ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/38530.09.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ-ЛТД"
до Міністерства оборони України в особі 25 Гарнізонного будинку офіцерів
про заборону вчинити дії
при участі військової прокуратури Житомирського гарнізону
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від прокуратури: Барілов Д.В. за посвідченням;
від позивача: Леоновець С.В. - представник за довіреністю б/н від 28.09.2010;
від відповідача: Вовкогон Л.В. - керівник 25 Гарнізонного будинку офіцерів.
В судовому засіданні 30.09.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМБ-ЛТД" до Міністерства оборони України в особі 25 Гарнізонного будинку офіцерів про заборону вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач незаконно використовує будівлю, яка є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ-ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 10.01.08 р. та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 27. В зв'язку з цим Позивач посилається на ст.41 Конституції України, ст. 386 ЦК України та стверджує, що Відповідач порушує його законне право власності.
Ухвалою суду від 03.08.10 порушено провадження у справі №40/385 та призначено до розгляду на 16.09.10.
У судове засідання, призначене на 16.09.10, представники Відповідача з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.08.10 виконали.
Представник Прокуратури заявив клопотання про вступ у справу військового прокурора Житомирського гарнізону на стороні Відповідача, надав письмові пояснення та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
Суд задовольнив клопотання.
Представник Позивача через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Учасники процесу заперечували проти задоволення клопотання позивача.
Враховуючи неявку Позивача у судове засідання та беручи до уваги клопотання його представника, суд вирішив задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 30.09.2010 у зв'язку з неявкою представника позивача та його клопотанням про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 30.09.10 представники учасників процесу з'явились, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, відповідач та прокуратура проти задоволення позовних вимог заперечували.
Судом заслухані пояснення представників учасників процесу, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17362291 від 15.01.2008 року позивач за договором купівлі-продажу від 10.01.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. за реєстровим № 19, набув право власності на об'єкт нерухомого майна - Будинок офіцерів загальною площею 4 246,6 кв.м, що знаходиться по вул. Пушкінській, 27 у м. Житомирі.
За твердженням позивача відповідач використовує його приватну власність - приміщення будівлі по вул. Пушкінській, 27 у м. Житомирі для здійснення своєї господарської діяльності.
На думку позивача факт розміщення 25 Гарнізонного будинку офіцерів в приміщенні будівлі, розташованої у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27, встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.05.10 № 11/230-НМ, що свідчить про порушення відповідачем права власності позивача.
У зв'язку з викладеним позивач посилаючись на норми ст. 320, 386 ЦК України звернувся до суду з вимогою заборонити Міністерству оборони України в особі 25 Гарнізонного будинку офіцерів використовувати у будь-який спосіб у господарській діяльності приміщення будівлі, розташованої у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27.
Обираючи спосіб захисту свого порушеного права, позивач визначив останній як вимогу про заборону відповідачу використовувати у будь-який спосіб у господарській діяльності приміщення будівлі, розташованої у м. Житомир, вул. Пушкінська, 27.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, вказаними вище правовим нормами передбачений чіткий перелік способів захисту прав, з якими особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав або законних інтересів. Також, вказаними нормами права передбачено, що суд може захистити порушене право іншим способом, якщо такий спосіб встановлений договором або законом. При цьому, такого способу захисту права, як заборону використовувати у будь-який спосіб у господарській діяльності приміщення, зазначені норми ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України не передбачають.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у поданій позовній заяві просить суд заборонити Міністерству оборони України в особі 25 Гарнізонного будинку офіцерів використовувати у будь-який спосіб у господарській діяльності приміщення будівлі, розташованої у м. Житомирі по вул. Пушкінській, 27.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.06 № 1080, Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва.
Проте, відповідно до ч.1 ст. 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Згідно з ч.1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого права у спосіб, який не передбачений нормами чинного законодавства України, отже вимоги позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 05.10.2010р.