08 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5329/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповдач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 033050010014 від 25.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 16.04.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 18.03.2024 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.03.2024 № 033050010014 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
З таким рішенням позивач не погоджується та зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсій зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, видане уповноваженим органом. ОСОБА_1 має посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, яке є дійсним та його статус не оспорюється, а відсутність довідки про період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не є підставою для відмови у призначенні пенсії.
З наведених підстав просила позов задовольнити.
ГУ ПФУ у Волинській області у відзиві на позовну заяву від 07.06.2024 №0300-0902-8/34867 позовних вимог не визнало, мотивуючи тим, що відповідно до наданих до заяви документів, а саме згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.07.1985 та архівної довідки від 04.01.2023 № 2/2.08 ОСОБА_1 працювала на Ковельському деревообробному комбінаті. Місто Ковель не передбачене переліком населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 10. Інших підтверджуючих документів про місце проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 позивачем не надано.
Отже, позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 25.03.2024 № 033050010014 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку є правомірним.
Керуючись викладеним, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (арк. спр. 15-18).
Відповідач ГУ ПФУ в Харківській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, доказів у спростування позовних вимог не надало, про причини неподання відзиву суд не повідомило.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 12).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (арк. спр. 6).
Позивач 18.03.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (арк. спр. 22-23).
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом “екстериторіальності” Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення № 033050010014 від 25.03.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (арк. спр. 7).
У рішенні пенсійного органу зазначено, що пенсійний вік заявниці 56 років, загальний страховий стаж позивача складає 31 рік 0 місяців 16 днів.
Стаж роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - відсутні.
За записами трудової книжки НОМЕР_3 від 23.07.1985 та архівної довідки від 04.01.2023 № 2/2.08 ОСОБА_1 працювала на Ковельському деревообробному комбінаті.
Місто Ковель не передбачене Переліком населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 10.
Документів про місце проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 заявницею не надано.
Не погоджуючись з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
При вирішенні спору суд враховує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали/не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
З рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 25.03.2024 № 033050010014 вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку із ненаданням заявницею документів про місце проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
У матеріалах справи також відсутні докази, які підтверджують факт проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Водночас, з наданої копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.07.19851985 та архівної довідки від 04.01.2023 № 2/2.08 вбачається, що ОСОБА_1 з 23.07.1985 по 18.12.1995 працювала на Ковельському деревообробному комбінаті, тобто поза зоною гарантованого добровільного відселення.
Суд звертає увагу на те, що постійне місце роботи в м. Ковелі заперечує факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у цей час в с. Щитинь Любешівського району Волинської області.
Доказів про те, що ОСОБА_1 у цей період проживала у зоні гарантованого добровільного відселення до матеріалів справи не долучено. Тому, твердження позивача з даного приводу є безпідставними та не доведені жодними доказами.
Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18) та від 11.03.2024 у справі №500/2422/23.
У матеріалах справи також відсутні докази факту проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986).
Зважаючи на відсутність доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) по 31.07.1986, права на початкову величину зниження пенсійного віку позивач не має. Зниження пенсійного віку має відбуватись у загальному порядку - на 1 рік за 2 роки проживання (роботи).
Доводи ОСОБА_1 про те, що їй не відомо куди були передані на зберігання архіви будинкових книг та що вона безрезультатно намагалася з'ясувати подальшу долю архіву Щетинської сільської ради за 1986-1993 роки не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази будь-яких звернень позивача до відповідних органів та відповіді на них.
Щодо аргументів позивача про те, що посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.09.1993 підтверджує її статус як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а також надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, в тому числі, і на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, то суд зауважує, що обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ є проживання/робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 не надала пенсійному органу та суду доказів на підтвердження факту її постійного проживання та (або) роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, відтак позивач не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 25.03.2024 № 033050010014 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.
Крім того, враховуючи, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 25.03.2024 № 033050010014 є правомірним, тому у задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинської області призначити і виплачувати пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ також належить відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2024 року.