08 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5492/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області №032350026906 від 08 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивачу період отримання допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07 липня 1988 року зарахувати до пільгового стажу на роботах з шкідливими умовами праці за списком №2 період з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року згідно довідки №291 від 01 червня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 01 квітня 2024 року звернулася за місцем фактичного проживання до ГУ ПФУ у Волинській області та подала заяву про призначення пенсії на пільгових умовах.
Вказує, що позивач 08 квітня 2024 року отримала рішення, винесене ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії №032350026906.
За результатами розгляду документів уповноважений орган до страхового стажу не зарахував період отримання допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07 липня 1988 року, оскільки документ долучено у копії. Окрім того, до пільгового стажу на роботах з шкідливими умовами праці за списком №2 не зараховано період з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року, згідно довідки №291 від 01 червня 2020 року, оскільки відсутня інформація про делегування права підпису директора департаменту з управління персоналу та соціальних питань у вищевказаній довідці.
Зазначає, що відповідач № 1, посилаючись у оскаржуваному рішенні на пункт 1 частини другої статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не врахував правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь пенсіонера, у зв'язку із чим позивач уважає безпідставними посилання ГУ ПФУ в Житомирській області про відсутність необхідного пільгового стажу.
ОСОБА_1 уважає, що досягши 53 років та маючи певну кількість відповідного стажу досягла пенсійного віку з огляду на рішення № 1-р/2020 Конституційного Суду України.
Щодо долучення трудової книжки у копії зазначає, що копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07 липня 1988 року, яка засвідчена адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецький центр первинної медико санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради від 24 квітня 2020 року, що засвідчено печаткою «Згідно з оригіналом», печаткою відділу кадрів та підписом інспектора з кадрів, а також довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідки про атестацію робочих місць та виписки із наказів про право виходу на пенсію на пільгових умовах є належними документами, які підтверджують наявність страхового стажу для виходу на пенсію на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, на переконання позивача, рішенням про відмову у призначенні пенсії №032350026906 від 08 квітня 2024 року ГУ ПФУ в Житомирській області їй протиправно не зарахувало до страхового та пільгового стажу вищевказані періоди роботи. Окрім того, необґрунтованим є і неврахування періодів її трудової діяльності до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист. У зв'язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-7).
У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13 червня 2024 року ГУ ПФУ в Житомирській області позов не визнає та зазначає, що підтверджений належними документами, страховий стаж становить 35 років 08 місяців 12 днів, з урахування Списку № 1 становить 38 років 10 місяців 01 день, пільговий стаж підтверджений в порядку визначеному законодавством за Списком № 1 становить 03 роки 22 дні та за Списком № 2 становить 12 років 08 місяців 18 днів, що дає право призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 5 років.
Зазначає, що висновки Конституційного Суду України у рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стосувались змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 до Закону № 1788, який станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не діяв і відповідачем 1, під час прийняття рішення, не застосовувався.
Також вказує, що підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності зі списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, які видаються підприємствами, установами, організаціями, де працював громадянин, або їх правонаступниками у випадку, якщо підприємство змінювало форму власності, що передбачено пунктом 20 Порядку.
Необхідність надання довідки, що уточнює характер виконуваної роботи зумовлена, зокрема, тим, що в трудовій книжці відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих та важких умовах праці.
Враховуючи наведе, уважає а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (арк. спр. 40-43).
Від представника ГУ ПФУ у Волинській області 24 червня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву від 14 червня 2024 року №0300-0902/7/36282 у якій останній заперечує проти задоволення позивних вимог та вказує, що згідно поданих до заяви документів до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року, оскільки у трудовій книжці, виданої на ім'я позивача, відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а подана уточнююча довідка від 01 червня 2020 року №291 не містить інформацію про делегування права підпису особі, яка підписала дану довідку.
Також у зв'язку із відсутністю підтвердження про отримання допомоги по безробіттю, у вигляді наявної інформації про сплату страхових внесків відповідним страхувальником в Реєстрі застрахованих осіб щодо позивачки, період з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року не може бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 (арк. спр. 92-95).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 37).
У запереченні на заяву про поновлення процесуального строку, представник позивача зазначає, що відповідачем 1 безпідставно пропущено строк для подання відзиву на позовну заяву, а посилання ГУ ПФУ в Житомирській області на введення указом Президента України військово стану та повітряні тривоги є безпідставним (арк. спр. 89-90).
З даного приводу суд зауважує, що згідно із довідкою про доставку електронного листа, ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету ГУ ПФУ в Житомирській області 28 травня 2024 року о 17:32 год, тобто після завершення робочого дня.
Верховний Суд у своїй постанові від 06 жовтня 2023 року у справі №480/7230/21 зазначив, що відповідно до пункту 5 частини 5 статті 251 КАС України якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, слід вважати, що вказане судове рішення було отримане відповідачем саме 29 травня 2024 року, водночас, слід врахувати, що в силу вимог частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 120 КАС України останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
З огляду на наведені норми процесуального закону та обставини цієї справи слід дійти до висновку, що 15-денний строк на подання відзиву на позовну заяву, який був визначений в ухвалі суду є саме 13 червня 2024 року, тобто встановлений строк ГУ ПФУ в Житомирський області не порушено.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 01 квітня 2024 року звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (арк. спр. 67).
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 08 квітня 2024 року №032650026906 відмовлено у її призначенні та вказано, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 25 років.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 10 років.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону: на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що до страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 07 липня 1988 року, оскільки документ долучено у копії, що суперечить Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), пунктом 2.23 розділу ІІ при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж подаються тільки в оригінал. Отже страховий стаж становить 35 років 8 місяців 12 дні; з урахування Списку № 1 - 38 років 10 місяців 1 день; пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 12 років 8 місяців 18 днів.
До пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 не зараховано період з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року, згідно довідки №291 від 01 червня 2020 року, оскільки відсутня інформація про делегування права підпису директора департаменту з управління персоналу та соціальних питань у вищезазначеній довідці, що не відповідає вимогам додатку №5, визначеного Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, а у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (арк. спр. 70).
Уважаючи таке рішення відповідача 1 щодо відмови у призначенні пенсії за віком за Списком №2 протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону №1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон №213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020 (далі - Рішення №1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 Рішення №1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, зокрема: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінкам після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким за умов існування неоднозначного, множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи, а саме: норми Закону №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 240/21724/20, від 18 лютого 2022 року у справі №360/4639/20, 17 грудня 2021 року у справі №160/9272/20, від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20, від 07 грудня 2021 року у справі №280/3230/20.
Як установлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (при досягненні повних 53 років), звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 01 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла 50 років, а тому суд відхиляє посиланням відповідача 1 у відзиві на позовну заяву на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Щодо зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.02.2007 по 13.08.2007 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Отже, до страхового стажу особи, підлягає зарахуванню, зокрема період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю, за виключенням періоду, коли особа отримувала одноразову виплату для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до положень частини сьомої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Згідно із частиною п'ятою статті 23 вказаного Закону одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.
Пунктом 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Суд враховує, що на момент подання заяви про призначення пенсії, позивач не звільнена з останнього місця роботи, що підтверджується наказом від 09 лютого 2024 року №2/тр про призупинення дії трудового договору з працівниками та додатком до нього (зворот арк. спр. 31-33), тобто трудова книжка ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», зберігається у Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецький центр первинної медико-санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради.
У розглядуваному випадку, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_1 07 липня 1988 року, читабельні та зрозумілі, між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками. Дана трудова книжка засвідчена адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Сєвєродонецький центр первинної медико санітарної допомоги» Сєвєродонецької міської ради від 24 квітня 2020 року, що підтверджується наявної печаткою «Згідно з оригіналом» та печаткою відділу кадрів та підписом інспектора з кадрів (арк. спр. 77-80).
Враховуючи наведене, суд констатує, що трудової книжки НОМЕР_1 була подана до ГУ ПФУ у Волинській області у копії та засвідчена, відповідно до вимог пункту 2.23 розділу ІІ Порядку № 22-1 та відповідачем 1 таку безпідставно не взято до уваги, при врахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю.
Судом встановлено, що у відповідності до відомостей трудової книжки позивача, 10 лютого 2007 року здійснено запис про початок виплати допомоги по безробіттю, а 13 серпня 2007 року припинено таку виплату, отже відповідачем 1 протиправно не зараховано до стажу роботи позивача періоду виплати допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року.
Стосовно доводів ГУ ПФУ в Житомирській області про не долучення документа про делегування права підпису директора департаменту з управління персоналу та соціальних питань, то суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи до пільгового стажу.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підтвердження періоду пільгового стаж позивача, щодо якого у пенсійного органу були сумніви.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Питання призначення та перерахунок пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24 жовтня 2008 року, постанові ВАС України від 28 липня 2015 року справа № К/800/34016/14 відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова №25-1), якою внесені зміни до Порядку №22-1.
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача та прийняв рішення про відмову у переведенні та перерахунку пенсії.
ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
Отже, оскільки відповідач 1 при вирішенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах безпідставно не врахував спірний період до страхового та пільгового стажу, який у позивача наявний, що стало підставою для відмови у задоволенні її заяви та порушило права позивача, тому належним способом захисту в даному випадку із врахуванням статті 245 КАС України, буде зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року та до пільгового стажу на роботах з шкідливими умовами праці за Списком №2 період з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із квитанцією про сплату судового збору від 21 травня 2024 року №89849213 сплатив судовий збір в розмірі 969,00 грн (арк. спр. 8), який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (арк. спр. 99), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8 = 968,96 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 00,04 грн (00 гривень чотири копійки), може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішеннями відповідача.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок), який сплачений згідно із квитанцією про сплату судового збору від 21 травня 2024 року №89849213.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Ольжича, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 08 квітня 2024 року № 032350026906.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком за Списком №2, з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 10 лютого 2007 року по 13 серпня 2007 року та до пільгового стажу на роботах з шкідливими умовами праці за Списком №2 період з 07 липня 1988 року по 01 січня 1997 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович