07 серпня 2024 року м. Житомир
справа № 240/7909/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення від 15.04.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" та нарахувати пенсію згідно з довідками за 2019-2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування і виплату з 08.04.2024 пенсії державного службовця Закону України "Про державну службу" та нарахувати пенсію згідно з довідками за 2019-2024 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з травня 2015 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 08.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення його на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Однак відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії у зв"язку з тим, що відсутні підстави для переведення на інший вид пенсії.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не переведення його з одного виду пенсії на інший, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№33212/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що право на переведення на бажану пенсію позивач не має, оскільки пенсія відповідно до положень Закону України "Про державну службу" призначається лише певним категоріям державних службовців при досягненні пенсійного віку і встановленого стажу.
Також зазначає, що визначення "призначення пенсії" та "переведення" з одного виду пенсії на інший" не є співставними та визначення "переведенння" не може застосовуватись у значенні "призначення" пенсії.
Саме тому вказує, що відмова позивачу у задоволенні його заяви про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є правомірною.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 20.06.2024 надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав вказаних співвідповідачем.
Крім того вказує, що позивач не досяг необхідного пенсійного віку (62 роки).
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №092094 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.
08 квітня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перехід з пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з врахуванням довідок про заробітну плату від 05.04.2024 №79 та №80, виданих Київською митницею.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві 15 квітня 2024 року прийнято рішення №918250810723 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що переведення з пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" не передбачено.
Крім того вказано, що така пенсія призначається за наявності, зокрема у чоловіків 35 років страхового стажу та досягнення ними 62- річного віку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0211-8/47393 від 17.04.2024 повідомило позивачу про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з тих підстав, що пенсія за Законом України "Про державну службу" призначається лише певним категоріям державних службовців при досягненні пенсійного віку і наявності встановленого стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Положеннями п.п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, відповідно до п. 10 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Законом №3723-ХІІ і розділом "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Таким чином, законодавець зберіг за такою категорією осіб, як позивач, право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, а тому відсутні перешкоди для переходу за бажанням самого позивача, з пенсії по інвалідності, яку позивач отримує на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Матеріали справи свідчать, що позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців.
Суд зазначає, що первинно інвалідність встановлена позивачу під час перебування на держаній службі 18.05.2015, що підтверджується випискою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №206321 від 15.05.2018, окрім того на день набрання чинності Законом №889-VIII позивач перебув на державній службі, відповідно до записів у трудовій книжці позивача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 вказано, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII не встановлено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону №3723-XII, та, відповідно, наявні правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, які підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, і норми, передбачені ч. 1ст. 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому, орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Також суд критично ставиться до доводів відповідача, щодо недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку (62 роки), оскільки пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII не встановлені жодні вікові обмеження щодо призначення відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пенсії по інвалідності особам, які мають відповідний страховий стаж і стаж державної служби, передбачені цими нормами.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідачів про неможливість призначення позивачу обраного ним виду пенсії, а також висновок про те, що зазначене право на пенсію по інвалідності державного службовця набувається лише за умови досягнення пенсійного віку, оскільки ця норма поширюється на працездатних державних службовців, а не інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.
Окрім того, позивач просить перевести його на інший вид пенсії, передбачений іншим законом, відтак відповідачами не доведено наявність законних перешкод для реалізації позивачем права вибору виду пенсії, яку він бажає отримувати.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами неправомірно відмовлено позивачу у переведенні його на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами неправомірно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №918250810723 від 15.04.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу», підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про середній заробіток та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Відповідно до п.4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.
При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Із матеріалів справи встановлено, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає понад 10 років. Однак і після цієї дати позивач продовжував працювати на відповідних посадах.
Таким чином, позивач має стаж державної служби понад 20 років станом на дату видачі довідок від 05.04.2024 №79 та №80 та звернення за призначенням пенсії, а саме станом на 05.04.2024 становить 39 років 05 місяців.
За таких обставин, позивач має право на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок, виданих Київською митницею від 05.04.2024 №79 та №80.
З огляду на зазначене та з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та предмета позову, у межах розгляду даної адміністративної справи, встановлено право позивача на перерахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов"язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, здійснити позивачу переведення та перерахунок пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з дня звернення з відповідною заявою, а саме з 08 квітня 2024 року та здійснити відповідну виплату пенсії на підставі даних довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.04.2024 №79 та №80.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №918250810723 від 15.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно ст.37 Закону України «Про державну службу».
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 переведення та перерахунок пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з 08 квітня 2024 року та здійснити відповідну виплату пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.04.2024 №79 та №80.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 07 серпня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко