справа №759/25030/23 головуючий у суді І інстанції: Шум Л.М.
провадження №22-ц/824/10988/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому позивач просив суд:
стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 основний борг у сумі 64 713,00 грн, штраф у сумі 19 413,90 грн, пеню у сумі 2 459,09 грн, інфляційні витрати у сумі 323,56 грн, 3% річних у сумі 202,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 24 жовтня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги з придбання квартири у власність замовника, за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу у повному обсязі.
Згідно п. 3.5 договору, вартість послуг виконавця складає 64 713,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору, послуги виконавця вважаються виконаними при підписанні основного договору купівлі-продажу нерухомості.
Як зазначено у п. 3.3 договору, оплата послуг виконавця замовником проводиться під час розрахунку з продавцем нерухомості.
10 листопада 2023 року, відповідач за договором купівлі-продажу набув у власність вищезазначену квартиру, проте зобов'язання за договором, у частині оплати послуг виконавця до цього часу не виконав.
Також, п. 4.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 30% від вартості послуг зазначених у п. 3.5 договору, та пеню в розмірі 0,1%, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, розмір штрафу складає 19 413,90 грн., із розрахунку 64 713,00 грн. /100 х 30.
Розмір пені за період з 11 листопада 2023 року по 18 грудня 2023 року становить 2 459,09 грн., із розрахунку 64 713,00 грн. х 0,1% х 38 днів прострочення /100.
19 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Курінний С.Ю. подав зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та припинення зобов'язань, у якому просив:
- розірвати Договір про надання послуг покупцю нерухомості №24/10/23 від 24 жовтня 2023 року, що укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та припинити будь-які зобов'язання між сторонами, що виникли на підставі Договору про надання послуг покупцю нерухомості №24/10/23 від 24 жовтня 2023 року.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтував тим, що 24 жовтня 2023 року між Агенцією нерухомості «Алмаз», в особі директора ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг покупцю нерухомості №24/10/23.
Згідно з п. 2.1. Договору, Виконавець зобов'язаний: консультувати Замовника з усіх питань, що стосуються придбання знайденої нерухомості, перевіряти наявність і комплектність пакета документів на даний об'єкт (п. 2.1.4. Договору); надавати допомогу в отриманні необхідних документів для укладення договору купівлі-продажу (п. 2.1.9 Договору); проводити перевірку заборгованості по оплаті за комунальні послуги, телефон, інтернет, спожиту електроенергію і т. п. (п. 2.1.10 Договору); організовувати комфортні і безпечні умови підписання основного договору купівлі-продажу (п. 2.1.12 Договору).
Враховуючи вказані зобов'язання виконавця, ОСОБА_1 неодноразово просив співробітників та директора Агенції нерухомості «Алмаз» ОСОБА_2 якісно виконати свої послуги та надати інформацію про об'єкт купівлі-продажу, однак ні Агенція нерухомості «Алмаз», ні ФОП ОСОБА_2 так і не надали запитувану інформацію.
Також після укладення 10 листопада 2023 року договору купівлі-продажу, виконавцем не було надано замовнику жодного документу про надання ним його послуг, в тому числі, виду послуг, його об'єм, витраченого часу на надання послуг, наданої ним інформації щодо запитів Замовника, не було складено та підписано акту виконаних робіт.
З огляду на викладене та те, що сторони своїх послуг не виконали по умовам Договору, з урахуванням положень ст. ст. 598, 651 ЦК України, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» Договір про надання послуг покупцю нерухомості №24/10/23 від 24 жовтня 2023 року повинен бути розірваним, а правовідносини/зобов'язання, які склались між сторонами даного Договору, припиненими.
Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 .
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , 18 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, а тому такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що зустрічна позовна заява була подана 19 січня 2024 року в межах строку, оскільки ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 10 січня 2024 року.
Обидва позови виникли із одних і тих самих договірних відносин; стосуються фактично одного і того ж предмету дослідження і доказування. Тим самим, задоволення первісного позову повністю виключало б задоволення зустрічного позову і навпаки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на протокольну ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслана на адресу електронної пошти ФОП ОСОБА_2 , вказану позивачем у позові, як засіб для листування та згідно Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду отримана стороною 29 травня 2024 року, що свідчить про належне повідомлення учасника справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Частина друга статті 49 ЦПК України передбачає право відповідача подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.
Метою пред'явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.
Частиною першою статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Спеціальні вимоги щодо змісту зустрічного позову та умови його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом визначено частиною другою статті 193 ЦПК України. Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя статті 193 ЦПК України).
Статтею 194 ЦПК України передбачено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
При вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.
Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Встановлено, що наявна в матеріалах справи зустрічна позовна заява підписана повноважним представником, до неї долучено докази сплати судового збору, примірник позовної заяви з додатками для відповідача.
Частина десята статті 268 ЦПК України визначає, що в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд не навів жодних мотивів такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не містить жодних мотивувань, отже, є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну ОСОБА_1 - задовольнити.
Протокольну ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова