Справа № 947/6717/23
Провадження № 1-кс/947/10110/24
01.08.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022160000000190 від 27.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України,-
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000190 від 27.03.2022, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 26.03.2022 до СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали з управління протидії кіберзлочинам в Одеській області Департаменту кіберполіції НПУ, щодо можливого фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також інших дій, які можуть нести небезпеку країні та суспільству під час військового стану, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
В ході слідства встановлено, що під час введення військового стану на території України, згідно Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022, під час здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, в ході систематичного проведення моніторингу інтернет ресурсів та іншого, щодо виявлення учасників ДРГ, зрадників та проросійських діячів, які несуть будь-яку небезпеку країні, встановлено осіб, які в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення рф війни проти України, можуть впливати на дестабілізацію ситуації в Одеському регіоні, а саме вчиняти провокаційні дії, підбурювати громадян до вчинення активних дій, спрямованих на порушення громадського порядку, блокування адміністративних будівель, режимних установ, крім того поширювати заборонену комуністичну, нацистську символіки, займатися пропагандою колабораційної діяльності, а також вчиняти дії, спрямовані на зміну меж території та державного кордону України, в порушення порядку, встановленого Конституцією України, за що на території України передбачена кримінальна відповідальність.
Станом на теперішній час від Управління СБУ в Одеській області надійшла інформація про, те що уродженець Дніпропетровської області, міста Павлоград, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливо причетний до розвідувально-підривної діяльності проти України, а також наявна інформація що останній перебуває в міжнародному розшуку. На даний час встановлено, що ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а також має в користуванні транспортний засіб марки «BMW M3» державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
26.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного
суду м.Одеси, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_5 . В ході проведення обшуку виявлено та вилучено:
1) 45 патронів калібру 9мм з написами на донці гільз «F C 9MM LUGER»;
2) Пістолет з маркуванням на затворній рамі «Glock 43X BLPT 423 9x19», з магазином до нього;
3) 17 пачок грошових купюр номіналом по 500 гривень, в загальній кількості 1 700 купюр, що в загальній сумі складає 850 000 гривень;
4) 2 пачки грошових купюр номіналом по 1 000 гривень, в загальній кількості 229 купюр, що в загальній сумі складає 229 000 гривень;
5) Пачка грошових купюр номіналом по 200 гривень, в загальній кількості 100 купюр, що в загальній сумі складає 20 000 гривень;
6) 9 купюр номіналом по 200 Євро, з наступними серійними номерами: ХО 3606671873, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , що в загальній сумі складає 1800 Євро;
7) 8 купюр номіналом по 50 доларів США, з наступними серійними: номерами: МВ 19476757 В, СЕ 31748465 А, MG 39995379 A, GF 16154287 A, PB 40116155 B, MG 33133799 B, MB 06679160 D, MB 18216950 A, що в загальній сумі складає 400 доларів США;
8) 63 купюри номіналом по 100 доларів США, з наступними серійними: KB 10214972 C, KB 03183426 L, LJ 80928978 A, PJ 69598625 B, PE 29082514 E, PG 37616829 D, PG 37616834 D, PG 37616833 D, PL 13441652 Q, PF 52996232 F, PF 37637125 P, PF 37637124 P, PF 37637123 P, PF 37637122 P, PF 37637121 P, PF 37637120 P, PF 37637119 P, PF 37637135 P, PF 37637134 P, PF 37637133 P, PF 37637132 P, PF 37637131 P, PF 37637130 P, PF 37637129 P, PF 37637128 P, PF 37637127 P, PF 37637126 P, PF 36771136 D, PF 37637141 P, PF 41237542 P, PF 41237543 P, PF 41237546 P, PF 37637140 P, PF 37637139 P, PF 37637138 P, PF 37637137 P, PF 37637136 P, PG 71112478 A, PL 45026001 J, MH 01465420 A, LB 18327930 J, PG 71112468 A, PL 45026024 J, PL 45026005 J, PB 32133425 S, LF 09220740 K, PE 15831771 D, LL 54001250 A, MF 08435834 G, KB 48436483 J, HB 74807602 R, HB 62562842 F, KB 42408557 G, KB 80313911 Q, AB 24259121 M, AB 17246320 I, HC 43786354 A, KK 58208619 C, HG 37365723 A, HB 17797250 I, KB 86684867 A, KB 43158560 D, CG 34456520 A, що в загальній сумі складає 6 300 доларів США;
9) Паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія № НОМЕР_10 .
Вищезазначені патрони та пістолет гр. ОСОБА_5 зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу, за що передбачена кримінальна відповідальність передбачена ч.1 ст 263 КК України, в свою чергу вилучені грошові кошти можуть використовуватись останнім в злочинних цілях розвідувально-підривної діяльності проти України, тому виникла необхідність накладення арешту на вищезазначене.
Враховуючи вищезазначене 26.07.2024 була винесена постанова про визнання вилучених речей речовими доказами.
Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, оскільки вищезазначене майно має важливе доказове значення для досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на доводи викладені письмово. Окремо зазначив, що походження вилучених грошових коштів підлягає детальній перевірці з боку органу досудового розслідування.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 надала письмові заперечення на клопотання про арешт майна. В судовому засіданні пояснила, що прокурором не доведено яким чином вищезазначені речі можуть забезпечити кримінальне провадження, а також, що ОСОБА_5 має намір приховувати, псувати, передавати вказані речі, більш того паспорт громадянина України, який останні використовує щодня у зв'язку з його роботою. Звернула увагу не те, що відповідно до довідок про доходи, декларації та виписки з карти за період 01.01.2023 року по 31.12.2023 року та 01.01.2024 року по 26.07.2024 року виданих ОСОБА_5 підтверджують легальність походження вилучених грошових коштів. Зауважила, що на теперішній час ОСОБА_5 не повідомлено про підозру, останній не допитувався слідчим, під час обшуку добровільно видав зброю та патрони. Просила відмовити у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на паспорт та грошові кошти.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000190 від 27.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчого про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.
У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Щодо накладення арешту на грошові кошти, то слідчий суддя враховує наступне.
Зазначені грошові кошти мають ознаки майна, що може бути предметом кримінального правопорушення пов'язаного з фінансуванням дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
Доводи адвоката ОСОБА_4 стосовно того, що вилучені грошові кошти отримані ОСОБА_5 легально, наразі не доводить на не спростовує факту їх використання у кримінально-протиправній діяльності.
Їх зв'язок із вчиненням кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування, а тому арешт такого майна є виправданий.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя встановив, що представником ОСОБА_6 , хоч і було доведено легальність походження грошових коштів, однак не було доведено законності їх подальшого використання, натомість органом досудового розслідування доведено факт можливого використання вилучених грошей у фінансуванні дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.
Аналізуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що при здійсненні досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих дій з метою всестороннього, об'єктивного, неупередженого встановлення всіх обставин кримінального провадження, а тому вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання можливості приховування або знищення майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
В судовому засіданні встановлено, що вилучені в ході обшуку патрони та пістолет, відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що є предметами, що вилучені з вільного обігу на території України та потребують спеціальних дозвільних документів, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Так, Постановою Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992 (в поточні редакції №2471-ХІІ від 24.01.1995) затверджено «Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» (далі - Перелік).
Відповідно до п.1 Переліку, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси. (Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР N 19/95-ВР від 24.01.95).
Зв'язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.1 ст.263 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В тої же час, слідчий суддя погоджується з позицією представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 відносно необґрунтованості накладення арешту на вилучений під час обшуку паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія № НОМЕР_10 .
Так, стороною обвинувачення під час розгляду клопотання належним чином не доведено, що зазначений документ має відношення до предмету розслідування кримінального провадження №12022160000000190 від 27.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
Враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає частковому застосуванню.
Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022160000000190 від 27.03.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення обшуку 26.07.2024 за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
1) 45 патронів калібру 9мм з написами на донці гільз «F C 9MM LUGER»;
2) Пістолет з маркуванням на затворній рамі «Glock 43X BLPT 423 9x19», з магазином до нього;
3) 17 пачок грошових купюр номіналом по 500 гривень, в загальній кількості 1 700 купюр, що в загальній сумі складає 850 000 гривень;
4) 2 пачки грошових купюр номіналом по 1 000 гривень, в загальній кількості 229 купюр, що в загальній сумі складає 229 000 гривень;
5) Пачку грошових купюр номіналом по 200 гривень, в загальній кількості 100 купюр , що в загальній сумі складає 20 000 гривень;
6) 9 купюр номіналом по 200 Євро, з наступними серійними номерами: ХО 3606671873, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , що в загальній сумі складає 1 800 Євро;
7) 8 купюр номіналом по 50 доларів США, з наступними серійними: номерами: МВ 19476757 В, СЕ 31748465 А, MG 39995379 A, GF 16154287 A, PB 40116155 B, MG 33133799 B, MB 06679160 D, MB 18216950 A, що в загальній сумі складає 400 доларів США;
8) 63 купюри номіналом по 100 доларів США, з наступними серійними: KB 10214972 C, KB 03183426 L, LJ 80928978 A, PJ 69598625 B, PE 29082514 E, PG 37616829 D, PG 37616834 D, PG 37616833 D, PL 13441652 Q, PF 52996232 F, PF 37637125 P, PF 37637124 P, PF 37637123 P, PF 37637122 P, PF 37637121 P, PF 37637120 P, PF 37637119 P, PF 37637135 P, PF 37637134 P, PF 37637133 P, PF 37637132 P, PF 37637131 P, PF 37637130 P, PF 37637129 P, PF 37637128 P, PF 37637127 P, PF 37637126 P, PF 36771136 D, PF 37637141 P, PF 41237542 P, PF 41237543 P, PF 41237546 P, PF 37637140 P, PF 37637139 P, PF 37637138 P, PF 37637137 P, PF 37637136 P, PG 71112478 A, PL 45026001 J, MH 01465420 A, LB 18327930 J, PG 71112468 A, PL 45026024 J, PL 45026005 J, PB 32133425 S, LF 09220740 K, PE 15831771 D, LL 54001250 A, MF 08435834 G, KB 48436483 J, HB 74807602 R, HB 62562842 F, KB 42408557 G, KB 80313911 Q, AB 24259121 M, AB 17246320 I, HC 43786354 A, KK 58208619 C, HG 37365723 A, HB 17797250 I, KB 86684867 A, KB 43158560 D, CG 34456520 A, що в загальній сумі складає 6 300 доларів США.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Виконання ухвали покласти на прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_3 .
Згідно ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1