Справа 350/900/24
Номер провадження 3/350/320/2024
08 серпня 2024 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Бейко А.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №586707 від 19.05.2024, 18 травня 2024 року о 23 год. 39 хв. у селищі Рожнятів по вул. Вітовського, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21144, р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак будучи допитаним в попередньому судовому засіданні своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується не визнав та пояснив, що зазначеного дня дійсно керував транспортним засобом ВАЗ 21144, р.н.з. НОМЕР_1 та в селищі Рожнятів по вул. Вітовського був зупинений працівниками поліції, які декілька разів запитували його чи буде він проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, проте жодного разу не вимагали від нього пройти такий огляд та він жодного разу не відмовлявся від проходження такого огляду. Після цього працівники поліції повідомили, що на нього буде складено протокол про дмінстративне правопорушення, однак у його присутності такий протокол не складався, оскільки працівники поліції сіли у службовий автомобіль, а він в цей час перебував на вулиці. Таким чином, він не був ознайомлений із протоколом, не отримав його копію, як і не був поінформований про свої права. Просив провадження в адміністративній справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С.у судове засідання не прибув, однак в попередньому судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя та додатково зазначив, що ОСОБА_1 в жодному разі не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Натомість в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я, з якого слідує, що ОСОБА_1 на огляд у КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» доставив ПОГ відділення поліції №2 смт. Рожнятів майор поліції Чоповський Я.В., однак ОСОБА_1 туди ніхто не доставляв, що чітко вбачається з відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення. Крім цього, з відеозапису чітко вбачається, що поліцейські не вели безперервної відеозйомки, а наданий ними відеозапис про адміністративне правопорушення є фрагментований, не є безперервним про що свідчить хронометр часу відеозйомки, що відображений на відео і не є послідовним. Також ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, копію протоколу йому вручено не було. У підсумку, адвокат заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Родікова І.С., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП наступає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у повторному протягом року:
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП України, спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є повторне протягом року керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Таким чином законодавство чітко регламентує огляду водія для визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таке ж положення передбачено і пунктом 7 Порядку.
З вищезазначених приписів чинного законодавства України вбачається, що працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я. При цьому, час протягом якого поліцейський повинен забезпечити водія до медичного закладу становить дві години.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 суду, окрім іншого, було надано протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом Направлення на огляд водія транспортного засобу), постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №2181660 від 19.05.2024, копію постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, рапорт поліцейського, відеозаписи, які містяться на двох багатофункціональних цифрових відеодисках.
З Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 3) вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що працівник поліції декілька разів запитував його чи буде він проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, проте жодного разу не вимагав від нього пройти такий огляд та він жодного разу не відмовлявся від проходження такого огляду. Після цього працівник поліції повідомив, що на нього буде складено протокол про адмінстративне правопорушення, однак у його присутності такий протокол не складався, оскільки працівники поліції сіли у службовий автомобіль, а він в цей час перебував на вулиці. Таким чином, він не був ознайомлений із протоколом, не отримав його копію, як і не був поінформований про свої права.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Родіков І.С. зазначив, що ОСОБА_1 в жодному разі не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Натомість в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я, з якого слідує, що ОСОБА_1 на огляд у КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» доставив ПОГ відділення поліції №2 смт. Рожнятів майор поліції Чоповський Я.В., однак ОСОБА_1 туди ніхто не доставляв, що чітко вбачається з відеозапису вчиненого адміністративного правопорушення. Крім цього, з відеозапису чітко вбачається, що поліцейські не вели безперервної відеозйомки, а наданий ними відеозапис про адміністративне правопорушення є фрагментований, не є безперервним про що свідчить хронометр часу відеозйомки, що відображений на відео і не є послідовним. Також ОСОБА_1 перед складанням протоколу не було роз'яснено його права та обов'язки, копію протоколу йому вручено не було.
З метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі, судом було досліджено відеозаписи, які містяться на багатофункціональних цифрових відеодисках з маркуванням « DVD-R 16X», на яких зафіксовано, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , останньому було названо причину зупинки та повідомлено, що відносно нього буде винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, після чого праціваник поліції роз'яснив ОСОБА_1 права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. В подальшому зафіксовано розмову працівників поліції із особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, в ході якої не вбачається роз'яснення поліцейськими ОСОБА_1 порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. На відеозаписах зафіксовано, що після того, як ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, поліцейські склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у матеріалах провадження міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зазначено, що працівник поліції ОСОБА_2 доставив водія ОСОБА_1 в КНП «Рожнятівська багатопрофільна лікарня» РСР для проходження огляду. Однак, з досліджених відеозаписів які долучені працівниками поліції до матеріалів справи та досліджені судом, встановлено, що ОСОБА_1 не було доставлено до закладу охорони здоров'я.
Окрім цього, ОСОБА_1 у судовому засіданні ствердив, що йому не було роз'яснено його права та обов'язки, а також не вручено копію складеного протоколу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
Зі змісту рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії» вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.
Відповідно до ч.4 ст.256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до п.2.5 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має бути ознайомлена з її правами i обов'язками, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 63 Конституції України, про що зазначається у протоколі.
Судом була надана оцінка вищевикладеним твердженням особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення та його представника, зокрема про факт вручення копії протоколу та ознайомлення особи із правами та обов'язками. Суд встановив, що відеозаписами, які надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , такі доводи не спростовуються. На відеозаписі не видно факту вручення ОСОБА_1 складеного щодо нього саме протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки, а також не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, з огляду на принцип презумпції невинуватості, не знаходять свого спростування, оскільки на переглянутих відеозаписах такі факти не зафіксовані.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вищезазначені доводи не спростовуються належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про недотримання працівниками поліції ч.2 ст.254, ч.1 ст.256 КУпАП, а також п.8 розділу ІІ Інструкції.
Також, відповідно п.п.1 п.2 розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно вимог п. 5 розділу II зазначеної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, який долучений до матеріалів адміністративної справи, не є безперервним, про що свідчить хронометр часу відеозйомки, що відображений на відео і не є послідовним, що не відповідає вимогам інструкції, а тому дані матеріали відеофіксації не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.
Згідно з ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов'язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).
У даному протоколі при фіксації та формулюванні фабули адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 130 КУпАП, не зазначено кваліфікуючої ознаки вчинення адміністративного правопорушення, а саме щодо вчинення даного адміністративного правопорушення повторно протягом року.
Суд не вправі у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст.213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Вищезазначені істотні порушення норм чинного законодавства при провадженні у справі про адміністративне правопорушення свідчать про недотримання працівниками поліції вимог чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та унеможливлюють встановлення даних, поза розумним сумнівом, про його винуватість у інкримінованому йому правопорушенні.
Без належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення неможливо здійснити повний та всебічний розгляд справи про адміністративне правопорушення і прийняти законне рішення.
З урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на його підставі здійснюється розгляд справи по суті, а в даному випадку протокол був складений з істотним порушенням вищезазначених норм чинного законодавства України, тому суд визнає протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №586707 від 19.05.2024 неналежним доказом винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
За змістом ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні та допустимі докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247, 283, 284 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя А.М.Бейко