за результатами вирішення заяви про відвід
02 серпня 2024 року Р і в н е №460/1604/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Р. Греська, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Н.О. Дорошенко в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій.
Ухвалою від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 12.03.2024 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №380/19324/23 (№Пз/990/6/23).
27.05.2024 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення провадження у справі № 460/1604/24.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 380/19324/23 оприлюднена в Реєстрі 04.06.2024.
14.06.2024 ОСОБА_1 подав повторно заяву про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 19.06.2024 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та поновив провадження у справі.
Ухвалою від 18.07.2024 провадження у справі № 460/1604/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/10613/23.
31.07.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Дорошенко Н.О. та передачу справи на повторний розподіл автоматизованої системи документообігу суду, для відсутності сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді, для надання стороні достатніх гарантій для виключення будь-якого сумніву з цього приводу.
Ухвалою від 01.08.2024 суддею Н.О. Дорошенко визнано заяву ОСОБА_1 про відвід необґрунтованою та передано справу №460/1604/24 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатами автоматизованого розподілу справи №460/1604/24 для вирішення питання про відвід визначеного головуючим суддею О.Р. Греська.
Відповідно до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді Н.О. Дорошенко в порядку письмового провадження.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи заяву про відвід судді Н.О. Дорошенко , суд зазначає наступне.
Заява про відвід головуючого судді обґрунтована наступним:
"23.05.2023 після перегляду Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 380/19324/23 рішення Верховного суду від 05.03.2024 набрало законної сили.
24.05.2024 позивач просив суд поновити провадження у справі № 460/1604/24 та позовні вимоги задовольнити, тобто ухвалити судове рішення. Що судом проігноровано.
14.06.2024 позивач повторно просив суд поновити провадження у справі № 460/1604/24 та позовні вимоги задовольнити повністю, тобто ухвалити судове рішення.
05.07.2024 позивач втретє просив суд прийняти рішення у справі № 460/1604/24, яким позовні вимоги задовольнити. Що судом проігноровано, судове рішення не прийнято.
В межах справи №460/18496/23 суддя Дорошенко Н.О., вирішила познущатись з позивача, захистити протиправність відповідача, зухвало ігнорувати норми Конституції України, та Законів України №2262-ХІІ, №2011-XII, №1282-XII. свідомо не враховано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постановах від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 24.06.2020 у справі № 1608324/19. Всупереч постанови Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №569/19058/17 та судових рішень за позовом цього позивача, якими уже вирішено спір на користь позивача щодо тієї ж індексації грошового забезпечення у меншому розмірі за цей період, тобто з дня призначення пенсії з 29.09.2017, ухвалювала рішення суду, яке є очевидно незаконним та необґрунтованим із ігноруванням усіх доказів у справі №460/18496/23, тобто свідомо.
...суддя Дорошенко Н.О. свідомо враховує постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 580/1974/23, яка не підлягає застосуванню до ОСОБА_1 .
...суддя Дорошенко Н.О. зловживаючи тлумачить норми законів у такий спосіб, щоб створювати перешкоди, формально підходить до цих норм, усувається, захищаючи протиправність відповідача, який не збирається їх виконувати, що є зловживанням судді Дорошенко Н.О .
При цьому, ухвалення рішення суду згідно власної фантазійної творчості всупереч Законам України, не означає, що позивач припинить звертатись до суду, а навпаки продовжить подавати наступні позови, до відновлення своїх законних прав та інтересів, незалежно від їх кількості. Висновки судді Дорошенко Н.О. здійснено на підставі власної фантазійної творчості.
Суддя Дорошенко Н.О, немає повноважень на ухвалення рішень з урахуванням навмисного тлумачення норм права в інший спосіб ніж зазначено законом та нормативно-правовим актом, оскільки ці дії можуть бути здійснені Верховною Радою України, а не суддею Дорошенко Н.О, задля обмеження прав громадян України, що не могла не розуміти суддя Дорошенко Н.О, відповідно позивач готує та подасть дисциплінарну скаргу до ВРП на суддю Дорошенко Н.О , та на колегію суддів апеляційного суду.
... Суддя Дорошенко Н.О, цілеспрямовано перешкоджає позивачу, чинить незаконні перепони, що є зловживанням судді, та є неприпустимим.
Очевидне свавілля відповідача, яке триває роками суддя Дорошенко Н.О. лише заохочує та вживає зусиль для того щоб знущатися з позивача, суцільна зневага до норм Конституції та законів України, до законних прав позивача.
Суддя Дорошенко Н.О. вважає, що ніякі норми Конституції України та Закону № 22262-ХІІ не підлягають застосуванню, оскільки так бажає суддя Дорошенко Н.О., що є зловживанням даної судді.
В цілому свідчить і про відсутність будь-яких законів моралі та безумовно наразі заслуговує уваги ВРП, оскільки раніше позивач не бажав подавати скарги, проте суддя Дорошенко Н.О. переконала про обов'язковість подання дисциплінарних скарг на постійній основі.
...Неповага до прав громадян та законних інтересів, всупереч нормам Конституції та законодавства України, посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є не завжди ефективним, що викликає у позивача значні сумніви у неупередженості або об'єктивності судді Дорошенко Н.О."
Суд зазначає, що підстави для відводу судді встановлені статтями 36, 37 КАС України.
За правилами частин першої та другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.
Слід зазначити, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного закону не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості необхідно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Так ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд зазначає, що заявником (позивачем) до заяви про відвід не долучено жодного доказу на підтвердження та обґрунтування факту прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи чи обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Окрім цього, зі змісту самої заяви про відвід неможливо встановити жодних конкретизованих фактів з приводу того, в чому ж полягає пряма чи опосередкована заінтересованість судді в результаті розгляду справи.
Суд зазначає, що для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Тому, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Отже, аргументи, якими заявник мотивує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів в об'єктивності судді, оскільки відсутні докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду на «суб'єктивний критерій», так і з погляду на «об'єктивний критерій», сформульовані Європейським судом з прав людини.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 17.07.2020 у справі №826/11409/17.
Суд не встановив наявність обставин, вказаних пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 КАС України, що могли б стати підставою для відводу судді Н.О. Дорошенко .
Крім того, суд зазначає, що заявником не надано доказів упередженості або необ'єктивності судді у вирішенні даної справи для цілей відводу на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Зазначені в заяві обставини є необґрунтованими та не можуть свідчити про наявність підстав для відводу судді у справі №460/1604/24, оскільки незгода позивача з процесуальними рішеннями, які приймаються головуючим суддею, не є підставою для відводу.
Тому, заява про відвід судді Н.О. Дорошенко задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36-40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Н.О. Дорошенко в адміністративній справі №460/1604/24 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олег ГРЕСЬКО