07 серпня 2024 року м. Житомир
справа № 240/8286/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладену в рішенні про відмову у призначенні пенсії за віком №063350031694 від 05 квітня 2024 року щодо не зарахування періоду проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981 та періоду роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 до страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, період проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981 та періоду роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 01 квітня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування". Однак, згідно з рішенням №063350031694 від 05 квітня 2024 року йому відмовили у призначенні пенсії у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу, внаслідок відмови зарахувати період проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981 та періоду роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 згідно з трудовою книжкою. Позивач зазначає, що вказаний період роботи підтверджуються належними та допустимими доказами, а саме записами у трудовій книжці.
Вважаючи, що має право на зарахування вказаного страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№28911/24).
Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що згідно з наданими документами його страховий стаж становить 18 років 08 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Позивачу до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981, оскільки у записі відсутня дата видачі військового квитка та не надано додаткові документи про проходження військової служби, а також не зараховано період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982, оскільки у записі про звільнення число та місяць у наказі зазначено некоректно.
04 червня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій надіслало на електронну адресу суду відзив на позовну заяву (за вх.№31860/24), у якому вказує, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв"язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (за місцем проживання) із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 05 квітня 2024 року прийнято рішення №063350031694 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що стаж ОСОБА_1 становить 18 років 08 місяців 22 дні.
Вказано, що до страхового стажу не зараховані період проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981, оскільки у записі відсутня дата видачі військового квитка та не надано додаткові документи про проходження військової служби, а також не зараховано період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982, оскільки у записі про звільнення число та місяць у наказі зазначено некоректно.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідачів у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон України №1058) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України №1788-XII).
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 21 рік.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.
Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача не зараховано:
- період проходження військової служби з 11.04.1979 по 25.05.1981, оскільки у записі відсутня дата видачі військового квитка та не надано додаткові документи про проходження військової служби;
- період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982, оскільки у записі про звільнення число та місяць у наказі зазначено некоректно.
Матеріали справи свідчать, що згідно з записами у трудовій книжці від 14.08.1978 ОСОБА_1 :
- з 15.08.1978 по 04.04.1979 працював на Александріївському електромеханічному заводі та звільнений у зв"язку з призовом на військову службу, про що міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, номер і дата наказу на підставі якого здійснено запис про роботу;
- з 11.04.1979 по 25.05.1981 служба в лавах радянській армії, про що міститься відповідний запис, із зазначенням підстави запису - військовий квиток НОМЕР_2 ;
- з 04.08.1981 по 11.06.1982 працював на Александріївському електромеханічному заводі, про що міститься відповідний запис, підпис уповноваженої особи, номер і дата наказу на підставі якого здійснено запис про роботу, а саме наказ про звільнення "№2030 от 1 16.1982".
Достовірність вищенаведеного запису сумніву не викликає. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутня дата видачі військового квитка (запис "військовий квиток НОМЕР_2 ") та некоректність дати наказу про звільнення ("№2030 от 1 16.1982"), при одночасній наявності дотримання послідовності записів, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до її трудового стажу спірного періоду роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи та служби позивача.
Вказані записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаного підприємства та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд звертає увагу, що розбіжності у трудовій книжці щодо дати наказу про звільнення, які підтверджують страховий стаж позивача виникли не з його вини, та не залежали від волі позивача.
Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період військової служби в армії з 11.04.1979 по 25.05.1981 (2 роки 1 місяць 14 днів) та період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 (10 місяців 7 днів).
Будь яких інших підстав відмови у призначенні пенсії за віком та зарахуванні страхового стажу, відповідачами не вказано.
Суд вказує, що оскільки, загальний страховий стаж позивача, у віці 63 років (на дату звернення із заявою про призначення пенсії), становить понад 21 рік (18 років 08 місяців 22 дні, зарахований органом Пенсійного фонду, та понад 2 роки 11 місяців 21 день, встановлений за результатами розгляду справи), а інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком не вказано, то позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 01.04.2024 (з дати звернення).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №063350031694 від 05.04.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідне зобов"язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до страхового стажу позивача періоди період військової служби в армії з 11.04.1979 по 25.05.1981 та період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 01.04.2024.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул.Н.Алексєєнко, 106, м.Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №063350031694 від 05.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період військової служби в армії з 11.04.1979 по 25.05.1981 та період роботи з 04.08.1981 по 11.06.1982 та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 01.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 605 (шістсот п"ять) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 07 серпня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко