справа № 753/16512/23 головуючий у суді І інстанції Заставенко М.О.
провадження № 22-ц/824/8232/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
13 вересня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Гречан Марина Василівна звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просив суд:
стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01 серпня 2023 року у розмірі 54 103,65 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 12 209,72 грн, 3% річних у розмірі 3 541,32 грн, а також витрати по сплаті судового збору - 2 684 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» надає послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач є споживачем вказаних послуг, однак з грудня 2015 року не вносила плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та за постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 серпня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 27 596,39 грн. та 26 507,26 грн. відповідно.
Крім того, у зв'язку з виниклою у відповідача заборгованістю, позивач просить в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки інфляційну складову боргу та 3% річних станом на лютий 2022 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01 серпня 2023 року в розмірі 54 103,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 209,72 грн, 3% річних у розмірі 3 541,32 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 684 грн, а всього 72 538,69 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , 15 лютого 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 24 жовтня 2022 року та безпідставно стягнув з неї заборгованість, яка утворилася з грудня 2015 року.
Крім того, при стягненні з відповідачки інфляційної складової боргу та 3% річних суд не застосував норми постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка встановлює заборону на нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням, а також не було застосовано строки позовної давності передбачені ст. 256 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
14 травня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Костюченко Валерія Андріївна подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги.
Зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 з 24 жовтня 2022 року зареєстровані відповідачка та її малолітня дитина - ОСОБА_2 , а з ІНФОРМАЦІЯ_1 власником квартири є ОСОБА_3 (батько малолітнього ОСОБА_2 ).
Оскільки відповідач разом із неповнолітньою дитиною користується квартирою за згодою власника, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, які надає позивач та зобов'язана оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Починаючи з 05 квітня 2021 року відповідач не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послуги гарячого водопостачання, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 01 серпня 2023 року в розмірі 20 975,03 грн., з яких заборгованість з централізованого палення/ постачання теплової енергії становить 7 975,66 грн. та заборгованість із сплати послуг за постачання гарячої води в розмірі 12 999,37 грн.
Вказала, що відповідно до приписів п.п. 4 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», заборони стосуються нарахування саме неустойки (штрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання. Однак, згідно усталеної практики Верховного Суду, така заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст. 625 ЦК України.
Таким чином, інфляційна складова боргу станом на 23 лютого 2022 року становить 825,36 грн, а 3% річних - 97,31 грн. Загалом з відповідачки належить стягнути 21 897,70 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по будинку за адресою АДРЕСА_2 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція».
З Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 з 24 жовтня 2022 року.
За адресою АДРЕСА_1 з грудня 2015 року не вносилася плата за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з грудня 2015 року - плата за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 серпня 2023 року у розмірі 54 103,65 грн, з яких: за послугу з централізованого опалення - 27 596,39 грн., за послугу з постачання гарячої води - 26 507,26 грн., що підтверджується розрахунками сум боргу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що відповідачем порушено виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а тому визнав правомірною вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення станом на 01 серпня 2023 року в розмірі 54 103,65 грн., втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 12 209,72 грн., а також 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 3 541,32 грн.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням споживачами житлово-комунальних послуг зобов'язань перед ТОВ «Євро-реконструкція» за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2015 року станом на 01 серпня 2023 року обліковується заборгованість у розмірі 54 103,65 грн., з яких: за послуги з теплової енергії - 27 596,39 грн., за послугу з постачання гарячої води - 26 507,26 грн., що підтверджується розрахунками сум боргу.
Споживач (власник або наймач житлового приміщення та повнолітні члени його сім'ї, що мешкають разом з ним), зобов'язані своєчасно та у повному обсязі вносить оплату за надані житлово-комунальні послуги згідно ст. 66-68 Житлового кодексу України, ст. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків».
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 з 24 жовтня 2022 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , вона є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надає позивач за цією адресою з 24 жовтня 2022 року.
Наведені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до покладення на відповідачку обов'язку у більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з частинами першою, другою статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Враховуючи, що з 05 квітня 2021 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , відповідачка ОСОБА_1 як особа, яка зареєстрована у цій квартирі має солідарний з власником обов'язок зі сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води починаючи з 24 жовтня 2022 року по 01 серпня 2023 року на суму 8 738, 76 грн.(згідно з розрахунком), з яких: за послугу з постачання теплової енергії - 4 329,76 грн. та за послуги з постачання гарячої води - 4 409,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
В свою чергу, позивач не довів належними та допустимими доказами користування відповідачкою послугами, що надавалися та наявність у відповідачки обов'язку зі сплати заборгованості за такі послуги у період до 24 жовтня 2022 року.
Що стосується позовних вимог до відповідачки в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», встановлено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Також, у зв'язку з тим, що право вимоги до відповідачки у позивача виникло з жовтня 2022 року, а з позовом до суду він звернувся у вересні 2023 року, тобто в межах визначеного статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у цій частині пред'явлено позовні вимоги за період з грудня 2015 року по лютий 2022 року включно та долучено до позову розрахунки заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до яких з березня 2022 року 3% річних та інфляційна складова боргу не нараховуються, тому доводи апеляційної скарги у цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки період відповідальності відповідачки (з жовтня 2022 року) виходить за межі позовних вимог, заявлених позивачем у позові.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково (87,50 %), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (12,50%) за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 335,77 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 522,75 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Отже, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 186,98 грн. (3 522,75 грн. - 335,77 грн.)
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 24 жовтня 2022 року по 01 серпня 2023 року у розмірі 8 738 (вісім тисяч сімсот тридцять вісім) гривень 76 копійок, з яких: за послугу з постачання теплової енергії - 4 329 гривень 76 копійок, а за послуги з постачання гарячої води - 4 409 гривень 00 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄДРПОУ 37739041, місце знаходження 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3 186 (три тисячі сто вісімдесят шість) гривень 98 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова