Справа № 404/2380/20
Номер провадження 1-кс/404/2496/24
30 липня 2024 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника власників майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , прокурора - ОСОБА_6 розглянувши в залі Кіровського районного суду міста Кіровограда клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020121010000023 від 23.03.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 4 ст. 191 КК України,-
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з вище вказаним клопотанням, відповідно до якого просив:
-скасувати накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 від 26.02.2024 у справі №404/2380/20 (провадження номер 1-кс/404/592/24) арешт майна (заборона користування та розпорядження майном), вилученого 21.02.2024 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час обшуку приміщень ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 3, у межах кримінального провадження N?42020121010000023 від 23.03.2020, а саме: мобільний телефон Samsung, чорного кольору, та мобільний телефон Sigma, чорного кольору, відповідно. Додаток: копія протоколу обшуку від 21.02.2024 на 18 арк. (тільки на адресу суду);
На обґрунтування клопотання зазначено, що СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020121010000023 від 23.03.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 191 КК України.
У ході досудового слідства у період часу з 12.30 год по 17.52 год 21.02.2024 року співробітниками поліції, на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 від 01.02.2024 року, проведено обшук приміщень ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, 3.
Під час обшуку виявлено та вилучено документацію щодо господарської діяльності товариства, а також особисте майно його працівників - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
В подальшому, ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 від 26.02.2024 у справі №404/2380/20 (провадження номер 1-кс/404/592/24), у т.ч. і на належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тимчасово вилучене майно накладено арешт.
ОСОБА_3 перебуває на посаді головного інженера ПрАт «Хмельницька маслосирбаза» та в силу займаної ним посади останній до фінансово-господарської діяльності товариства в цілому жодного відношення не має.
Водночас, на підставі наказу директора ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» N?61-к від 14.02.2024 року, на час його перебування у щорічній відпустці (з 19.02.2024 року по 03.03.2024 року) ОСОБА_3 виконував обов?язки директора товариства.
У ході розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про арешт майна представником власника тимчасово вилученого майна наголошувалося на тому, що належний останньому мобільний телефон жодному з критеріїв, які визначені в ч. 1 ст. 98 КПК України, не відповідає, а інформація, яка міститься в ньому, не стосується предмета доказування в кримінальному провадженні.
Більш того, до цього часу ОСОБА_3 будь-якого процесуального статусу в кримінальному провадженні не має, а постанову слідчого від 25.03.2024 про призначення проведення комп?ютерно-технічної експертизи Кіровоградським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України повернуто без виконання.
ОСОБА_4 , на підставі наказу N?453-к від 04.08.2023, прийнята на роботу з 07.08.2023, у зв'язку з чим не зрозуміло, яким чином остання причетна до «змови», яка нібито виникла в службових осіб ТОВ «ОПТТОРГ-К» та ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» на заволодіння бюджетними коштами (лютий-червень 2023 року) під час виконання договору про закупівлю товару №163 від 16.02.2023.
Крім того, до цього часу ОСОБА_4 будь-якого процесуального статусу в кримінальному провадженні також не має, а наявний в матеріалах досудового розслідування висновок комп?ютерно-технічної експертизи підтверджує доводи сторони захисту про відсутність в належному їй мобільному телефоні будь-якої інформації доказового значення.
Сукупності наведені обставини свідчать про відсутність потреби в подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження щодо належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 майна.
Із урахуванням положень п.п.16-1, 25 ч. 1 ст. 3 та ст. 64-2 КПК України ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є учасниками кримінального провадження.
У даному випадку подальше обмеження права власності не відповідатиме критеріям розумності та співмірності щодо засад кримінального провадження.
Адвокат ОСОБА_5 - представник власників майна: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вимоги клопотання підтримав, вказав на наявність підстав для його задоволення.
Акцентував увагу на тому, що підставою для накладення арешту на вказані мобільні телефони була необхідність проведення експертних досліджень, наразі висновки експертів перебувають у розпорядженні слідства. Крім того, звертав увагу слідчого судді на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають будь-якого процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вказуючи на відсутність підстав для його задоволення.
При цьому вказав, що досудове розслідування наразі триває, в ході розслідування кримінального провадження були отримані висновки експертів по мобільним телефонам означених в прохальній частині клопотання.
З мобільного телефону «Sigma» знято інформацію, яка наразі обробляється слідством, проте не може розголошуватися, яким чином дані отримані з телефону будуть використані слідством, а з мобільного телефону «Samsung» не надалось за можливе скопіювати інформацію, оскільки не вдалося його розблокувати.
Щодо доводів клопотання, що ОСОБА_4 , на підставі наказу №453-к від 04.08.2023, прийнята на роботу з 07.08.2023 року, у зв'язку з чим не зрозуміло, яким чином остання причетна до «змови», яка нібито виникла в службових осіб ТОВ «ОПТТОРГ-К» та ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза» на заволодіння бюджетними коштами (лютий-червень 2023 року) під час виконання договору про закупівлю товару №163 від 16.02.2023, вказав, що в ході розслідування кримінального провадження встановлено, що у січні 2024 року були пролонговані договори постави укладені між ТОВ «ОПТТОРГ-К» та ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза», тому вказана службова особа може мати безпосереднє відношення до предмету розслідування кримінального провадження №42020121010000023.
Встановлено, що у провадженні Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42020121010000023 від 23.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 4 ст. 191 КК України.
