грошового забезпечення при формуванні довідки для перерахунку його пенсії.
45.Отже пенсія, яку позивач отримує, є об'єктом індексації, що має нараховуватись щомісячно, за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг індексації, у частині, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
46.Проведення індексації призначеної (перерахованої) позивачу пенсії (з урахуванням надбавок, доплат та підвищень) є встановленим механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, реалізація якого дає підстави стверджувати про дотримання державних гарантій, спрямованих на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, у розумінні Закону України від 05.10.2020 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
47.Таким чином, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що, суми індексації грошового забезпечення поліцейських не віднесені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про грошове забезпечення позивача для перерахунку його пенсії.
48.За таких обставин, судова палата Верховного Суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати від 21.06.2023 у справі № 480/11090/21 про наявність у особи, яка перебувала на службі в ОВС, та якій пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, права на включення в довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку її пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, сум індексації цього грошового забезпечення, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважає за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні висновки: (1) об'єктом здійснення індексації доходів особам, зокрема, які проходили службу в органах внутрішніх справ, пенсія яким призначена згідно із Законом № 2262-XII, є їх дохід у формі пенсії (у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної соціальної групи населення), а не розмір грошового забезпечення діючого поліцейського за прирівняною посадою до тієї, яку вони обіймали на момент звільнення з відповідних органів; (2) суми індексації грошового забезпечення поліцейських не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та не підлягають зазначенню у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) при її формуванні.".
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п.1 Розділу ІХ Інструкції №200, п.1 Розділу ХХ Інструкції №200, п.10 Розділу ХХІ Інструкції №200, п.3 Розділу ХХХІІ Інструкції №200 саме місячне грошове забезпечення військовослужбовця є розрахунковою базою обчислення таких видів грошового забезпечення як: допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова компенсація днів невикористаних відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли до місячного грошового забезпечення військовослужбовця у цілях обчислення розміру одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації днів невикористаних відпусток, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань підлягає включенню такий платіж як індексація грошового забезпечення військовослужбовця, позаяк у позначеному випадку об'єктом індексації є саме грошове забезпечення військовослужбовця, а не пенсія колишнього військовослужбовця, базою обчислення якої згідно з ст.ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є реально підвищене поточне грошове забезпечення діючого військовослужбовця.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах юридично спроможних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
За правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи стосовно спонукання суб”єкта владних повноважень до застосування з 01.01.2022р. під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00" приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи суб”єктом владних повноважень за цим епізодом було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням змісту спеціальної норми права - ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Указане є підставою для відмови у позові в цій частині.
Водночас із цим, з огляду на викладені вище міркування суду, відсутність аналогічної норми права станом на 01.01.2020р. та станом на 01.01.2021р., а також суть та правовий характер індексації грошового забезпечення військовослужбовця як невід”ємного елемента структури власного грошового забезпечення заявника зумовлюють існування правових підстав для застосування ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України і надання праву заявника за цими епізодами захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Правові висновки Верховного Суду з питання правил обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 31.08.2017р. №704 із використанням актуального станом на 01.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. прожиткового мінімуму для працездатної особи з огляду на застосовану окружним судом у даному спорі спеціальну норму права - ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" є не релевантними обставинам спірних правовідносин.
Рішення судів в інших спорах з огляду на приписи ч.4 ст.78 та ч.7 ст.78 КАС України не можуть бути застосовані у даному конкретному випадку, позаяк винесені не відносно заявника, а стосовно інших учасників суспільних відносин.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України з приводу невикористання протягом 01.01.2020р.-31.12.2020р. під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн.".
Зобов'язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види одержаного грошового забезпечення військовослужбовця протягом 01.01.2020р.-31.12.2020р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України з приводу невикористання протягом 01.01.2021р.-31.12.2021р. під час нарахування та виплати ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн.".
Зобов'язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види одержаного грошового забезпечення військовослужбовця протягом 01.01.2021р.-31.12.2021р., обчислені із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України з приводу невикористання отриманої ОСОБА_1 " ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення військовослужбовця під час нарахування та виплати ОСОБА_1 виду грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, виду грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виду грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні, виду грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, виду грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
Зобов'язати Національну академію Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вид грошового забезпечення - грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік, вид грошового забезпечення - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, вид грошового забезпечення - одноразова грошова допомога при звільненні, вид грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, вид грошового забезпечення - грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в кількості 112 календарних днів за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, обчислені із використанням отриманої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 08.08.2024р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко