Справа №463/6545/24
Провадження №1-кс/463/5342/24
слідчого судді
02 серпня 2024 року місто Львів
Cлідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , поданого в кримінальному провадженні №62020140000000069,
встановила:
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою, на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , поданого в кримінальному провадженні №62020140000000069, та просить прийняти процесуальне рішення, ухвалу, про застосування щодо нього заходів забезпечення безпеки: особиста охорона, охорона сім'ї (матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та майна, шляхом встановлення пожежної сигналізації та відеоспостереження (квартири АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування поданої скарги покликався на те, що старшим слідчим першого слідчого відділу ДБР у м. Львові ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020140000000069. Ним почалась підготовка до захисту, що викликало негативне ставлення слідчого поліції ОСОБА_6 та військовослужбовців СБУ, зацікавлених фінансово по даному кримінальному провадженню. У процесуальному статусі потерпілого він відчуває постійний тиск, погрози фізичною розправою, напади на нього та матір з боку осіб поліції. Зокрема, він регулярно отримує на телефонні номери дзвінки з погрозами фізичної розправи. Також вчиняються дії щодо пошкодження належного майна. Вказані дії змусили звернутися із клопотанням про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо нього, членів його сім?ї, близьких родичів, майна, житла, тощо.
Сторони, що беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибули.
Скаржник ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд скарги без його участі.
Старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибув. Разом з тим, подав заперечення, в якому в задоволенні скарги ОСОБА_3 просив відмовити, оскільки клопотання останнього про забезпечення заходів безпеки щодо нього, членів його сім?ї, розглянуто. На підставі ст. 21 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 40 КПК України, винесено постанову від 22.12.2023 про відмову в задоволенні клопотання.
Беручи до уваги положення ст. 22, 26 КПК України, які визначають, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя вважає за можливе розгляд скарги на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , поданого в кримінальному провадженні №62020140000000069 проводити за їх відсутності.
Згідно з ч. 4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини гарантується.
При розгляді питання про можливість оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування суд враховує також положення міжнародно-правових норм, які є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова 12 липня 2024 року відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду з метою з'ясування фактичних обставин скарги безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
При розгляді скарги встановлено, що старшим слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62020140000000069 від 24.01.2020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 365 КК України.
Слідчою суддею встановлено та підтверджується матеріалами скарги, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_3 є заявником та потерпілим.
Відповідно до п. 19 ст. 3 КПК України сторонами кримінального провадження з боку обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.
Кримінальним процесуальним законом закріплено процесуальні права та обов'язки сторін кримінального провадження. Так, серед таких визначено право заявляти відводи та клопотання.
Слідчим суддею встановлено, що 07.12.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зверталися до старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові з клопотаннями (отримано 21.12.2023) про забезпечення заходів безпеки щодо них, членів їхніх сімей у рамках кримінального провадження №62020140000000069 від 24.01.2020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 365 КК України.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до ЄРДР та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
Відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
В першу чергу, предметом розгляду скарги слідчого судді є бездіяльність, на думку скаржника, старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові щодо нерозгляду поданого ним клопотання у кримінальному провадженні №62020140000000069 від 24.01.2020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 365 КК України, у спосіб та строки, визначені ст. 220 КПК України.
Проте, в ході розгляду скарги встановлено, що старшим слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові було забезпечено розгляд клопотання від 07.12.2023 (отримано 21.12.2023) та прийнято відповідне процесуальне рішення.
Тобто наведена, ОСОБА_3 бездіяльність не знайшла свого підтвердження, клопотання від 07.12.2023 розглянуто у спосіб та строки, визначені ст. 220 КПК України. А саме, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 відмовлено у застосуванні заходів безпеки щодо потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62020140000000069 від 24.01.2020, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 365 КК України.
По друге, скаржник ОСОБА_3 фактично просячи слідчого суддю про вжиття заходів забезпечення безпеки не згідний із прийнятим процесуальним рішення про відмову в застосуванні таких старшим слідчим.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.
Статтею 1 Закону України «Про застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» визначено, що забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, а також у судовому розгляді кримінальних проваджень, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Статтею 2 Закону України «Про застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» передбачено, що право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав мають, зокрема, особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення або в іншій формі брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримінальних правопорушень; б) потерпілий та його представник у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 наведеного закону, рішення про застосування заходів безпеки приймається слідчим, дізнавачем, прокурором, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 2 цього Закону, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну.
Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких родичів може бути: а) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб; г) отримання прохання Міжнародного кримінального суду про вжиття заходів забезпечення безпеки.
Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про застосування заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» працівники Державного бюро розслідувань самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень, визначених цим та іншими законами, і за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 5 .ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до постанови старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 від 23.12.2023 року, підставами для відмови застосування заходів безпеки відносно потерпілих послугувало відсутність реальної загрози їхньому життю.
Не подано належних та допустимих доказів на підтвердження існування реальної небезпеки, яка б загрожувала життю та здоров?ю заявників та потерпілих, скаржником ОСОБА_3 безпосередньо слідчому судді при розгляді скарги.
Слідчий суддя вважає оскаржувану постанову слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки щодо потерпілих вмотивованою, на даному етапі досудового розслідування підстави для скасування згаданої постанови відсутні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає скаргу необгрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , поданого в кримінальному провадженні №62020140000000069слід відмовити.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України зазначено перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Керуючись ст. 303-304, 307, 309, 376 КПК України, слідча суддя
постановила:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , поданого в кримінальному провадженні №62020140000000069 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1