21.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.02.2024 року, проведено обшук комплексу будівель, які використовуються Приватним акціонерним товариством «Хмельницька маслосирбаза» код ЄДРПОУ 00447729 за адресою: м. Хмельницький, вул. Кооперативна, буд. 3 під час якого виявлено та вилучено майно описане в прохальній частині клопотання, яке постановою слідчого Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 від 22.02.2024 року визнано у кримінальному провадженні №42020121010000023 від 23.03.2020 речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.02.2024 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт, крім іншого майна на мобільні телефони описані в прохальній частині клопотання. По тексту ухвали зазначено:
«…Щодо накладення арешту на мобільні телефони, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування матеріалами клопотання доведено сукупність підстав та розумних підозр вважати, що у разі не накладення арешту на вказані телефони, інформація, яка на них міститься може бути знищена або прихована, відтак слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання в цій частині. Так, інформація, яка міститься на мобільних телефонах, може як підтвердити версію слідства щодо обізнаності службових осіб ТОВ «ОПТТОРГ-К» про поставку вершкового масла неналежної якості до закладів освіти, так і спростувати, що може бути підставою в подальшому для скасування арешту майна з означених пристроїв…».
Крім того, з ЄДРСР встановлено, що ухвала слідчого судді про накладення арешту від 26.02.2024 року була предметом дослідження колегії суддів Кропивницького апеляційного суду та залишена без змін.
В зв'язку з чим, слідчим суддею досліджено рішення Кропивницького апеляційного суду від 04.04.2024 року. Так, по тексту ухвали зазначено:
«…Зокрема телефони можуть містити інформацію про рух коштів та товарів згідно укладених договорів. Тобто, можуть бути джерелом доказів та використані проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи для виявлення і вилучення електронно-цифрових слідів злочину, що містяться в мобільному телефоні, отримання відомостей про з'єднання абонента з іншими співучасниками злочину, які здійснювали організацію та реалізацію злочинних домовленостей.…»
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з вищезазначених положень кримінального процесуального кодексу України, обов'язок доведення перед слідчим суддею, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба або арешт майна накладено необґрунтовано під час розгляду клопотання слідчим суддею про скасування арешту майна, покладається саме на суб'єкта звернення - підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Обов'язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав скасування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на сторону, яка звертається з клопотанням, у зв'язку з чим він повинен обґрунтувати подане клопотання, однак заявником ні по тексту клопотання, ні під час його розгляду не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або у подальшому його застосуванні відпала потреба.
У клопотанні про скасування арешту та в судовому засіданні адвокат вказував, що арешт майна накладено необґрунтовано, наразі відпала потреба у подальшому утриманні органом досудового розслідування вказаних мобільних телефонів, зважаючи на те, що власники мобільних телефонів не мають будь-якого правового статусу в кримінальному провадженні, а також зважаючи на те, що мобільні телефони вже були досліджені експертом.
В той же час прокурор під час розгляду клопотання вказав, що дійсно інформація з одного з мобільних телефонів знята, наразі обробляється слідством, інформацію з другого телефону не надалось можливим скопіювати, зважаючи на те, що телефон захищений логічним захистом (паролем).
Накладаючи арешт на вказані мобільні пристрої слідчим суддею враховано, що інформація, яка на них міститься може як підтвердити версію слідства щодо обізнаності службових осіб ТОВ «ОПТТОРГ-К» про поставку вершкового масла неналежної якості до закладів освіти. Колегією суддів апеляційного суду під час перевірки законності накладення арешту на майно в тому числі на означені телефони зазначено, що телефони можуть містити інформацію про рух коштів та товарів згідно укладених договорів. Тобто, можуть бути джерелом доказів та використані для проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи для виявлення і вилучення електронно-цифрових слідів злочину, що містяться в мобільному телефоні, отримання відомостей про з'єднання абонента з іншими співучасниками злочину, які здійснювали організацію та реалізацію злочинних домовленостей.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Водночас, на переконання слідчого судді, обставини, про які зазначив адвокат, обґрунтовуючи своє клопотання, є обставинами, які перевіряються і підлягають доказуванню під час здійснення кримінального провадження. Слідчий суддя не вправі надавати оцінку таким обставинам під час розгляду клопотання, поданого в порядку ст.174 КПК України.
Так, досліджуючи питання обґрунтованості накладення арешту на мобільні телефони у кримінальному провадженні №42020121010000023, слід зазначити, що слідчий суддя, виконуючи обов'язки, передбачені ст.ст. 2, 9, 92 КПК України перевіряє обставини, що мають значення, здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження, тому вважаю, що у слідчого судді були підстави для накладення арешту на вказані пристрої. Тобто, арешт накладено обґрунтовано.
Таким чином, будь-яких відомостей або об'єктивних даних про те, що арешт накладено необґрунтовано, слідчому судді не надано, натомість, як зазначено вище, під час досудового розслідування здійснюється перевірка обставин, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Посилання адвоката, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлення про підозру не вручено, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки відповідно до частини 3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час не завершено, з тверджень органу досудового розслідування необхідність в подальшому збереженні арешту даного майна не відпала, а тому зняття арешту з майна, вказаного у клопотанні, може негативно вплинути на хід досудового розслідування, призвести до втрати доказів, отже в збереженні арешту зазначеного майна є нагальна потреба, а тому на даний час слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України на майно, накладене ухвалою слідчого судді.
Відтак, вказане свідчить, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На підставі викладеного, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020121010000023 від 23.03.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 4 ст. 191 КК України необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42020121010000023 від 23.03.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191, ч. 4 ст. 191 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1