Справа № 308/6821/24
2а/308/121/24
23 травня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108913, адреса: вул. Кошового, 2 в м. Ужгороді,
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -
ОСОБА_1 , інтересах якого діє адвокат Вайда Валерія Василівна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1836199 від 06 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що викладені у постанові обставини не підтверджені жодним належним доказом. Позивач вирішив здійснити маневр обгону транспортного засобу працівників патрульної поліції, який рухався в попутному напрямку. Оцінивши дорожні умови та дорожню обстановку, відсутність забороняючих знаків та розмітки, він увімкнув покажчик повороту, здійснив маневр обгону попутного транспортного засобу працівників поліції. Він здійснив обгін транспортного засобу без порушень правил дорожнього руху.
21 травня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення представника відповідача зводяться до того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.5.1 ПДР України, перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 ПДР України. Позивач не довів обгрунтованість заявлених вимог, а саме того, що він не вчиняв даного порушення ПДР України.
У судове засідання позивач не з'явився, однак, його представник подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає застосування до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом, 06.04.2024 поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області капрал поліції Охремчук Лілія Вікторівна винесла постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою притягнула до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 06.04.2024 о 07 год. 58 хв., керуюючи транспортним засобом марки HYNDAI SONATA AX0017EA на автомобільній дорозі М06 807, при маневрі обгону перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України - порушення вимог горизонтальної розмітки.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, полягає у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів
більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
При цьому, згідно з п. 8.5.1 ПДР України, у порушенні якого згідно з оскаржуваною постановою обвинувачується ОСОБА_1 , горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України, розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 +1) смугами руху в обох напрямках; позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка); позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18 4.18 "Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки", розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15 Розмітка 1.15 (велосипедний переїзд) .
Лінію 1.1 Розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) перетинати забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Позивач на підтвердження підстави позову повідомив про те, що відповідач під час розгляду справи не надав йому та не поклав в основу свого рішення жодного доказу порушення Правил дорожнього руху, а саме того, що він при обгоні перетнув суцільну лінію розмітки.
При цьому, на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав, окрім оскаржуваної постанови, відеозапис, на якому зафіксовані дії поліцейських після виявлення правопорушення, а також процедура розгляду справи.
Разом з цим, фіксації порушення позивачем Правил дорожнього руху наданий відповідачем відеозапис не містить.
У рішенні від 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015 Конституційний Суд України наголошує на існуванні скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення (за окремими адміністративними правопорушеннями, чітко визначеними КУпАП), відповідно до якого фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника здійснюється безпосередньо на місці його вчинення.
Водночас, не зважаючи на те, що працівники Національної поліції мають повноваження виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване.
Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, позаяк протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Зокрема, цей висновок випливає також із змісту ст. 252 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналогічні норми містяться і у Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Так, згідно з пп. 2 п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно з додатком 5 Інструкції, у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, міститься пункт № 7 - "До постанови додається", в якому посадова особа органу, уповноваженого на розгляд справи про адміністративне правопорушення, повинна зазначити докази, які стали підставою для винесення постанови.
В оскражуваній постанові у пункті "7" зазначено, що до неї додаються інші матеріали справи БК 470098.
Однак, окрім відеозапису процедури розгляду справи, будь-яких інших доказів, визначених ст. 251 КУпАП, які містять фактичні дані, які свідчать про обставини вчинення ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, так як матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких винесено оскаржувану постанову, тобто доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановила наявність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд констатує, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим та належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, та відеозапис процедури розгляду справи, що не дають підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, позаяк зазначені твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачепм правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При цьому суд вважає, що недоведеність вини позивачау вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, що є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 1836199 від 06.04.2024, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Охремчук Лілєю Вікторівною, про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять грн 20 коп. ) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.І. Зарева