07 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4595/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А.А. та Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі-Прокурор)
на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024
за позовом керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі:
1) Харківської обласної державної адміністрації,
2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,
до приватного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат"
про стягнення пені та штрафу за несвоєчасне та неналежне виконання зобов'язання за договором поставки,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства "Українська залізниця",
Прокурор 23.07.2024 (відповідно до вхідного штампу Верховного Суду) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 зі справи № 922/4595/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 168 660 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2023 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року був визначений у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення до Державного бюджету України пені у розмірі 149 153,22 грн та штрафу у розмірі 168 660,00 внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором поставки товару, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/4595/23, частково задоволено позовні вимоги керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" до Державного бюджету України внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язання за договором поставки товару пеню у розмірі 121 133,58 грн; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Куп'янський молочноконсервний комбінат" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви у сумі 1817,00 грн; у решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
Зміст касаційної скарги свідчить, що скаржник посилається на випадок передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, та зазначає, що справа підлягає касаційному оскарженню, оскільки становить значний суспільний інтерес; звернення Прокурора до суду з позовом спрямовано на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо укладання договорів за кошти державного бюджету та відповідальності за допущені порушення; законне вирішення вказаного питання становить не тільки державний, але і суспільний інтерес; використання коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу держави; економічна криза, спричинена епідемією коронавірусу, умовами воєнного стану, скорочення темпів приросту надходжень до бюджетів загострили проблеми, пов'язані з наповненням бюджетів; Харківська область, суттєво постраждала від обстрілів й потребує багато ресурсів для відбудови та ремонту пошкоджених споруд й житлових будинків; будь-яке надходження коштів до бюджету становить значний суспільний інтерес і спрямоване на підтримання життєдіяльності населення; вирішення цього спору у даній справі судом касаційної інстанції сприятиме однаковому тлумаченню закону; вказане питання права має значення для широкого загалу; зрозумілий і прозорий підхід міг би значно покращити судову практику і сформував би також правову визначеність для учасників судового процесу.
Суд зауважує, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя; єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.
Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки доводи скаржника зводяться лише до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним їх власним тлумаченням, до переоцінки доказів, які були здійснені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
При цьому спірне питання, яке порушується скаржником у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, при цьому наслідки виконання/невиконання саме цього правочину мають юридичне значення лише для сторін договору, зокрема, в частині своєчасної поставки товару.
Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього Кодексу, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2024 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 зі справи № 922/4595/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова